У Миколаєві військовий убив порушника комендантської години: його посадили на 9 років

Корабельний районний суд міста Миколаєва визнав військовослужбовця винним у умисному вбивстві.

Про це повідомляє « Судовий репортер » із посиланням на вирок від 13 січня.

3 березня 2022 року близько 23.00 у Корабельному районі Миколаєва за порушення комендантської години затримали чоловіка. Його доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу військового управління) за порушення комендантської години.

У приміщенні знаходився обвинувачений, учасник бойових дій, який перебував у резерві військової частини та займався охороною центру.

Було ухвалено рішення перевести затриманого до будинку культури «Корабельний» і залишити там до ранку до закінчення комендантської години.

Супроводжувати порушника мали двоє озброєних військовослужбовців. Але обвинувачений зголосився піти з ними, говорячи, що в нього більше досвіду, і захопив свій автомат, хоча йому ніхто не доручав конвоювання.

Далі сталося, що конвоїри трохи відстали, бо забирали речі затриманого. Надворі вони йшли ззаду, на відстані близько 10 метрів від обвинуваченого та затриманого.

Стоячи біля світлофора, праворуч на перехресті вулиць військовослужбовець на ґрунті неприязного ставлення, що раптово виникло, зробив два постріли в голову затриманого і в тулубі. Від поранень людина загинула на місці. Коли туди добігли конвоїри, обвинувачений сказав, що потерпілий хотів утекти.

У судовому засіданні чоловік вину не визнав. Розповів, що розпитував потерпілого, хто він такий, звідки і чи є він диверсантом, бо була інформація, що до Миколаєва проникла група диверсантів, тому він почував себе напружено. Потім він озирнувся за конвоїрами і одержав удар в область лівого ока. У потерпілого були пов'язані руки, тому обвинувачений припускає, що міг ударити його головою. Далі затриманий нібито намагався втекти. Обвинувачений нібито крикнув йому "стій", але той не зупинився. Було темно, нічого не видно, і він, звинувачений, вистрілив двічі у напрямку звуку кроків, при цьому не бачив ні потерпілого, ні його силуету. Зробив саме два, а не один постріл, бо так звик стріляти одиночними пострілами, але кілька разів, бо стрілянина одиночними пострілами ефективніша за стрілянину чергами.

Обвинувачений намагався переконати суд, що наміру на вбивство не було, стріляв неприцільно, на звук тапок затриманого. Стріляв, бо йде війна і затриманий напав на нього і хотів утекти.

Проте інші свідки з-поміж військових подібну версію подій не підтвердили.

Один із конвоїрів описував, що потерпілий був одягнений по-домашньому, на ногах у нього були капці, руки були пов'язані за спиною, поводився спокійно, агресії не виявляв.

Інший конвоїр розповів, що чув розмову між потерпілим та обвинуваченим, останній у підвищеному тоні говорив, що не треба було виходити на вулицю в комендантську годину, а той відповів, що порушив ненароком, просив нічого з ним не робити, опору при цьому не чинив.

Мати вбитого пояснила, що її син удень пішов із дому до лікарні, оскільки погано себе почував. А потім почався обстріл міста, і він пішов у притулок і не зміг вчасно до початку комендантської години повернутися додому.

Суд вважає, що вина обвинуваченого підтверджується доказами, у тому числі свідченнями, які є послідовними і не містять суттєвих протиріч.

Водночас, суд критично ставиться до версії обвинуваченого, що потерпілий напав на нього.

Єдиним порушенням загиблого було знаходження на вулиці в період дії комендантської години, під час затримання він поводився спокійно, не проявляв агресії, не мав при собі підозрілих предметів. Його затримали лише через порушення комендантської години. Під час конвоювання руки у потерпілого були пов'язані за спиною, на ногах було не призначене для бігу взуття — домашні капці. Конвоювання ж здійснювалося з огляду на обвинуваченого трьома військовослужбовцями, озброєними автоматами.

Жоден із очевидців не підтвердив свідчення обвинуваченого, навпаки, вони говорили, що не бачили нападу і не чули подібних звуків. Також свідки не підтвердили свідчення обвинуваченого щодо його крику «стій» на адресу потерпілого. Більше того, жоден із п'яти допитаних свідків, включаючи працівників центру комплектування, не вказував, що відразу після інциденту обвинувачений повідомляв про напад на нього, хоча ця обставина має бути дуже важливою.

Обвинувачений обстежився у медичній частині СІЗО. Згідно з медичною довідкою, виявлена ​​у нього гематома отримана під час затримання, а не внаслідок нападу. Суд зазначає, що ця довідка насамперед підтверджує саме наявність тілесного ушкодження і не може безперечно свідчити про його походження, але в сукупності зі свідченнями не підтверджує факт нападу потерпілого на обвинуваченого.

Суд призначив покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі. Чоловік з моменту пригоди перебуває під вартою.