Трамп програв проміжні вибори: що тепер буде?

Втративши більшість в обох палатах Конгресу, адміністрація Трампа зіткнулася з жорсткою парламентською противагою на екваторі його другого президентського терміну

Проміжні вибори (midterms), що відбулися в США, завдали Республіканській партії важкої поразки. Головним каталізатором електорального гніву стала військова кампанія проти Ірану, розпочата наприкінці лютого, і важка економічна криза, що послідувала за нею. Втративши більшість в обох палатах Конгресу, адміністрація Дональда Трампа зіткнулася з жорсткою парламентською противагою на екваторі його другого президентського терміну.

Анатомія поразки: війна з Іраном та економічний удар по виборцям

Результати виборів зафіксували історичні зрушення у традиційних оплотах республіканців. Канзас вперше з 1932 року обрав демократа в Сенат (ним став пастор Адам Гамільтон ), а Техас вперше за 38 років віддав сенатське крісло демократу (37-річний богослов Джеймс Таларіко переміг ставленика Трампа Кена Пакстона ).

Фактор Ірану та «християнська альтернатива»

Кандидати від демократів побудували потужну кампанію на моральне неприйняття війни, запропонувавши виборцям релігійно-етичну альтернативу. В умовах, коли міністр війни Піт Хегсет публічно молився за війська в Пентагоні, кандидати-богослови на кшталт Таларіко та Гамільтона звинуватили владу у використанні віри для виправдання непровокованого та непопулярного конфлікту.

Економіка як головний тригер. Інфляція, спричинена перебоями через конфлікт на Близькому Сході, вдарила по кишенях американців. Гасло демократів «Боротьба за доступну Америку» (Fighting for an Affordable America) знайшло відгук навіть у фермерів у Канзасі, які постраждали від мит ​​та стрибка цін на енергоносії.

Колапс рейтингів. Опитування Reuters та Ipsos фіксували падіння схвалення Трампа до рекордно низьких 32% до жовтня (проти 40% перед початком війни). Сам Трамп у ніч виборів заявив The New York Times, що виборці обурювалися лише цінами на нафту, а поразку пояснив власною відсутністю у бюлетенях.

Параліч влади чи ескалація?

Перехід контролю над Сенатом і Палатою представників до демократів радикально змінює інституційний баланс у Вашингтоні на два роки президентства Трампа.

Демократи отримали потужні важелі контролю: бюджетні повноваження, право вето на призначення та можливість викликати ключових міністрів та військових на жорсткі слухання. Крім того, фінансування близькосхідної кампанії тепер перебуватиме під лупою опозиції.

Незважаючи на перемогу демократів, подолати президентське вето (для чого потрібні дві третини голосів в обох палатах) вони не зможуть. Як заявив сам Трамп у ніч виборів:

"У мене повне право вето"

Це загрожує Америці періодом перманентного бюджетного шантажу та загрозою шатдаунів федерального уряду.

У Білому домі панувала похмура атмосфера. Віце-президент Джей Ді Венс та держсекретар Марко Рубіо, які розглядаються як головні претенденти на пост президента від республіканців у 2028 році, тепер змушені дистанціюватися від токсичних наслідків війни з Іраном, щоб не розгубити електоральний капітал партії.

Близький Схід, Ізраїль та ілюзії Європи

В інтерв'ю Fox News Трамп несподівано оголосив, що США до кінця року мають намір згорнути щорічну військову допомогу Ізраїлю у розмірі 4 мільярди доларів, пославшись на домовленості з Біньяміном Нетаньяху. Цей крок став спробою вибити ґрунт з-під ніг лівого крила демократів, які активно критикують близькосхідну політику.

Що ж до Європи, то експерти попереджають, що європейським столицям не варто радіти перемозі демократів. По-перше, зовнішня політика та безпека залишаються зоною широких прерогатив президента. По-друге, позбавлений можливості маневру у внутрішній політиці через ворожий Конгрес, Трамп може стати ще жорсткішим і непередбачуваним на міжнародній арені, вимагаючи від союзників НАТО радикального збільшення витрат.

Чи має Трамп контргру в ситуації, що склалася?

Опинившись у меншості в Конгресі та зіштовхнувшись із падінням рейтингів, Дональд Трамп навряд чи займе оборонну позицію. 

Зіткнувшись із блокуванням внутрішніх ініціатив, Трамп спробує перенести фокус уваги на зовнішньополітичні «перемоги» — чи це примус Тегерана до мирної угоди (на що напередодні виборів натякав Джей Ді Венс) чи жорсткий економічний тиск на інші геополітичні центри.

Крім того, використовуючи соцмережі та мітинги, Трамп продовжить позиціонувати себе як «захисника простого американця», якого зраджує «вашингтонське болото» та демократична більшість, що блокує його соціально-економічні ініціативи.

Нарешті, республіканці можуть спробувати зіграти на протиріччях всередині Демократичної партії. Демократи єдині в протидії Трампу, але глибоко розколоті щодо допомоги Ізраїлю, жорсткості санкцій проти Ірану та міграційної повістки. Адміністрація точково битиме по цих тріщинах, вносячи розкол до лав опозиції.

Наслідки для України

Для України підсумки виборів 2026 року мають двоякий характер. З одного боку поява сильного опозиційного центру в особі демократичного Конгресу страхує Україну від різкого припинення американської допомоги з боку Білого дому.

З іншого боку, є й негативні моменти. Так, наприклад, внутрішній політичний параліч та протистояння гілок влади в США можуть гальмувати прийняття ключових бюджетних пакетів, що може позначитися в тому числі і на допомозі Україні – прямо чи опосередковано. Крім того, на тлі внутрішньої втоми від воєн Трамп, можливо, спробує посилити тиск заради якнайшвидшого врегулювання, проте Конгрес вимагатиме, щоб угода не виглядала як капітуляція України.