Миколаївський пенсіонер залишився без української пенсії у Німеччині – вимагають доказів, що ще живий

Скандально відомий пенсіонер із Миколаєва Анатолій Ільченко, який поїхав після початку війни в Україні до Німеччини, скаржиться на те, що він втратив українську пенсію.

Про це він повідомляє у своєму листі до редакції «Новин-N».

«Від війни я переховуюся в Німеччині і тривалий час не міг отримувати пенсію, бо моя пенсійна картка банку “Аваль” тут не діяла. ПФУ припинив виплату пенсії», - написав Ільченко у листі до редакції.

Щоб відновити пенсійні виплати, пан Анатолій звернувся до “Приватбанку” – картки цього банку діють у Німеччині. Приватівці на прохання не відмовили і надіслали миколаївському пенсіонеру свою картку. Отримавши її, Ільченко почав вимагати від Пенсійного фонду України поновлення виплат. Але натомість, за його словами, почалася тяганина.

«26.06.2024 ПФУ провів зі мною відеоконференцію і прислав мені рішення про встановлення моєї особи. Цього достатньо для поновлення пенсії, але ПФУ пенсію не тільки не поновив, а й підло створив перешкоди для її поновлення. ПФУ вимагає свідоцтво про те, що я ще живий, яке я маю купити у консульстві. Але ж відеоконференцією було встановлено, що я ще живий. ПФУ повідомив мені, що в моїй пенсійній справі є копії сторінок паспорта і зажадав завірені копії тих самих сторінок паспорта. Але ж я показував під час відеоконференції усі сторінки паспорта і було видно, що вони не змінилися. ПФУ вимагає завірену копію німецького документа про надання мені захисту і завірений переклад цього документа. Але ж розмір пенсії і право на її отримання не залежать від того, в якій державі я переховуюся від війни. Раніше в мене був такий документ, та 05.03.2024 він втратив чинність. Іншого німці мені не видали. ПФУ вимагає завірену копію документа про місце моєї реєстрації в Німеччині і його завірений переклад. Але ж пенсія не направлялася б мені поштою в Німеччину, а поступала б на мій рахунок в український “Приватбанк”» - скаржиться Ільченко на свої поневіряння.

«Українського нотаріуса тут немає, тож за все треба платити консульству. Завірення копій обходиться дорого, поїздка до консульства теж потребує значних витрат. Та й для запису до консула встановлена перешкода: треба ідентифікуватися через інтернет, а в мене немає електронного підпису і немає якоїсь «Дії» та й слабий я в інтернеті. Звертався я до голови правління ПФУ, до міністерства соцполітики, до народних депутатів усіх фракцій, до Зеленського та марно, нічого не змінилося. Один з патріотів України сказав мені: “Поїдь у Львівську область і там тобі пенсію відновлять”. Легко казати. Мені 71, я інвалід 2 групи, живу з постійним болем і навіть у ліжку перевертаюся з болем. А в автобусі треба їхати більше доби. Та й у Львівській області не чекають на мене з відчиненими дверима кабінету ПФУ. Там же, напевно, черги не на один день. Де ночувати? Де грошей взяти?» - продолжает жаловаться пенсионер.

Як приклад українським чиновникам Ільченко ставить систему соцзабезпечення в Німеччині:

«Німеччина нічим мені не зобов’язана, проте щомісяця дає 350 євро з яких 20 я плачу за електроенергію. Треба витрачати гроші ще й на лікування. В цьому році я заплатив стоматологу 499 євро, а ще купую ліки. Доводиться на всьому економити. Німецькі волонтери не дають мені безплатно продукти, як іншим пенсіонерам з України. Мені не продають дешевих продуктів в “Тафелі”. Я все купую в супермаркетах. Я мешкаю не в окремій квартирі, як більшість біженців з України, а в гуртожитку для біженців. Мені не дають всього того, що дають іншим біженцям з України. Та мені багато й не треба. Я тут чужий, тож треба бути вдячним за те, що німці дають».

Як бути далі, які дії вжити, пенсіонер не знає.

Раніше він оголосив голодування біля консульства України у Німеччині.

P.S. На доказ того, що він таки живий, Анатолій Ільченко надіслав кілька своїх фотографій, зроблених сьогодні у німецькому місті Регенсбург, де Ільченко на сьогоднішній день проживає.