Як українські АЕС працюють в умовах війни

Сьогодні три діючі АЕС — Хмельницька, Рівненська та Південно-Українська — виробляють до 80% електроенергії України.

У диспетчерській Хмельницької АЕС, де у напівтемряві мерехтять екрани та датчики, техніки працюють без перепочинку. Від цих приладів та екранів залежить не лише світло в будинках мільйонів українців, а й здатність країни чинити опір повномасштабній агресії. Одна з ключових фігур у цій боротьбі – голова «Енергоатому» Павло Ковтонюк :

«Росія намагається атакувати підстанції, які з'єднують атомні електростанції з енергомережею, щоб відключити ядерну генерацію », – каже він.

Однак ці атаки не гіпотеза, а відображення поточної тактики російських сил. В останні тижні удари по критичній енергетичній інфраструктурі посилилися: великі мережі, підстанції та лінії передачі зазнавали масованих ракетно-безпілотних атак, залишаючи сотні тисяч будинків без світла, тепла та води у люті морози.

Чому АЕС зараз — серце енергетичної системи України

До війни Україна отримувала електроенергію з різноманітних джерел: вугільні, газові, гідро- та атомні станції. З початком повномасштабного вторгнення більшість теплових і гідроелектростанцій було знищено або пошкоджено, і тепер три діючі АЕС — Хмельницька, Рівненська і Южно-Українська — виробляють до 80 % електроенергії у країні.

Але це не просто генерація струму – це основне джерело стабільного живлення систем життєзабезпечення, військової промисловості та ключових об'єктів критичної інфраструктури. Удари по підстанціях, що передають потужність від цих АЕС, загрожують не лише блекаутами, а й безпеці самих реакторів, оскільки охолодження та резервне живлення залежать від зовнішніх мереж та резервних генераторів.

Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ) попереджало: без стабільного енергопостачання «неможливо забезпечувати ядерну безпеку на атомних електростанціях України, що діють».

Найбільша в Європі Запорізька АЕС у полоні війни

Ключовим елементом  складної енергетичної мозаїки України є Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), найбільша в Європі. Її шість блоків виробляли до 20% національного енергоспоживання на початок війни. Але з березня 2022 року станцію окуповано російськими військами, а реактори відключено від основної мережі.

Хоча станція не виробляє енергію зараз, її безпека далеко не гарантована. 

Запорізька АЕС регулярно втрачала зовнішнє електропостачання — так одного разу всі зовнішні лінії були знеструмлені, і IAEA відзначало відновлення живлення після кількох годин. Це безпосередньо загрожує системам охолодження реакторів та відпрацьованого палива.

Для ремонту ліній навіть доводилося досягати локальних припинень вогню, узгоджених за посередництва МАГАТЕ, щоб дати українським та міжнародним фахівцям працювати.

У ході міжнародних переговорів питання статусу станції ставало предметом обговорення. За даними Politico, на засіданнях в ОАЕ обговорювалася навіть ідея ділити енергію, що виробляється нею, навпіл між Україною та Росією, але угоди ще не досягнуто.

З російського боку керівники «Росатому» наполягають, що їхнє обслуговування станції безпечне, але незалежні спостерігачі та МАГАТЕ наголошують, що будь-які перебої з електроенергією чи втручання в систему охолодження несуть реальні ризики для безпеки реакторів.

Особисті історії на тлі війни та атомної загрози

Під час екскурсії Хмельницьким енергетичним комплексом ми зустріли Дашу та Ігоря Журба — подружжя, яке працювало на Запорізькій АЕС до захоплення:

«Це було страшно. Це було по-справжньому жахливо, коли вони зайняли станцію. Тієї ночі ми були вдома» , — згадує Дар'я

"Ми чули вибухи, стрілянину... вранці ми зрозуміли, що нас окупували" , - додає Ігор.

Пара працювала на станції ще кілька тижнів, але потім зуміла переїхати через окуповані території та кілька країн, переживши ретельну перевірку телефонів та допитування російських солдатів. Це не поодинокий випадок: багато співробітників опинилися під тиском, погрозами чи тортурами, а деякі зникли безвісти.

Що каже міжнародне співтовариство

МАГАТЕ продовжує моніторити ситуацію. Генеральний директор Рафаель Гроссі наголошує, що погіршення енергетичної інфраструктури безпосередньо впливає на ядерну безпеку і що агентство продовжуватиме оцінювати стан критично важливих ліній та систем.

Атаки на підстанції, що живлять АЕС, експерти називають особливо небезпечними: існує ризик виведення з ладу резервних систем і навіть катастрофічних наслідків, якщо охолодження реактора перерветься.


Можливі наслідки та ризики

Експерти не плекають ілюзій: втрата електроживлення для АЕС — це не просто блекаут. Це питання ядерної безпеки, від якої залежить не лише Україна, а й сусідні держави. Якщо системи охолодження не зможуть функціонувати через відсутність зовнішнього енергопостачання, наслідки можуть бути співставні або навіть перевищувати аварії типу Чорнобиля — саме таку оцінку дають українські фахівці, посилаючись на неможливість гарантувати безпеку без активної мережі.

    

Сьогодні атомні станції України є не просто об'єктами генерації енергії. Це символи стійкості, критичної інфраструктури під вогнем та фронт, на якому вирішуються долі мільйонів життів, стабільності та безпеки регіону. Від того, чи вдасться зберігати роботу мереж, захистити станції та забезпечити безпечну експлуатацію навіть в умовах війни, залежить майбутнє України та навколишніх країн.