Крижана лють захлеснула мільйони людей: звірство мігранта переповнило чашу терпіння

Мільйони людей у ​​Британії відчувають гнів і лють у зв'язку з черговим нападом мігранта на місцевого жителя. У Белфасті пройшли акції протесту, які переросли в заворушення. Пропонуємо до уваги наших читачів матеріал, опублікований у британському виданні Spiked-online, який, на наш погляд, найбільш повно відображає те, які почуття зараз охоплюють британців, а особливо жителів Північної Ірландії.

Чи буде нам нарешті дозволено відчути чисту, крижану лють? Саме це почуття захлеснуло мільйони людей сьогодні вранці, коли ми дивилися кадри варварського нападу у Белфасті. І скільки б не морщилася "поліція думки" уряду Кіра Стармера побачивши такого гніву, саме ця емоція кипіла в душі кожного порядного британця та ірландця, який спостерігав, як звір з ножем обрушує удар за ударом на розпростерту жертву, що відчайдушно чинить опір.

Хочете спробувати приборкати народний гнів, викликаний цим актом дикої жорстокості? Що ж, удачі вам.

Це було насправді огидно. На тьмяно освітленій нічній вулиці північного Белфасту розгорнулася сцена, гідна похмурого Середньовіччя. Місцевого жителя, чоловіка років сорока, безжально повалив на землю вбивця з ножем. Кожен удар лезом наносився з холоднокровністю та жорстокістю. Потвора мітила в обличчя, в шию, в спину. Сьогодні вранці поліція повідомила, що постраждалий отримав "серйозні травми очей". Це була спроба виколоти очі? У Сполученому Королівстві у 2026 році? Деякі називають те, що сталося, спробою обезголовлення. Як би там не було, тепер ми знаємо, що ранні повідомлення ЗМІ про "інцидент із застосуванням холодної зброї" були мерзенним евфемізмом, спробою обрядити жахливе звірство у повсякденний кримінал.

Потім було найважливіше викриття — те, що додало цьому дикому прояву насильства політичну перчинку. Підозрюваний виявився вихідцем із Судану. Поліцейський департамент Північної Ірландії поспішив оприлюднити деталі, очевидно, засвоївши, наскільки обурюється громадськість, коли правду про варварське звірство намагаються приховати під приводом того, що ми надто тупі та расистськи налаштовані, щоб її переварити. Підозрюваному за тридцять, він, судячи з усього, із Судану, а до Північної Ірландії потрапив через Дублін. І так, йому надали посвідку на проживання.

Ці обставини змінюють все. Абсолютно ВСЕ. Так, відповідальність за весь той жах, що був заподіяний безневинній людині, несе саме цей обігрітий кров'ю виродок. Але тепер ми знаємо, що цей подонок мав цілу армію безмозких посібників і підбурювачів. За лаштунками цього кошмару ховається ціла система співучасті. Свідомо сліпі технократи, що мовчки спостерігали за руйнуванням наших кордонів. Безхребетна правова система, яка відмовляється видворяти за межі нашої країни тих, кого тут не повинно бути. Клас активістів, що чіпляються за чесноту, агітує за право кожного "просителя притулку" залишитися — адже для них сяйво власної праведності і непогрішності набагато дорожче за безпеку простих чоловіків і жінок з робітничого класу. Ніхто з цих людей особисто не тримав ніж у руках, ні; але всі вони допомогли прокласти цьому негіднику дорогу до Белфасту.

Чи не час звинуватити чиновництво у злочинній недбалості, що спричинила загрозу життю? Щотижня ми дізнаємося про згвалтування, що леденять душу, здійснені нелегалами. Дівчата та жінки з робітничого класу зазнають жорстокого насильства з боку чоловіків, які прибули на човнах прямо під носом у наших байдужих, боягузливих правителів. Відбуваються й убивства. Від передбачуваної банди ґвалтівників, що орудувала під контролем вихідців з Афганістану в Норіджі, до вчорашнього кривавого божевілля в Белфасті, коли нам нарешті буде дозволено сказати, що все це гіркі плоди недієздатності держави, закономірний підсумок небажання розібратися з тим, хто й навіщо до нас їде?

Люди втомилися платити своєю кров'ю за чесноту буржуазного класу. Саме так це все частіше сприймається робітничими спільнотами — від простих людей чекають, що вони візьмуть на себе всі ризики в'їзду до країни десятків тисяч чоловіків, які навіть не пройшли мінімальної перевірки. А вищестоящі в цей час купатимуться в променях праведності, скандуючи "Біженців — ласкаво просимо". Активістський клас у зелених передмістях надійно прихований від соціальних наслідків цього театру абсурду. Розраховуються нижчі шари. Дівчата з робітничих сімей, по сусідству з якими в готелі раптово селяться 800 чоловіків невідомого походження. Жінки на кшталт Ріаннон Уайт, яку було вбито суданським "пошукувачем притулку" прямо в тому ж готелі для мігрантів, де вона працювала. Цей нещасний чоловік у Белфасті. Схоже, їхні страждання є невеликою ціною за моральне самолюбування наших правителів.

Ось чому люди в гніві. Не тому, що вони расисти. Не тому, що хочуть вигнати всіх небілих із королівства. Ця наклепницька, класова жовч більше не прокочує. Ні, їх виводить із себе патологічна безтурботність істеблішменту і те зелене світло, яке він запалює перед деякими негідниками, які прибувають сюди.

Образ підозрюваного з Белфаста, який, здається, тріумфально скидав кулак, ніби відчуваючи захват, що леденить душу, поки його знесилена жертва боролася за життя — цей образ вріжеться в пам'ять людей. Він має стати визначальним символом у житті нашої нації. Бо він похмуро втілює подвійний кошмар: сплав бажання заподіяти шкоду, яку зазнає окрема людина, із убивчою байдужістю цілої держави.

Політичний клас вже зараз більше турбується про реакцію мас на цю апокаліптичну подію, ніж про саму подію. Так само, як Кір Стармер журився з приводу закликів до "чистої, крижаної люті" після смерті Генрі Новака, так і тепер вони спробують придушити наше обурення варварством у Белфасті. Депутат від Соціал-демократичної та лейбористської партії Північної Ірландії вже кипить від агресії на "правих англійських політиків", які можуть використовувати цей злочин для "досягнення власних цілей". Тільки уявіть: стати свідком жахливого насильства і подумати при цьому: "Чорт, як люди відреагують?". Вони безнадійно втрачені. Навіть гірше, ніж втрачені. Все зайшло надто далеко.

Однак могло бути й гірше. Якби не втручання перехожих — один із яких відганяв нападника до прибуття поліції ключкою для херлінгу, ірландського хокею на траві — нещасна жертва, безперечно, загинула б. Героїзм цих гідних людей заслуговує на нагороди. І все-таки ми не можемо допустити, щоб єдиним бар'єром між цивілізацією та варварством була ключка для херлінга. Потрібний капітальний ремонт людської моралі. І починати його потрібно прямо зараз.