Жодного вцілілого будинку: як виживають у селах Миколаївщини, коли поряд ідуть бої за Херсон

У селах Миколаївської області, які з передової переходять до другої лінії оборони, найчастіше не залишається жодного вцілілого будинку. В одному з таких населених пунктів росіяни розбили школу, пошту, медичну амбулаторію, відремонтований клуб, магазини та житло.

Як живеться, коли бої за Херсонщину йдуть поряд, йдеться у ТСН.

Це останнє село на кордоні з Херсонською областю та перше село, яке побачило російські танки під час повномасштабного вторгнення. Наразі воно зруйноване майже повністю. Тут мешкало 900 осіб – тепер не буде й півсотні. Ніде працювати і власне жити теж нема де.

"Досить довгий час це селище було на нулі і тривали масовані бомбардування. Росіяни стріляли з усього, що було, зокрема, застосували зенітно-ракетну систему С-300", - розповідає голова територіальної громади.

Саме російська протиповітряна ракета С-300 і розвалила будинок, по руїнах якого ходить Олег Пилипенко, голова місцевої громади.

"Тут була чотирикімнатна квартира, яку ми готували для сімейного лікаря - повністю відремонтовано. Росіяни вважали, що це суперважливий об'єкт і витратили дуже дорогу ракету на знищення цього всього", - зазначає Пилипенко.

Ракет та снарядів по селу не шкодували – наприклад, знищили "стратегічний" сільський клуб. Сюди ходили дискотеки, концерти, спектаклі. У цьому клубі встигли відсвяткувати Новий рік та вже готувалися до 8 березня, але цей день був уже в окупації, тож, звісно, ​​не святкували. За лаштунками ще можна побачити український прапор, який пережив окупацію і досі висить тут.

Світлана мешкає тут останні 15 років. Вона переїхала в село, щоб працювати поштою, але яка тут тепер пошта. Не підлягає ремонту і будівля колишньої амбулаторії – медичних закладів на цій території майже не лишилося.

"У такому стані практично всі заклади у громаді. На сьогоднішній день лише 2 амбулаторії працюють у звичайному режимі", – розповідає голова громади.

У місцевій школі навчалися півсотні дітей, їхня баскетбольна команда навіть перемогла у юніорському турнірі.

"Росіяни кілька разів потрапили артилерійськими снарядами і зараз будівництво фактично не підлягає ремонту", – каже Пилипенко.

Піаніно "Україна" журналісти зустрічають у різних розбитих школах та клубах. Школи розбито, клуби розбито, а піаніно витримало.

Люди живуть виключно у підвалах. У радянські часи це було військове містечко, яке навіть на картах не позначали. З того часу тут залишилося багато бомбосховищ, і тепер вони стали в нагоді.

Тетяна та син поставили намети – ілюзія окремого житла у темному приміщенні. Насправді жінка більше переживає не за своє зруйноване житло і навіть не за своє життя. Її старший син у полоні в окупантів – від початку весни немає звісток. Родичі залишилися тільки в Росії, але не те що їхати до них, а й говорити нема про що.

У бомбосховищі живуть дві родини – підготувалися до зими, поставили буржуйку, зробили затишок – наскільки це можливо. З дому забрали навіть газову плиту і щодня печуть пиріжки.

У таких селах – де було дуже голосно і стало тихіше – з'являється надія, що Херсонська область таки буде звільнена. Питання, що ми побачимо в наших звільнених селах?