Рахують кожен долар: життя у США стає американцям не по кишені

"Таке життя мені не по кишені", - поскаржився нещодавно наш сусід, який працює ремонтником

Його слова відбивають настрій мільйонів американців, які стикаються з постійним зростанням видатків. Вартість страховки, медичних послуг, оренди житла, продуктів харчування та палива продовжує збільшуватись, змушуючи людей буквально зводити кінці з кінцями.

За останні п'ять років споживчі ціни у США зросли майже на 23%. Це помітно погіршило суспільні настрої. Згідно з травневим дослідженням Інституту Геллапа, майже половина американців вважає економічну ситуацію поганою, а лише 16% оцінюють своє становище як хороше або відмінне. Такі настрої створюють серйозні політичні ризики для президента Дональда Трампа та республіканців напередодні проміжних виборів.

Багато виборців підтримали Трампа, сподіваючись, що він впорається з інфляцією. Проте критики стверджують, що його економічна політика лише посилила тиск на гаманці громадян. Зокрема, запроваджене мито на імпорт та конфлікт з Іраном, що призвело до перебоїв у постачаннях через Ормузьку протоку, сприяло зростанню цін на нафту та низку інших товарів.

Проблему добре ілюструє ситуація зі страхуванням. За словами нашого сусіда, вартість страхування житла постійно зростає. Страхові компанії пояснюють це збільшенням виплат після руйнівних пожеж у Каліфорнії та ураганів у Флориді. Екстремальні погодні явища стають частішими, а разом із ними зростають і витрати страховиків.

Не менш болісною залишається ситуація з медичним страхуванням. Багато американців обирають поліси з високою франшизою, щоб зменшити щомісячні платежі. Однак це означає необхідність самостійно оплачувати значну частину медичних витрат:

«Минулого року мені замінили кульшовий суглоб, і лікарня виставила страховій компанії рахунок на 75 тисяч доларів. На щастя, у мене пристойна страховка, і мені особисто це коштувало лише тисячу доларів. Звичайні пологи без ускладнень коштують не менше 15 тисяч доларів, а екстрений кесарів розтин обійдеться щонайменше 30 тисяч» - повідомляє автор

Додатковий тиск чинить скасування низки державних субсидій у сфері охорони здоров'я. В результаті для мільйонів сімей медична страховка стала ще менш доступною.

Особливо гостро проблема відчувається у Нью-Йорку. Середня вартість оренди квартири на Манхеттені перевищує 4,7 тисяч доларів на місяць, а в Бронксі становить близько 3,1 тисяч. Навіть базові продукти коштують дорого: галон молока може коштувати близько 10 доларів, а бензин після початку конфлікту з Іраном помітно подорожчав.

Зростання витрат змушує багатьох заощаджувати буквально на всьому. Дехто відмовляється від медичної чи майнової страховки, сподіваючись, що не зіштовхнуться із хворобами чи стихійними лихами. Така стратегія дозволяє скоротити поточні витрати, але робить людей вкрай уразливими до будь-яких несподіванок.

Коріння нинішньої ситуації сягає часів пандемії, коли високий попит збігся з перебоями в постачаннях і дефіцитом товарів. Після цього ціновий рівень не повернувся до колишніх значень.

Подорожчання торкнулося і ресторанного бізнесу. Власники закладів стикаються зі зростанням витрат на продукти, доставку, оплату праці та медичне страхування працівників. В результаті ціни у меню значно зросли. Страви, які десять років тому коштували близько 16 доларів, сьогодні можуть коштувати майже 30.

При цьому близько чверті мешканців Нью-Йорка живуть за межею бідності. Розрив між заможними та малозабезпеченими верствами населення продовжує збільшуватися.

Питання доступності життя стало однією з ключових тем міської політики. Мер Нью-Йорка Зохран Мамдані прийшов до влади, обіцяючи полегшити фінансове становище городян. Серед його ініціатив – заморожування орендної плати для частини квартир, розвиток доступного житла та підтримка міських продуктових магазинів.

Однак його заяви про соціальну нерівність спричинили різку реакцію представників бізнесу. Зокрема, Мамдані назвав покупку багатомільйонного пентхауса фінансистом Кеном Гріффіном прикладом несправедливості, коли дорога нерухомість більшу частину часу залишається порожньою. У відповідь бізнесмен заявив, що Нью-Йорк починає "відвертатися від успіху".

Незважаючи на нерівність, американська економіка в цілому продовжує демонструвати високі показники в порівнянні з Європою і Японією. Проте значна частина споживчих витрат сьогодні посідає найбільш забезпечені верстви населення. За даними The Wall Street Journal, майже половину всіх витрат у країні забезпечують 10% найбагатших сімей.

На цьому фоні посилюються інші тривоги. Дедалі більше працівників побоюються, що штучний інтелект скоротить кількість робочих місць, особливо у сфері інтелектуальної праці. Випускники університетів, які вже обтяжені освітніми кредитами, стикаються з менш сприятливим ринком праці.

В результаті багато родин залишають найдорожчі регіони країни і переїжджають туди, де житло, податки та повсякденні витрати нижчі. Популярністю користуються Теннессі, Міссісіпі, Арканзас, Оклахома та ряд штатів Середнього Заходу.

Політичні наслідки цієї ситуації поки що важко передбачити. Джо Байден неодноразово наголошував, що реальні доходи американців зростають, проте багато виборців не відчули покращень і підтримали Трампа, який обіцяв знизити вартість життя.

Сам Трамп наприкінці 2024 року заявив:

«Я виграв з-за кордону, і я виграв через продукти… Ви купуєте яблука, бекон, яйця, а вони подвоюють або навіть потроюють ціни за короткий проміжок часу, саме тому я і виграв»

Якщо рівень цін справді залишається головним критерієм для виборців, то республіканці можуть зіштовхнутися із серйозними труднощами на найближчих виборах. Демократи вже звинувачують адміністрацію Трампа у зростанні вартості палива та продуктів харчування.

Додаткову критику викликає збільшення статків сім'ї Трампа на тлі економічних труднощів багатьох американців. Для виборців вкрай чутливо виглядає ситуація, за якої політики та великий бізнес багатіють, а звичайні громадяни продовжують боротися зі зростаючими витратами.

Наш сусід-ремонтник — типовий представник електорату, що коливається. Він був упевнений, що зміна влади допоможе зменшити ціни. Але поки що цього не сталося. Саме такі виборці спроможні визначити результат виборів. Як казав політичний стратег Джеймс Карвілл під час кампанії Білла Клінтона у 1992 році:

«Уся справа в економіці, дурнику»