Інформація про прорив російської армії: що відбувається під Добропіллям

За кілька днів до американо-російського саміту на Алясці становище українських військ досить серйозно погіршилося одразу на кількох ділянках фронту.

За повідомленнями джерел з обох боків, російські війська зробили раптовий кидок на північ від Покровська, вклинившись в українські позиції одразу на 10 кілометрів. Просування відзначається і ряд інших напрямків.

Такими темпами російська армія не наступала з весни 2022 року, коли на першому етапі повномасштабного вторгнення в Україну їй вдалося швидко захопити величезні території.

Одні аналітики оцінюють ситуацію для ЗСУ як важку і навіть близьку до катастрофічної, інші стриманіші в оцінках. При цьому з місць подій надходить багато суперечливої інформації.

Вузький, але глибокий клин

Про несподівано швидке просування російських підрозділів на схід від міста Добропілля (20 км на північний захід від Покровська) повідомили російські та українські військові блогери, а також незалежні спостерігачі.

За наявною інформацією, невеликі, але мобільні російські групи обійшли українські оборонні укріплення та проникли їм у тил на глибину 10-12 км.

На картах американського Інституту вивчення війни (ISW) і українського аналітичного порталу DeepState видно вузький клин, що утворився, завширшки 3-5 км по лінії Никанорівка — Нове Шахово — Золота Криниця.

Повідомляється, що траса Добропілля — Краматорськ вже перебуває під вогневим контролем російських військ, що може порушити логістику частин ЗСУ.

На думку аналітика видання Bild Юліана Репке, найближчі години матимуть вирішальне значення для долі тієї території Донецької області, яка все ще залишається під контролем України, ВСУ необхідно терміново ліквідувати прорив.

«Якщо це не вдасться, можна очікувати на швидке розгортання безпілотників, а також механізованих підрозділів, які забезпечать безпеку та остаточну окупацію знову захопленої території», — пише він.

У такому разі два останні великі міста Донбасу — Слов'янськ і Краматорськ — будуть відрізані від постачання з боку Дніпропетровської області, і малоймовірно, що українська армія зможе утримувати регіон у довгостроковій перспективі, вважає аналітик.

Що кажуть у ЗСУ

Офіційні повідомлення української сторони про ситуацію в районі Добропілля у вівторок не давали ясної картини того, що відбувається. Спочатку офіційний представник оперативно-стратегічного угрупування військ «Дніпро» Віктор Трегубов назвав інформацію про прорив російських військ недостовірною: за його словами, невелика група російських військових поблизу Добропілля обійшла українські позиції, намагаючись сховатися у тилу ЗСУ.

«Однак Сили оборони дають відсіч таким спробам. Подібна ситуація мала місце тиждень тому з проходом малої групи ДРГ у Покровську, яка для ворога не мала успіху», — заявив він.

Однак пізніше Генштаб ЗСУ повідомив про важкі оборонні бої проти переважаючих сил противника на добропільському та покровському напрямках та перекидання туди підкріплень. «Ситуація непроста та динамічна, проте Сили оборони вживають усіх необхідних заходів для виявлення та знищення ворожих груп», — йшлося у повідомленні.

У той же день стало відомо про перекидання на покровський напрямок 1-го корпусу Нацгвардії «Азов». У заяві ця ділянка лінії фронту була названа найбільш критичною.

«Системні проблеми»

Як би там не було, українці тяжко сприйняли інформацію про швидке просування російських військ у районі Добропілля. Колишній начальник штабу бригади спецназу «Азов» Богдан Кротевич у зверненні до президента Володимира Зеленського заявив про критичну ситуацію.

Лінії бойового зіткнення як стійкої лінії фактично не існує. Покровськ та Мирноград майже в оточенні. Костянтинівка – у півоточенні. Противник просувається у напрямку Краматорська та Дружківки», — написав Кротевич у соцмережі Х.

На його думку, до чергового провалу на фронті призвели системні проблеми — у тому числі виснаження резервів, масове роздроблення підрозділів по всій лінії фронту, хибні звіти та розподіл мобілізаційного ресурсу «по блату», а також «абсолютна відсутність стратегічного і навіть оперативного бачення театру бойових дій частини військового керівництва».

Ситуація серйозна, але далека від колапсу, як дехто припускає, вважає колишній офіцер української армії, який пише в соцмережі Х під ніком Tatarigami_UA.

Він нагадує, що і 2014-го, і 2015 року Росія проводила великі наступи перед переговорами, щоб отримати перевагу.

«З огляду на нещодавні успіхи Росії під Покровськом Путін може спробувати показати Трампу, що Росія близька до того, щоб оточити українську армію. Раніше цього року Трамп написав, що росіяни оточили українські війська в Курську після перших переговорів із Путіним, ймовірно, повторюючи подані йому аргументи», - пише Tatarigami_UA.

«Противник проспав»

Російські військові блогери відреагували на повідомлення про прорив до Добропілля досить стримано. Телеграм-канал «Два майори» вказує, що поки що складно говорити про реальний масштаб і задіяні в кидку сили російської армії.

«Не виключено, що противник, справді відчуваючи проблеми з кількістю особового складу в підрозділах, проспав прохід через свої бойові порядки наших ДРГ (диверсійно-розвідувальних груп — Бі-бі-сі), які тепер займаються тим, чим і мають: кошмарять ближні тили ЗСУ», — пишуть автори.

«За великим рахунком, штурмові підрозділи летять вперед через дефіцит ресурсів у супротивника, — наголошує z-канал „Архангел спецназу“. — Однак у такій ситуації головне не поспішати та діяти послідовно. Занадто різке просування без зачистки тилів і налагодження належної логістики може створити загрози для наших сил».

Американський Інститут вивчення війни зазначає, що проникнення російських частин у районі Добропілля відбулося помітно глибше і швидше, ніж за попередніх наступальних операцій. "Але здатність Росії розвинути ці тактичні успіхи до рівня оперативного прориву в найближчому майбутньому не гарантована", - вважає ISW.

Військовий експерт, старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман:

«Ситуація все ще розвивається і, сподіваюся, не призведе до більш серйозного операційного прориву, але це симптом труднощів та проблем, про які багато хто говорив.

Наступ у районі Покровська приписувалися диверсійно-розвідувальним групам ЗС РФ. Але найчастіше це були лише невеликі штурмові піхотні групи чисельністю 2/4/6 осіб чи групи на мотоциклах/баггі, які могли обійти нещільну лінію оборони, якщо їм вдавалося подолати зону покриття безпілотників.

Лінія оборони є рядом польових дозорів, часто по 2-3 людини. Велика її частина — зони вогневого ураження, що перекривають одна одну, і які штурмові групи противника прагнуть швидко подолати і продовжити наступ.

Україна утримувала фронт за умов дефіциту піхоти та нестачі резервів, покладаючись на безпілотники. Це дало час, але виявилося недостатньо для стабілізації фронту чи компенсації більш фундаментальних проблем із управлінням та формуванням нових підрозділів.

Нещодавній наступ, мабуть, здійснювався пішою піхотою та легкомоторизованими групами. Російські війська цього року досягли прогресу, причому швидше і з набагато меншим використанням бронетехніки.

Внаслідок наступу лінія оборони на карті виглядає прорваною. Але на практиці це мало що означає, оскільки це не війна окопів, що утримуються піхотою, а добре замаскованих позицій для техніки та невеликих груп піхоти з великими проміжками між ними.

Підготовлені оборонні споруди та мінні поля, як і раніше, обмежують просування противника, але їх лінії на карті можуть формувати неправильне уявлення про ситуацію на полі бою з урахуванням динаміки.

Незважаючи на велику роботу з будівництва українських укріплень, більшість позицій побудовано на відкритому просторі і ніколи не буде використовуватися. Вони легко піддаються атаці та знищенню. До того ж Україна не вистачає піхоти, щоб розмістити війська на всіх позиціях.

Важливо також вказати на більш загальну проблему: принцип „ні кроку назад“, навіть за браком ресурсів, у невигідній позиції та в умовах загрози оточення, замість того, щоб жертвувати територією задля виснаження противника чи давати командирам можливість вести мобільну оборону.

Занадто часто підрозділи ЗСУ змушені займати непридатні для оборони позиції, коли гнучка оборона знаходиться позаду, а не попереду. Це призводить до хибних донесень, недовіри та помилкових заохочень, що дезінформують систему військового управління.

Інша проблема — дорогі контратаки для повернення втрачених позицій, зокрема невигідних, замість того, щоб зосередитися на стабілізації фронту. Це веде до втрат сил піхоти, що постійно скорочуються.

Чи може нинішній російський наступ, якщо його не зупинити, спричинити обвал фронту? Так, ситуація може погіршитися. Але поки що рано робити таку оцінку».

bbc.com