Питання про продовження війни в Ірані гранично загострило відносини між Трампом та Нетаньяху

В американському виданні CNN з'явилася стаття, присвячена різкому загостренню відносин між Дональдом Трампом та Беньяміном Нетаньяху на тлі війни з Іраном та спроб Вашингтона продавити дипломатичне врегулювання. Матеріал показує: союз між двома лідерами, який ще недавно здавався майже безумовним, тепер переживає один із найнапруженіших моментів за останні роки.

За даними CNN, телефонна розмова між Трампом і Нетаньяху виявилася «напруженою» і «драматичною». Ізраїльський прем'єр вимагав продовження військового тиску на Іран та наполягав, що будь-яка пауза грає на руку Тегерану. Трамп, навпаки, переконував дати шанс переговорам та дипломатії ще хоча б «кілька днів». Саме ця фраза — про «ще кілька днів» — стала символом зростаючої розбіжності між двома союзниками.

Головна інтрига статті – зміна позиції самого Трампа. Нещодавно він підтримував жорсткий курс проти Ірану і, за даними джерел CNN, навіть розглядав можливість нових ударів. Однак зараз Білий дім дедалі активніше схиляється до тимчасової угоди, яка б дозволила заморозити подальшу ескалацію. У публікації наголошується, що Трамп боїться втягування США в ще одну довготривалу близькосхідну війну — особливо на тлі внутрішнього тиску та критики всередині власної політичної коаліції.

Нетаньяху переконаний, що нинішній момент — історичний шанс остаточно послабити Іран. Ізраїльські представники у розмові з CNN стверджують: якщо зараз зупинитися, Тегеран швидко відновить військові та ядерні можливості. У статті наводиться емоційна характеристика реакції ізраїльського прем'єра: його «волосся було у вогні» (“hair was on fire”) — американські та ізраїльські джерела використовували цей вислів, щоб показати ступінь роздратування та тривоги Нетаньяху.

CNN звертає увагу і на ширший контекст. Проект угоди, що обговорюється за посередництва Катару, Пакистану, Саудівської Аравії та Туреччини, передбачає обмеження іранської ядерної програми в обмін на поступове пом'якшення санкцій та розморожування частини активів Тегерана. Ізраїль ставиться до цих ідей вкрай скептично. Для Нетаньяху будь-який компроміс із нинішньою владою Ірану — ризик повторення колишніх помилок Заходу, коли Тегеран, на думку Ізраїлю, використав переговори лише для виграшу часу.

Особливо цікаво у статті показано відмінність стратегічних цілей США та Ізраїлю. Для Трампа зараз важливіше продемонструвати здатність швидко завершувати конфлікти та добиватися «угод». Це відповідає його політичному стилю: тиск, загроза силою, а потім спроба подати компроміс як особисту перемогу. Для Нетаньяху ж війна проти Ірану має майже екзистенційний характер. Ізраїльське керівництво вважає, що йдеться не просто про дипломатичний торг, а про виживання держави у довгостроковій перспективі.

CNN також наголошує: незважаючи на публічні запевнення про «прекрасні стосунки», довіра між двома лідерами вже не виглядає безумовною. Трамп після розмови навіть заявив, що Нетаньяху "зробить те, що я скажу". Ця фраза виглядала одночасно як демонстрація впевненості та як спроба показати американській аудиторії, що саме Вашингтон контролює ситуацію. Але в Ізраїлі такі слова сприйняли болісно як натяк на обмеженість самостійності ізраїльського керівництва.

Якщо дивитися ширше, то нинішня криза нагадує стару проблему американо-ізраїльських відносин: інтереси двох країн збігаються не завжди, навіть за максимально дружніх урядів. Історія знає подібні епізоди і за Обами, і за Байдена, і навіть у перший президентський термін Трампа. Однак зараз ситуація гостріша, бо йдеться не про дипломатичні нюанси, а про можливість великої регіональної війни.

Додаткові джерела, включаючи Axios та The Wall Street Journal, підтверджують загальний висновок CNN: Вашингтон та Єрусалим вперше за довгий час настільки відкрито розходяться у питанні подальших дій проти Ірану. При цьому жодна зі сторін поки що не готова до відкритого розриву. США продовжують підтримувати Ізраїль військовим та дипломатичним чином, а Ізраїль залишається ключовим союзником Вашингтона на Близькому Сході. Але нинішня суперечка показує: навіть дуже тісний союз може давати тріщини, коли йдеться про ціну війни та умови миру.