Звіт про подорожі Ігоря Єрмолаєва – на сторінках нового миколаївського видання

11 квітня в Миколаївській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася презентація краєзнавчого біобібліографічного видання «Ігор Єрмолаєв: дорога ніколи не закінчується» – про особистість і творчий доробок миколаївського мандрівника та фотохудожника Ігоря Єрмолаєва. У виданні представлено біографію, публікації в пресі та фотогалерею робіт мандрівника.

Ігор Єрмолаєв народився 1966 року в Ризі, з 1978 року мешкає в Миколаєві. Фотографією захоплюється з восьми років, а серйозно подорожувати почав у 17.

Подорожував майже всією територією колишнього СРСР, побував у 60 країнах світу. Жив у буддійських монастирях Таїланду, північної Індії, Непалу, Китаю; здійснив паломництво Святою землею… Загальний кілометраж подорожей – понад сім «екваторів», тобто більш як 280 тис. км. Керівник десяти міжнародних експедицій.

За плечима мандрівника – шість персональних фотовиставок, а також участь у багатьох колективних експозиціях. Авторська колекція художніх фотографій з усього світу налічує 7 тисяч робіт. Багато з них перебувають у приватних колекціях у різних країнах світу.

Член Національної спілки фотохудожників України (2006), Національної спілки журналістів України (2007), Федерації підводного спорту України (2000), Народного фотоклубу «Корабел» ім. Б. Панова (2002). З 1996 року – дійсний член Географічного товариства Російської академії наук (Російське географічне товариство). Член науково-дослідної організації «Космопоиск». Співпрацює з Академією вільних подорожей (Росія).

Під час презентації на адресу мандрівника пролунало багато теплих слів від його соратників і колег по творчому цеху. Директорка обласної бібліотеки для юнацтва Наталя Ткаченко дякувала Єрмолаєву за дружбу й допомогу, яку він надає бібліотеці, а також за участь у багатьох бібліотечних проєктах. Голова обласної організації Національної спілки фотохудожників України Любов Савельєва говорила про Ігоря Єрмолаєва як про цікаву, унікальну людину з величезним творчим доробком.

А член Спілки письменників України Анатолій Маляров апелював до дворянського родоводу мандрівника й констатував, що він його зберіг – «не тим, що ненавидів селян і експлуатував», а тим, що «в ньому збереглося лицарство по відношенню до людини». І цей позитив, частинку цього лицарства він передає всім, з ким йому доводиться спілкуватися. А все те, що він бачить і відчуває під час своїх подорожей, Єрмолаєв описує «просто, точно, з таким проникненням, що іншого слова вже й не добереш».

Слово надали й головному героєві презентованого видання. Ігор Єрмолаєв багато розповідав про свою діяльність і про місця, де йому доводилося бувати. Він зазначив, що заздрити тут нічому: подорожі – не примха, а значною мірою важка праця. Певною мірою це зречення кар’єри й навіть сім’ї.

- Я досі не створив сім’ї, і мої заробітки доволі скромні, - зізнався він.

Та є й низка моментів, які роблять цю працю виправданою й бажаною.

- Коли ти перебуваєш десь на краю світу, на краю вулкана, спостерігаєш захід сонця в океані, плаваєш разом з акулами, занурюєшся в глибини океану і знаєш, що над тобою цілих два кілометри води, коли зустрічаєш цікавих людей, про яких не знав або знав, але ще вчора вони здавалися далекими, недосяжними, а тепер ти спілкуєшся з ними як зі старими друзями й дізнаєшся про них стільки, що одній такій зустрічі можна присвятити цілу книжку, зняти цілий фільм… Це теж незабутньо. І, мабуть, заради цього я й живу, - сказав мандрівник.