Перемир'я досягнуто. Хто виграв – Іран чи США?

Ситуація, що склалася на ранок середи, виглядає як класична «деескалація заради виживання». Аналітики одностайні: Дональд Трамп опинився у заручниках власної риторики. Загроза «знищення цілої цивілізації», опублікована в Truth Social, створила для нього пастку: або розпочинати Третю світову, або виглядати слабаком.

Головним тригером всього, що відбувалося останніми днями став ультиматум Трампа. Напередодні він заявив у своїй соціальній мережі, що якщо Ормузька протока не буде розблокована до 6 квітня, США завдадуть ударів, після яких «ціла цивілізація загине і ніколи не відновиться».

“Ми дали їм шанс. Або протока відкривається сьогодні, або завтра карти регіону зміняться назавжди. Я не блефую»

Але далі, за 48 годин, риторика Білого дому змінилася з вимог «безумовної капітуляції» на визнання іранського керівництва «розумними перемовниками».

Трамп фактично взяв за основу переговорного процесу повістку Тегерана. Як зазначає Річард Фонтейн із «Центру нової американської безпеки», цей план — по суті ультиматум Ірану, висунутий ще раніше. Він включає вимоги, які здавалися немислимими: зняття всіх санкцій, визнання права на збагачення урану і що найрезонансніше виплату Ірану військових репарацій.

Геополітичний зсув (Як було і як стало)

Якщо ми порівняємо ситуацію до початку активних бойових дій (січень 2026) та поточну точку (квітень 2026), стає очевидним, що ландшафт регіону змінився не на користь Вашингтона. Отже.

1. Ормузька протока

До війни: Протока була зоною міжнародного судноплавства, де іранська присутність сприймалася як постійна, але стримувана загроза. Нафта торгувалася близько $75–80.

Зараз: Іран де-факто довів здатність перекривати «шийку» світової економіки. Заява міністра закордонних справ Ірану  Аббаса Арагчі про те, що прохід здійснюватиметься «за погодженням з іранськими силами», перетворює протоку на іранський КПП. Ціна на нафту, хоч і впала нижче за $100 на новинах про перемир'я, залишається вкрай волатильною, створюючи загрозу глобальній рецесії.

2. Ядерний статус-кво

До війни США намагалися санкціями змусити Іран повернутися до обмежень.

Зараз: Іран має близько 400 кг урану, збагаченого до 60%. Як наголошує New York Times, якщо Трамп не доб'ється вивезення цього палива за 14 днів, його військова кампанія вартістю $1 млрд на день виявиться менш ефективною, ніж дипломатія Обами 2015 року, коли Іран втратив 97% запасів без жодного пострілу.

3. Регіональна стійкість союзників

До війни: Монархії Затоки цілком покладалися на ППО США та її технологічну перевагу.

Зараз: Удари по опріснювальних установках Кувейту та хмарочосів ОАЕ продемонстрували, що американський «щит» далеко не герметичний. Це підриває довіру до США як гаранта безпеки.

Як бути з Ізраїлем?

Особливу увагу аналітики (зокрема Грегг Карлстром з Economist) приділяють ролі Ізраїлю. Єрусалим формально підтримав Трампа, але з критичним застереженням: перемир'я не поширюється на Ліван.

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) вже вторгнулась на південь Лівану до річки Літані. Виникає правовий та військовий вакуум:

• Іран і Пакистан (посередник) вважають, що перемир'я є всеосяжним.

• Ізраїль продовжує операцію із зачистки «Хезболли».

• Будь-яка випадкова або навмисна ескалація в Лівані може стати детонатором, який обнулить 14-денний план Трампа в перші години.

Внутрішньополітична луна в США

Кореспондент ВВС Ентоні Зуркер вказує на глибокий розкол у республіканському таборі. Трамп зіткнувся з критикою навіть із боку «яструбів» на кшталт Рона Джонсона, які злякалися неконтрольованого розширення конфлікту.

Головний ворог Трампа зараз – не аятоли, а ціни на бензин. Напередодні проміжних виборів у листопаді виборець судитиме президента не з «перемог над тероризмом», а за вартістю галону на заправках. Зростання цін на енергоносії вже вдарило по кишені американців сильніше, ніж торгові війни з Китаєм.

Таким чином, ми маємо справу з «тактичною паузою виснаження». Для Трампа це шанс заспокоїти ринки та підготуватися до травневого саміту із Сі Цзіньпіном. Для Ірану — можливість легалізувати свій ядерний статус та контроль над протокою через офіційний договір.

Міжнародні аналітики приходять до висновку: якщо за ці два тижні не станеться «дипломатичного дива», світ зіткнеться із ще гострішою фазою війни. Проблема в тому, що Трамп вже використав свій головний козир — загрозу тотального знищення. Якщо вона не спрацює зараз, у нього залишається реальне застосування сили з ризиком світової катастрофи, або довгий і принизливий відступ.

Безліч питань щодо подальшої долі конфлікту залишаються нез'ясованими. Наприклад, що буде, якщо Ізраїль продовжить наступ у Лівані? Чи стане Трамп тиснути на Нетаньяху, ризикуючи підтримкою свого проізраїльського електорату? Чи може дозволить регіональному конфлікту зруйнувати своє «велике перемир'я» з Іраном?