Кінозірка, секс-символ та культурна ікона: таємницю її смерті не можуть розгадати вже 60 років

1 червня виповнюється сто років від дня народження однієї з найвідоміших постатей американського кінематографу та світової культури - актриси Мерилін Монро

«Правда рідко стає загальновідомою. Зазвичай поширюється брехня. Іноді навіть не знаєш, з чого почати, якщо не починати з правди»

Ці слова Мерілін Монро вимовила в інтерв'ю журналу Life за кілька місяців до смерті. Сьогодні, через сто років від дня її народження та понад шість десятиліть після трагедії в будинку на Файв-Хелена-драйв у Лос-Анджелесі, вони звучать майже як коментар до власної долі.

Мерилін Монро

Про нерозгадані таємниці смерті однієї з найзначніших постатей світового кінематографа пише Бі-Бі-Сі

5 серпня 1962 року світ дізнався про смерть найзнаменитішої кінозірки планети. Офіційне розслідування дійшло висновку, що причиною стало передозування барбітуратів, а смерть була кваліфікована як «ймовірне самогубство». Однак практично відразу виникли питання, на багато з яких немає відповіді досі.

Чому свідки змінювали свідчення? Що відбувалося в будинку Монро в останні години її життя? Чи справді в день смерті її відвідував генеральний прокурор США Роберт Кеннеді ? І чому через десятиліття досвідчені слідчі та журналісти продовжують говорити про приховування частини обставин трагедії?

Ніч, яка породила легенду

Згідно з офіційною версією, однією з перших на сполох забила хатня робітниця актриси Юніс Мюррей.

Вночі вона побачила світло під дверима спальні Монро. Двері виявилися замкненими. Мюррей зателефонувала психіатру актриси Ральфу Грінсону . Коли той прибув до будинку, він заглянув у вікно спальні і побачив Монро, що лежить на ліжку без ознак життя. Після цього вікно було розбите, а на місце викликали лікаря та поліцію.

Незабаром особистий лікар актриси Хайман Енгельберг офіційно констатував смерть.

Однак саме цей часовий проміжок згодом став головним об'єктом суперечок.

Одним із перших поліцейських, які прибули на місце, був сержант поліції Лос-Анджелеса Джек Клеммонс. Через роки він неодноразово заявляв, що обставини події видалися йому незвичайними.

За словами Клеммонса, сцена виглядала не так, як зазвичай виглядає місце самогубства. Його насторожили протиріччя в розповідях свідків та загальна поведінка людей, які перебували у будинку.

Подібні заяви стали однією з підстав для численних альтернативних версій того, що сталося.

Журналіст, який витратив роки на пошуки відповідей

1982 року, коли прокуратура Лос-Анджелеса вирішила заново вивчити матеріали справи, британський журналіст Ентоні Саммерс розпочав власне розслідування.

Він переїхав до Каліфорнії, купив автомобіль і буквально крупинками збирав інформацію про останні дні життя актриси. Саммерс відвідував адреси, пов'язані з Монро, розшукував свідків та записував спогади людей, які десятиліттями мовчали.

Загалом журналіст провів понад 700 інтерв'ю.

Серед його співрозмовників були Юніс Мюррей, родичі психіатра Ральфа Грінсона, співробітники правоохоронних органів, колишні агенти ФБР, друзі актриси та люди з найближчого оточення родини Кеннеді.

Результатом стала книга «Богиня: таємні життя Мерилін Монро», яка досі вважається одним із найдокладніших досліджень її життя та смерті.

Головний висновок Саммерса виявився несподіваним.

"Я не знайшов доказів того, що її вбили", - говорив журналіст.

Але тут же додавав:

«Я виявив свідчення того, що обставини її смерті ховалися»

Саме це протиріччя стало центральним елементом розслідування.

Кеннеді: найнебезпечніший зв'язок Голлівуду

Майже всі версії, що пояснюють загадки останніх годин життя Монро, так чи інакше виводять до сім'ї Кеннеді.

На початку 1960-х років актриса підтримувала стосунки із президентом США Джоном Кеннеді. Досі невідомо, наскільки серйозним був цей зв'язок, проте більшість біографів сходяться на думці, що знайомство виходило далеко за межі світських зустрічей.

Найбільшу популярність отримав вечір 19 травня 1962 року, коли Монро виконала знамениту пісню Happy Birthday, Mr. President на святкуванні дня народження глави держави в Нью-Йорку.

Мерілін Монро та Джон Кеннеді

Але якщо гаданий роман із президентом давно став частиною американської політичної міфології, то значно більше питань викликає історія її стосунків із молодшим братом президента — генеральним прокурором Робертом Кеннеді.

Джерела Саммерса стверджували, що Монро регулярно зустрічалася з обома братами в будинку актора Пітера Лоуфорда в Малібу. Лоуфорд був близьким другом актриси і водночас родичем сім'ї Кеннеді: його дружина Патриція була сестрою президенту.

За словами ряду свідків, після охолодження стосунків із Джоном Кеннеді Монро зблизилась із Робертом.

Сім'я Кеннеді ніколи не підтверджувала таких відомостей.

Однак сама можливість існування такого зв'язку перетворювала актрису на потенційну проблему для однієї з найвпливовіших політичних сімей Америки.

Під наглядом

Під час розслідування Саммерс виявив документи, які свідчать, що Монро перебувала у полі зору ФБР.

Спецслужби цікавилися її знайомствами із представниками лівих політичних кіл, а також контактами із громадськими активістами, яких в епоху холодної війни вважали потенційно небезпечними.

Крім того, журналісту вдалося знайти свідків, які стверджували, що телефони Монро могли прослуховуватись.

Колишні співробітники спецслужб та приватні детективи розповідали про прослуховування не лише з боку держави, а й з боку організованої злочинності, яка розраховувала отримати компрометуючі відомості про братів Кеннеді.

За словами фахівця з електронного спостереження Ріда Вілсона, на одному із записів нібито збереглася розмова Монро з Пітером Лоуфордом, що відбулася незадовго до смерті.

«Я відчуваю, що мене використали. Почуваюся шматком м'яса. Мов мене передавали з рук в руки», — нібито казала актриса

Справжність подібних записів залишається предметом суперечок, проте вони відіграли важливу роль у формуванні легенди про останні дні Монро.

Що сталося 4 серпня?

Найзагадковіша частина історії пов'язана з останніми годинами життя актриси.

Згідно з рядом свідчень, Роберт Кеннеді міг перебувати у Лос-Анджелесі у день смерті Монро.

Пізніше близький друг актриси та її багаторічний перукар Сідні Гіларофф згадував, що увечері 4 серпня отримав від неї телефонний дзвінок. За його словами, Монро була пригнічена, говорила про зраду та небезпеку, а також стверджувала, що вдень зустрічалася з Робертом Кеннеді.

Подібні відомості Саммерсу повідомляла і домробітниця Юніс Мюррей. За її словами, між Монро та Кеннеді справді відбулася напружена розмова.

Сам Роберт Кеннеді ніколи не визнавав, що відвідував будинок актриси того дня.

Додаткові питання виникли після аналізу часу смерті.

Вдова прес-агента Монро Наталі Джейкобс розповідала, що її чоловік отримав інформацію про надзвичайну ситуацію ще ввечері 4 серпня — значно раніше, ніж це випливало з офіційної хронології.

Судовий медик Томас Ногучі, який згодом вивчав матеріали справи, також звертав увагу на розбіжності у показаннях щодо часу смерті.

Якщо Монро справді померла близько опівночі чи навіть раніше, постає питання: чому офіційне повідомлення з'явилося значно пізніше?

Саммерс припускав, що затримка могла бути пов'язана з бажанням уникнути політичного скандалу і надати можливість деяким учасникам подій залишити Лос-Анджелес до того, як новина стане надбанням громадськості.

Вбивство чи трагічна випадковість?

Незважаючи на безліч чуток, доказів вбивства так і не з'явилося.

Розтин не виявило ознак насильства. Не було знайдено й переконливих слідів, що хтось сторонній перебував у спальні в момент смерті.

Тому багато дослідників сьогодні вважають найбільш імовірною версію випадкового передозування.

До початку 1960-х Монро страждала на безсоння і регулярно приймала сильнодіючі препарати. Поєднання кількох ліків могло призвести до фатальних наслідків.

Цієї точки зору дотримувався і сам Ентоні Саммерс.

«Я переконаний, що мало місце приховування обставин, але не вважаю, що її вбили», — говорив журналіст.

На його думку, набагато вірогідніше виглядає сценарій трагічного нещасного випадку, який потім спробували представити публіці у зручнішій формі.

За межами міфу

Сьогодні образ Мерилін Монро відомий навіть тим, хто ніколи не бачив її фільмів.

Проте за легендою про секс-символ ховалася жінка, яка відчайдушно намагалася довести, що заслуговує на визнання як серйозна актриса і самостійна особистість.

«Будь ласка, не перетворюйте мене на жарт. Я хочу бути художником. Я хочу бути актрисою з почуттям власної гідності», - сказала вона незадовго до смерті журналісту Річарду Мерріману

Через сто років після народження Монро світ, як і раніше, сперечається про те, що сталося в її будинку тієї серпневої ночі. Але, можливо, головне питання полягає не в тому, чи вона була жертвою змови.

Можливо, справжня загадка полягає в тому, чому історія однієї самотньої жінки виявилася сильнішою за всі пояснення, які людство намагалося їй дати.