Підсумки 2025-го року у великому інтерв'ю Віталія Кіма

Передноворічне інтерв'ю з головою Миколаївської ОВА  Віталієм Кімом  стало для «Новин-N» вже традиційним — наприкінці 2025-го ми розмовляємо та підбиваємо підсумки року з керівником області вже вчетверте. На цей раз ми зібрали всі заяви, коментарі, висловлювання Віталія Кіма, зроблені ним протягом року, а також попросили прокоментувати всі найважливіші події, що відбулися з січня до грудня. Для зручності ми зробили дві частини інтерв'ю — одну, присвячену Миколаєву та області, і другу, у якій хотіли почути думку Віталія Кіма щодо глобальних питань.

Перед вами перша, можна сказати, «місцева» частина нашої бесіди, в якій ми розбили питання та відповіді хронологічно — по місяцях. Потрібно віддати належне нашому співрозмовнику — у жодному разі, коментуючи свої минулі висловлювання, він не сказав «Я такого не говорив» або «Ви не так зрозуміли». У результаті з головою обласної адміністрації ми обговорили і курортний сезон, що не відбувся, і скандали з вирубуванням дубів та дитячим харчуванням, плани з організації громадського простору на частині суднобудівного заводу в Миколаєві та багато іншого. Загалом постаралися охопити всі питання, відповіді на які можуть бути цікаві нашим читачам. Наскільки це вийшло -  судити вам.

Січень

- У січні ви розповіли про плани на «Техно Парк Вознесенськ» площею 19 га та SUNART – 11 га. Що це за проекти та на якій вони стадії?

– Це технопарк на території одного із заводів у Вознесенському районі. Він та ще один індустріальний парк зараз на стадії реєстрації, до кінця року мають встигнути.

-А потім що?

– А потім вони можуть брати участь у програмі кредитування, розміщення, здавати в оренду площі новим підприємствам. Там є державні програми кредитування, будівництво інфраструктури, прокладання мереж за рахунок держави. Передбачено «пільгову» відсутність перевірок на певний період.

- А охочі вже є?

-Не скажу. У нас ведуться з приводу індустріального парку у Миколаєві попередні переговори із шістьма великими іноземними заводами. Але вони всі кажуть: щойно війна закінчиться, наступного дня ми у вас. Там ще кілька наших виробників є, які мені обіцяли, що переїдуть сюди. Хто саме не казаитиму, щоб наші місцеві виробники не знепритомніли раніше, ніж треба.

-Ваша заява в січні: «Японський» міст та «чотирьохполоска» з Миколаєва до Одеси поки що «на паузі». Чи змінилося щось?

-Нічого не змінилося. Ми почали робити дорогу до Одеси, зокрема оформили всі документи, ділянки, виконали купу технічної роботи. І навіть окремі ділянки почали робити, розділивши проект японського мосту на три частини: сам міст та під'їзні дороги. Як ви бачите, чотирисмугова бетонка на під'їзних дорогах практично закінчена.

Це для того, щоб не втратити напрацювання, які були. Ми почали рухатися, але війна... Тому поки що так само на паузі.

-У січні 2025 року Рада ухвалила скандальний законопроект про покарання для сайтів за негативні коментарі щодо чиновників. Під вашими постами у соцмережах завжди досить багато коментарів, є серед них і негативні. Як ви на них реагуєте, видаляєте, відповідаєте, читаєте? І як ви взагалі ставитеся до ідеї покарання за негативні коментарі щодо чиновників та їхньої діяльності?

-Не читав, але засуджую ( сміється ). Я не знайомий із цим законом. Це перше. Друге. Я всіх попереджав: коментарі під моїми повідомленнями я не читаю. Може моя прес-служба читати та аналізувати. Прес-службі я забороняю видаляти коментарі, навіть найнегативніші, навіть боти або проплачені. Там щось прибирає сам "Фейсбук" автоматично, але цілеспрямовано ніхто не займається. Це для того, щоб я розумів «температуру» та настрій людей.

-У січні ви повідомили, що не нараховували собі премії усі чотири роки, доки перебували на посаді голови Миколаївської ОВА. Що це за історія і як зараз справи з преміями?

-Премії отримують усі, крім мене. Тому що я одному журналісту пообіцяв, що не нараховуватиму собі премії. Про це я шкодую, але слово тримати треба (посміхається). За моїми даними, це може бути близько кількох мільйонів за п'ять років.

-У січні росіяни вдарили ракетами по пивзаводу в Миколаєві, всього за кілька місяців до цього ви наводили як приклад це підприємство як таке, яке зуміло відновити свою роботу під час війни. Яка тепер ситуація з цим підприємством, воно відновилося після обстрілу?

-Все в порядку.

Лютий

-2025 рік пройшов під егідою скорочення американської допомоги. Зокрема йдеться про організацію USAID. Для Миколаївської області це було дуже критично?

-Ні, для Миколаївської області це не було критично. Програми USAID, які у нас працювали, здебільшого або вже були реалізовані, або були на фінальній стадії. Те, що не встигли закрити, – перекрили підтримкою європейських партнерів. Якщо чесно, Миколаїв загалом більше працює з європейськими грошима – насамперед із датським фінансуванням та іншими європейськими партнерами. Тому скорочення американської допомоги ключові проекти не зупинило і якогось суттєвого негативного удару по області ми не відчули.

-У лютому на продаж виставили знамениту трамвайну підстанцію на Соборній, яку вважають одним із символів Миколаєва. Тоді вибухнули суперечки, купувати місту об'єкт чи не купувати. У результаті все ж таки вирішили купувати. Ви тоді якось залишилися осторонь обговорень. Чи можете зараз висловити свою думку: правильне було рішення купити об'єкт у комунальну власність міста?

-Так. Насправді я не залишився осторонь. Я розмовляв із керівництвом міста і сказав, що якщо ви не купите, то його придбає область. Але ви виглядатимете погано, бо надбання міста — це його історія. Я дав команду на сесію готувати питання про викуп цього трамвайного депо. У результаті місто його викупило.

-В інтерв'ю у лютому ви сказали, що у вашій команді є люди зі своїми тарганами в голові, що ви легко звільняєте людей. Якось змінилася ваша команда у 2025 році? Чи з'явилися нові люди і чи були звільнення?

- У мою команду в 2025 році прийшов Слава Базаренко ( заступник начальника Миколаївської ОВА з цифрової трансформації - прим.ред ). Ефективний менеджер розкрився при більш детальній роботі. Він зрозумів посил нашої команди та "вбудувався", його робота стала дуже ефективною. По решті членів команди… Просто наші таргани трошки постаріли за рік (посміхається).

- Ще одна ваша заява з того ж інтерв'ю у лютому 2025 року викликала суперечливі думки. Ви повідомили, що Миколаївська область єдина в Україні, яка зекономила півмільярда на ремонті доріг та повернула гроші до державного бюджету, очікуючи, що їх нам віддадуть на інші необхідні проекти. Очікування виправдалися?

-Це були заощаджені гроші, передбачені на захист критичної інфраструктури та фортифікаційних споруд. Гроші ми справді віддали – понад 700 мільйонів гривень ми повернули до державного бюджету. Нам прямо не дали на ті проекти, які ми хотіли терміново, але при цьому нам дали набагато більше на інші проекти життєво необхідні для Миколаївської області, як ви бачите.

-У лютому через удари було зупинено роботу Миколаївської ТЕЦ. Сотні будинків у місті залишились без опалення. Чи є альтернативне рішення зараз, якщо ситуація повториться?

– Є. Я не можу всього розповісти, але вже неодноразово згадував про мобільні котельні, вони вже тут. Кроки зроблено, і держава реагувала, виділила гроші. Питання я дотягну.

- У лютому ви оголосили набір мобільних вогневих груп для додаткового захисту неба та інфраструктурних об'єктів. Ініціатива була успішною?

-Так. Не уточнюватиму дату, але нещодавно ці мобільні групи просто врятували, збили умовних три «шахеди». Якби вони прилетіли за наміченими цілями, було б дуже погано. Мало того, зараз ми перенавчаємо ці групи для роботи з перехоплення дрон-дрон. І ми ці мобільні групи виставляємо вже на чергування із перехоплювачами.

- Тобто у нас будуть свої дрони-винищувачі?

-Вже є.

Березень

-1 березня стало відомо, що Данія виділяє 28 мільйонів євро на відновлення Миколаївської області. Станом на грудень, чи працює ця програма? Чи була отримана допомога, в якому обсязі та на що?

-Працює. Ця програма розбита на три роки, і там є чіткий сценарій, конкретний проект фінансування. Він затверджений і буде профінансований на 100%.

-У березні з'явилася інформація про те, що МГЗ безуспішно намагається продати 7 тонн гранульованого алюмінію. Пізніше було ухвалено рішення, що сировину передадуть державі. Яка ситуація зараз на підприємстві? Чи забезпечується безпека зберігання шламу на полях?

-Чесно? Ситуація не дуже хороша. Точніше, вона не змінилася на краще, можна я так відповім? Можу лише сказати, що збереження підприємства забезпечується. За великим рахунком, нічого більше зробити поки що не можна.

-У березні з'явилося одразу кілька повідомлень про те, що якісь моніторингові групи, переважно представники громадських організацій, активісти, побували в кількох інтернатах Миколаївської області, виявили начебто там порушення. То був Антонівський інтернат, Миколаївський будинок дитини, ще якийсь був. Чим закінчилися ці історії, чи підтвердилися порушення внаслідок перевірок?

-Підтвердилися. Було виявлено порушення, які було виправлено.

Квітень

-Найбільшою подією квітня 25-го в Миколаївській області було те, що випав сніг, вдарив мороз. Після цього вже говорили неодноразово про втрати врожаю у регіоні через природні катаклізми. Давайте уточнимо, чи були якісь програми допомоги, компенсації фермерам, і чи зверталися вони за такою?

-Я додам, що насамперед не сніг і мороз у квітні сильно нашкодили, а посуха: другий рік поспіль критично не вистачає вологи. При цьому 2025 року компенсації за втрати врожаю не було передбачено. Більше того, коли аграрії фіксували наслідки, вони фактично втрачали ПДВ (тобто втрачали гроші одразу), а реальної компенсації за втрачений урожай тоді не отримували, оскільки такий механізм передбачено лише з 2026 року. Тому фермери масово і не зверталися: люди не хотіли втрачати ПДВ заради процедури, яка не дає виплат “тут і зараз”.

Це питання я порушував на рівні уряду, міністерства, що якось треба змінити систему. І зараз воно у опрацюванні. Але за фактом минулого року не було масових виплат миколаївським фермерам, бо люди не хотіли втрачати ПДВ.

Травень

-У травні виконком міської ради затвердив перелік платних місць для паркування. Рішення викликало суперечливі думки. Наприклад, орендарі офісів у центрі міста опинилися без можливості припаркувати автомобіль, бо платити треба за 8 годин.

Були нарікання на те, що у багатьох місцях платні паркування зробили за рахунок проїжджої частини. Наприклад, на вулиці Спаській, звузивши цим дорогу, забезпечивши затори. Та й у принципі не люблять люди у нас платити за те, що раніше було безплатним: начебто нічого не змінилося, але це стало платним. Як ви ставитеся до цього нововведення та його реалізації у Миколаєві?

-Це політика місцевого самоврядування. Я взагалі прихильник, щоб у нас і транспорт зовсім був безкоштовний… Щодо додаткових платних послуг. Я не казатиму, що я не володію ситуацією щодо бюджету Миколаєва, і не знаю, наскільки це впливає на надходження до міської казни. Але по суті у мене така сама суперечлива думка з цього приводу, як ви озвучили.

-У травні спалахнув скандал, що стосується вирубки майже 200 дерев для будівництва АЗС. Ви начебто публічно не коментували ситуацію, але в результаті процедуру зупинив саме структурний підрозділ обласної адміністрації – управління екології. Хотілося б почути ваш коментар як депутата міськради чи як голови ОВА: таке скандальне рішення міськради – це помилка? Це спроба протягнути проект окремими людьми, сподіваючись, що в умовах хаосу та воєнного часу «прокатить»? Чи це необхідність підтримки бізнесу у місті? І чи є у цьому питанні корупційна складова?

-Я думаю, що у цьому питанні не було корупційної складової. Наскільки я знаю, один бізнесмен продав ділянку іншому, і другий вирішив це швидко забудовувати. Але не врахували громадську думку, яку обласна адміністрація врахувала. Ось і все.

-У травні ви пообіцяли грошову винагороду за інформацію про здирництво грошей за видачу грантів у Миколаївській області. Хтось повідомив вам таку інформацію?

-Ні.

Червень

-У червні стало вже достеменно відомо, що курортного сезону в Миколаївській області не буде. Потім були спроби прорватися на пляж Коблево, там навіть довелося викопати рів та встановити паркани. Дуже багато було обурень. Одна з претензій: Кім не хоче відкривати Коблево, бо має бізнес на Тилігульському лимані. Що скажете, це ви не відкрили пляжі?

- Так, це я не відкрив пляжі, тому що безпека людей найважливіша. Я дійсно збирався відкрити пляжі, просив двічі. Двічі командувач оперативно-стратегічної групи «Таврія» на моє прохання збирав комісію для того, щоб об'єктивно розібратися, чи можна ці міни у прибережній зоні прибрати, щось з ними зробити, щоб врахувати всі моменти і з точки зору національної безпеки, і з безпеки наших громадян. І було зроблено висновок: не можна. Я вже другий рік б'юся, щоб відкрити пляжі.

-Головне питання, яке завжди виникає, чому в Одесі пляжі відкриті? У них те саме Чорне море, теж може припливти міна. Чому в Одесі можна відкрити пляжі, а в Коблеві – не можна?

-Бо на початку війни ми дуже пристойно замінували наші узбережжя, з урахуванням того, що є три небезпечні ділянки, які можуть стати місцем висадки ворожого десанту. На жаль, вони знаходяться у курортних зонах. Відповідно, кількість мін у нас інша. Другий пункт - на одеських пляжах є бетонні хвилерізи, між якими можна натягнути сітки, створюючи тим самим перешкоду для проходження вибухонебезпечних предметів. Ми це питання теж обговорювали із бізнесом: пропонували для них зробити бонові загородження тощо. Але воно не пройшло погодження у військових – ні в яку! Причому з огляду на всі мої зв'язки та можливості це об'єктивне рішення - я виступав на боці відкриття пляжів. Цього року я вже розпочав цю роботу. Це дуже складне питання, бо після Чонгара слово «розмінування» для військових як червона ганчірка. Ніхто не хоче ставити жодного підпису під словом «розмінування».

-Ну і щодо бізнесу на Тилігульському лимані. Він у вас справді є?

-Ні. Є парк, який ми розвиваємо, організували це під час війни, щоби була віддушина хоч якась у людей. Мені приписали це як бізнес, але там 100% державної власності.

Все що там стоїть - будиночки, альтанки і так далі - це все оформлено як тимчасові споруди, жодних капітальних споруд. Частково належать парку, щось Лісгоспу, також хлопці співпрацюють із підприємцями у рамках договорів щодо розвитку рекреаційної діяльності. Все в рамках законодавства і для людей, щоб можна було відпочити і насолодитися природою, позайматися спортом.

Липень

-Найгучніша подія липня – скандал, пов'язаний із медичною реформою, а саме: скорочення кількості ЦНАПів, об'єднання лікарень та пологових будинків і так далі. Мер Миколаєва Олександр Сенкевич заявив, що після провалу прийняття рішення щодо об'єднання лікарень та пологових будинків у місті обговорюватиме питання з вами, мовляв, нехай втрутиться обласна адміністрація. Чи було таке обговорення та чи вдалося знайти рішення?

-Було обговорення. У результаті на сесії міськради було ухвалено рішення про передачу третього пологового будинку до обласної власності для формування єдиного госпітального округу міста, щоб ми могли отримувати повноцінне фінансування від НСЗУ. Питання ми розібрали, обговорили, досконально з колективом проговорили, зобов'язання на себе взяли і зараз усе перебуває на стадії передачі. Усі начебто задоволені. Очікується у червні-липні 26-го року закінчення процедури.

-У липні Миколаївська область, перша в Україні, презентувала «Хвильку» – цифрового консультанта на основі штучного інтелекту. Майже через півроку, чи є вже якісь висновки про роботу і бачення, навіщо це і для чого?

-Звичайно. «Хвилька» працює, нарощує своїх користувачів. Їй можна ставити питання щодо Миколаївської області, отримувати консультації з приводу звернень з різних питань, ознайомитись із якимись шаблонами документів, отримати потрібну адресу — багато всього. Вона навчається, вона дає дедалі більше. На базі «Хвильки» зараз буде створено програму контролю за харчуванням дітей, щоб батьки самі могли контролювати повний обсяг харчування, який має отримати їх дитина, щоб підрядник не мав можливості обдурити, як мінімум, на вазі. Там багато функціоналів, послуги всі оцифровані. Тобто там тисячі заявок та листів, сформовані штучним інтелектом, роз'яснення людям. Це реально замінює людину консультанта, наприклад, для ветеранів, які одержують відповіді на запитання, куди звертатися, приклади необхідних документів тощо.

-Ще один скандал у липні...

-Так багато скандалів?

-Так. Стало відомо про поїздку мера Миколаєва до Африки. Він спочатку казав, що не їздив, потім змушений був визнати, що їздив, але не в липні. Мутна історія. В даному випадку зрозуміло, що як голова ОВА ви не втручаєтеся в роботу місцевого самоврядування, але до вас питання як до депутата міської ради. Депутатів ознайомили із результатом цієї поїздки? Чим вона була важливою для міста? Чи обговорювалися якісь результати цієї поїздки? Якщо не в сесійній залі, то хоч би на якихось закритих комісіях, засіданнях?

-Я не цікавився цим. Напевно, це компетенція депутатської комісії за дотриманням законності та депутатської етики. Друге те, що я, як голова ОВА, навпаки, не забороняв поїздки за кордон, щоб це була повністю відповідальність мера. Існує багато функцій представництва Миколаєва за кордоном для залучення інвестицій. Чи це було для інвестицій чи ні? Я туди не втручався. Це буде на совісті людини, яка їздить. Але наскільки я знаю, більша частина поїздок відбувається дійсно з якоїсь справи. Я впевнений, що їздити треба для того, щоби підтримувати комунікацію.

-Але всіх зацікавило, чому саме Африка, Південно-Африканська республіка.

-Якби мене пустили, я б теж в Африку з'їздив на левів подивитися ( сміється ).

-Ліквідація НАБУ та САП. Скандальне рішення було ухвалено у липні. Після були протести, у тому числі і в Миколаєві. Потім перегляд рішення та скасування. Ваше ставлення до того, що відбувалось?

-Я за підтримку антикорупційних органів. Я не можу давати коментарів щодо рішень народних депутатів, виконавчої влади. Я завжди казав, що ці інституції, які створені важко та з болем, ламатимуть корупцію в Україні. Коли вони наберуться повноважень, поміняють керівників, то зможуть саджати всіх без розбору за корупційні діяння. Я це розумів ще 4 роки тому та абсолютно підтримую.

- Тобто коли вони всіх посадять, Україна зміниться?

-Ні, вся річ у тому, що ними створюються умови, за яких невигідно красти, бо тебе посадять. Потенційний чиновник отримує зменшення прибутковості та збільшення відповідальності. Скажімо так, наскільки невигідно, настільки ж страшно.

Серпень

-Йдемо в серпень. У серпні ви стали в чергове ньюсмейкером для всієї України. Записали пісню у день народження для дружини. Як відреагувала дружина та чому саме такий подарунок?

-Все дуже просто. Не встиг підготувати їй подарунок, треба було виходити із ситуації. Тож пісня (сміється). І за один день записали на студії звукозапису, зняли відео, змонтували та виклали.

-Дружина оцінила?

-Так. Насправді дружина мене вчила співати років 10, вона мене змушувала. Я знав, що для неї це буде приємно, бо вона багато зусиль доклала, щоб я був творчою людиною. Тож для неї я вирішив, що це буде приємно. У принципі так і виявилося.

-Будівництво сортувальної лінії ТПВ на звалищі в Миколаєві. Цілком нереальна історія. На підставі «висмоканої з пальця» суми в 1,2 мільярда, розпочато перевірки та обшуки. Ви коментували, що мають бути інші умови. Що ви думаєте про цей скандал? Чи не думаєте ви, що в цьому випадку йдеться про боротьбу якихось бізнесових структур, а ніяк не про бажання заощадити? І як, на вашу думку, потрібно вирішувати сміттєву проблему?

-Я скажу так, що переробка сміття нам потрібна. І тут вийшло, як у байці про двох жадібних ведмежат: усі поламали, нічого не збудували. Розібрали ситуацію, дійшли висновку, що умови погані, і можна було б краще. Із цим усі погодилися — і все, тиша. А тепер інвестор каже, що не хоче працювати у Миколаєві – шукайте інших. Відповідно залишилися без сміттєпереробки. Плюс жорсткий удар по репутації на інвестиційному ринку.

- Із серпня на трасі Миколаїв-Херсон запровадили обмеження через удари дронів. Було розпочато роботи зі встановлення захисних антидронових сіток. Яка зараз ситуація? Наскільки безпечна дорога до Херсона?

-До Миколаївської області дрони не долітають саме тією трасою. А територією Херсонської сітка є. І ми про всяк випадок виконаємо те, що просять нас військові на нашій території, не заглиблюватимусь у це питання. Ми всю роботу зі свого боку виконуємо.

Вересень

– У вересні депутати Миколаївської міськради перестали збиратися на сесії навіть онлайн. З'явилася інформація про введення міської адміністрації, яку ви спростували. Екс-керівник фракції "Слуга народу" заявила про фальсифікацію голосування. Пізніше з'явилися результати голосування з «айфоном», що голосував замість депутата... Частина депутатів перебуває за кордоном. Чи не бачите ви в цьому кризи в роботі міськради?

-Бачив. Тоді ця криза була реальною. 28 чи 29 депутатів були присутні на сесії. Нині їх під 40. Справді, була криза, з якої міськрада вийшла і продовжує роботу.

-Що було зроблено? Ви провели індивідуальну роботу з депутатами?

-Спільну роботу провели з депутатами, а не індивідуальну. Я просто доніс до всіх, що якщо не працює міськрада, то будуть заходи. І ось – міськрада працює.

-Заходи – це запровадження міської військової адміністрації?

-Це один із інструментів. Якщо не робоча міськрада, то треба запроваджувати військову адміністрацію.

-У вересні у кранах миколаївців з'явилася вода з нового водопроводу. Чекання на те, що прилетить чарівник, переріже стрічку і з кранів побіжить питна вода «як у Європі», не виправдалося. Розумію, що про це запитують у вас майже через день, але яка ситуація з водою зараз?

- Поліпшується щодня. Підрядник «Автострада» працює добре, купа змін із випередженням термінів — триває будівництво очисної станції. Я тримаю ситуацію на контролі, щоб процес не зупинявся через фінансування, бо маємо дефіцитний бюджет у країні. Тому я з упевненістю можу сказати, що йдемо за графіком.

-Пити воду із крана можна?

-Ні, поки ні. Хоча навіть коли не можна було пити, я її пив - але як офіційна особа кажу, що не можна ( сміється ).

-У вересні Миколаїв уперше за роки повномасштабного вторгнення відзначив день міста. На тлі святкування звучали думки окремих активістів про те, що насправді місту не 236 років і було засноване воно не в 1789 році, а набагато раніше і таке інше. Як ви ставитеся до таких ідей?

-До яких?

- Що треба переглянути дату заснування міста Миколаєва.

-Негативно. Хтось із активістів вирішив переосмислити те, що вже сталося. Була верф, почали будувати місто. Навіщо ламати історію? Що воно дасть? Я рідко фокусуюсь на минулому. Я намагаюсь думати вперед. Я не хочу витрачати час на зміни купи всього, яке нічого не дасть, окрім якоїсь галочки. І я не вважаю, що для миколаївців це щось змінить. Треба змінювати не минуле, а майбутнє, і на краще.

Жовтень

-У жовтні ви дали власний прогноз щодо термінів завершення війни: від двох місяців до року. Зараз у грудні ваш прогноз змінився?

-Поки що ні.

-Від двох місяців до року так і лишилося?

- Ви ж бачите, що активність із переговорів розвивається, правда?

-У жовтні порушувалося питання про невідремонтовані дороги на шкільних маршрутах. Дітям доводиться по вибоїнах добиратися до шкіл, час проїзду значно збільшується, школярів закачує. Питання зрушило за два місяці навчального року?

- Ми проаналізували та систематизували всі дороги, якими дітей возять шкільні автобуси: з тривалістю поїздки до години, до півтори години, місця, де проїжджає багато дітей, де мало, де лікарні тощо. Наразі я вибиваю під це питання окреме фінансування. Це процес довгий.

-А скільки часу в загальному бюджеті вашого часу йде на вибивання грошей на область, різні програми?

-Це трошки працює не так. Воно працює, знаєте, за правилом: треба бути у потрібному місці у потрібний час.

-І правильно скористатися ситуацією...

- Безперечно. Я іноді створюю спеціально ці місця. І потрібний час. Важко сказати. Але я думаю, що половина часу йде точно. Я маю завдання привезти гроші в команду, а команда далі реалізовує всі програми на місцях. Моє завдання, в тому, чого, крім мене, ніхто не може зробити - це «вибити» гроші для області. Погодити програму, вставити до бюджету України. Але це все дуже тяжко. Якщо ти сидиш на одному місці рівно, нічого тобі ніхто не дасть: ні іноземці, ні держава, нічого не станеться. Потрібно захищати свої ідеї, свої проекти. І якість захисту проектів, це один із тих чинників, чому тобі не можуть відмовити, сказати «ні». Ось цим я зайнятий.

- Щоразу під час інтерв'ю вас запитують про окуповану частину області - Кінбурнську косу. Ви кажете про угруповання російських військових, про те, що там відбувається у військовому плані. Мене цікавить: мирні мешканці там є? Там хтось живе? Чи відомо щось про них? Чи були спроби евакуації?

-Достовірних даних немає. Напевно, люди там живуть. Чи співпрацюють вони з росіянами? У мене немає інформації, і я навіть не хочу про це говорити. Військових ми там фіксуємо та знищуємо.

-Ви запропонували Данії на місці Миколаївського суднобудівного заводу створити громадський простір. Про що йдеться? Чи вже є відповідь Данії на цю пропозицію?

-Данія не може сказати офіційно: «так» чи навіть дати обіцянку. Це важливе питання. Я хотів би, щоб у соціумі воно обговорювалося та підтримувалося. Данські "Інженери без кордонів" дали результат свого аналізу, що це можливо. В Ольбурзі Данія мала позитивний досвід. Там така сама була ситуація: на двох річках у центрі міста стояв завод, який не працював, вони з нього зробили цукерку. Я там був. Там інститути, набережні, бізнес-центри, підприємства. А виробництво вони винесли на інший берег, подалі від центру міста. У нас така ж історія: центр міста, який не використовується. Логічно це зробити. Дуже складна процедура, бо завод має банкрутство, кредити. Але вже переговори почалися: кредитори не проти, щоби ми викупили борги і якось піти на мирову.

Дуже складно організаційно, але я вірю у цей проект. Я вірю навіть економічно у цей проект, бо земля у центрі міста дорога. Якщо її передавати датчанам — не йдеться про продаж, мова про інвестування — вони туди інвестують гроші та залучать додаткові. На мою думку, є дві такі країни в Європі, і Данія — одна з них, де працює кооперативна нерухомість. Тобто, вони будують соціальне житло, коштом, які отримали, здаючи інше, раніше збудоване житло. При цьому здають не за ринковою ціною, наприклад, у Данії не по 1000 євро, а по 300 євро, здають студентам і за ці гроші будують нове житло - і знову здають в оренду. Тобто у них такий кооператив. Працює модель, що у нас не прижилася. Ну через корупцію, напевно, я не знаю чому. Але, в принципі, якщо за цією моделлю розглядати, то теоретично можна вважати, що це проект, який може бути соціальним, але на самозабезпеченні. І цей варіант розглядається на даний момент, він працює.

- Для того, щоб реалізувати такий проект, ми маємо визнати, що ми на 61-му заводі ставимо хрест. Як на суднобудівному.

-Ні. Почати треба з того, що нам треба визнати: наш завод технічно, економічно застарів. Глибини, які є на 61-му заводі, необхідність розводити два мости в принципі не дають йому бути актуальним суднобудівним заводом. Ми маємо визнати, що суднобудування тут не доцільне, у центрі міста суднобудування ніде не доцільне, у жодній країні. Але, при цьому, там може залишитися суднобудівний кластер з ремонту катерів, ремонту та будівництва яхт, інститути з розробки - купа всього. Ми не говоримо про те, що завод треба закрити і на його місці зробити простір. Там 140 чи 170 гектарів заводу. Частина, яка може бути використана як публічний простір, де набережна – це 40-50 гектарів. І ще до 100 гектарів залишиться, стільки території не треба зараз жодному суднобудівному заводу.

Наведу приклад: Радянський Союз будував два судна класу «панамакс» на рік. З них ми, Миколаїв, будували, умовно кажучи, півтора. Зараз два «панамакси» «випльовує» один південно-корейський завод, де працює 150 осіб, решту роблять роботи. У Данії, у розвиненій країні, закрили кораблебудівний завод. Тому що велике навантаження та велика вартість. Це неможливо зараз на наших потужностях та в наших умовах побудувати корабель, який конкурує на ринку. Зараз не можна будувати ручками кораблі, як ми вміли у Радянському Союзі. Зараз століття нових технологій, все має бути роботизовано.

Ще раз повторюся: не йдеться про те, щоб викупити чи відвести землю комусь, йдеться про міжнародне партнерство та співробітництво, яке вимагатиме прийняття дозвільної документації на найвищому рівні. Так, такого досвіду немає у країні. Але раніше й не було досвіду співпраці між окремою областю та державою, а тепер завдяки прем'єр-міністрові Данії та президенту України такий шлях знайдено. І є успішна співпраця Данії та Миколаївської області. Наново створили та узгодили всі необхідні документи. Тобто я є прихильником того, що треба розробляти цей проект, зараз він на рівні ідеї. Коли будуть виконані всі розрахунки, я йтиму до президента і презентуватиму готову робочу модель. Я впевнений, що це треба робити тим чи іншим способом: за державні гроші, за залучені, за рахунок інвесторів чи Данії. Але те, що в центрі простоює земля, і коли у нас, вибачте, у місті на двох річках, немає набережної - це брєд. У нас має бути набережна, у нас має бути гарний центр.

– У жовтні стало відомо, що Інститут нацпам'яті вирішив «реабілітувати» Фалєєва, визнавши, що він не є символом колонізаторської політики. Питання до вас, як депутата міськради та мешканця Миколаєва. Чи потрібно повернути пам'ятник Фалєєву на місце?

– Я не знаю, як відповісти на це запитання. Потрібно до фахівців звернутися, бо я не фахівець в історії.

-У жовтні у Миколаєві пройшов форум асоціації прифронтових міст. Це об'єднання досить активно працює в останні місяці. У зв'язку із цим два питання. Яких конкретних результатів вдалося досягти? І друге, чи не перетвориться ця асоціація на політичну партію, яка піде на вибори?

-Спочатку перше питання. Вдалося досягти багато, тому що багато об'єднаних звернень через асоціацію на прем'єр-міністра та на офіс Президента було реалізовано та враховано у роботі. Це стосується страхування на прифронтових територіях щодо банківських ризиків, видачі кредитів підприємцям, які працюють тут. Тобто реально «пофіксили» дуже багато. І це об'єднання, я думаю, набиратиме обертів. Тому що я там теж беру участь. Щодо політичного проекту. Асоціацію створено громадами, які очолюють представники різних політичних сил. Завдання Асоціації насамперед відстоювати та просувати інтереси прифронтових територій. Тож буквально партією Асоціація навряд чи стане. Однак, я впевнений, що на майбутніх виборах, коли б вони не були саме місцеві управлінці, складуть кістяк більшості політичних сил. Тут, на місцях накопичено великий досвід практичної діяльності, прийняття рішень, реалізації проектів, допомоги людям. Думаю, ми обов'язково побачимо місцевих лідерів у великих політичних проектах. Їм точно буде що запропонувати країні та виборцям.

Тож готуватимемося.

Листопад

-Візит Анжеліни Джолі став однією з найголовніших подій місяця для Миколаївської області. З урахуванням того, що одного з її супроводжуючих забрали до ТЦК, а потім і вона туди пішла – як було заявлено офіційно, «скористатися туалетом», ця ситуація стала темою для багатьох мемів. І тут ще недавно ви підлили олію у вогонь, розповівши, що мало не особисто дали вказівку мобілізувати цього чи то водія, чи охоронця. Що то за історія?

-Ми збиралися, коли працювали з ТЦК, обговорювали питання, це було приблизно за місяць до того, як приїжджала Джолі. І тоді, на нараді, я сказав: якщо немає документів, хто б куди не дзвонив, хоч сама Анжеліна Джолі, то щоби оформляли. Сказав, зрозуміло, як прикол. Хто ж міг подумати, що насправді Анжеліна Джолі приїде! (сміється). А там їхала колона. Анжеліна Джолі не була у колоні, вона була в іншій машині. Вони приїжджали із особистим візитом, не оформляли допуски, офіційні особи не знали про них. На блокпосту надали документи: машини не було вказано, прізвища не було вказано. Знайшли невідповідності у списках. Зрозуміло, хлопця забрали на перевірку. Нині він навчається, офіцер, адекватний хлопець. Ось і все.

-В одному із виступів у листопаді ви сказали, що у Миколаєві розглядають варіант того, щоб зробити громадський транспорт безкоштовним за прикладом Харкова. Щось зрушило у цьому напрямі і що заважає реалізації?

-Не сильно зрушило. Не доходять руки до цього насправді, бо кінець року, бюджет тощо. Я вже розпочав процес аналізу. Воно не зовсім все просто - безкоштовний транспорт може убити конкуренцію, і приватні перевізники «втратяться». Тому що перевізники мають маршрут, на якому вони заробляють, і мають соціальний, який дають у навантаження, бо треба закривати потреби міста. Тому, щоб не бути популістом, скажу так – треба все до кінця проаналізувати. Я хотів би, щоб така можливість у городян була. Паралельно це вирішить питання корупції, хоча б частково, бо коли дотується підприємство повністю, тоді всі даватимуть якнайменше грошей. Знову ж таки, при цьому треба, щоб не погіршилася якість перевезень. Ця ідея виникла у тому числі, тому що багато нам допомогли іноземні партнери автобусами, тролейбусами для того, щоб закрити логістику міста. Відповідно, коли маєш багато нового, ти можеш думати про те, щоб зробити це безкоштовно: ти ж отримав безкоштовно. Не знаю, чи може на 2 роки зробити, на 5 років, а там дивитися.

Грудень

- У грудні одразу два гучні скандали в Миколаєві, які вирішилися після вашого втручання. Перший, харчування школярів із залученням незрозумілої фірми та приготуванням їжі просто неба. Друга ситуація, за ідеєю, взагалі не повинна була дійти рівня глави ОВА: будинок без газу на вулиці Вінграновського. Не будемо зараз вникати в деталі: там у першому випадку розпочато кримінальні справи, у другому подачу газу відновили. Питання не в цьому. Чи не вбачаєте ви у такій тенденції, коли вирішити проблему може лише Кім, якусь кризу міського управління в обласному центрі? Дивно, погодьтеся, коли подібні питання вирішує глава ОВА.

– Я не знаю, як відповісти на це запитання. Мені не важко. Там, де я можу допомогти, допомагаю – це постійна практика. І єдине, що намагаюся вирішувати проблеми системні чи масові, не можу вирішувати особисті питання кожного, хто звертається. Але якщо я бачу, що з якоїсь причини не вирішується, і я можу це питання вирішити, то я беру його і вирішую. Але я вам чесно скажу: це справді не моя справа.

– 13 грудня Миколаїв та область частково залишилися без світла майже на добу. Варто зазначити, що з ситуацією впоралися енергетики та управлінці цілком добре. Якщо порівнювати із сусідньою Одесою, то взагалі чудово. Про те, що історія з масштабним довгим відключенням світла може статися будь-якої миті, ви неодноразово говорили, готували населення. Але як тільки пропало світло, відразу почали згадувати в соцмережах згадуваний вами раніше план «Острів». Тобто чомусь всі вирішили, що якщо пропаде світло, то Кім вигадав якийсь план, за яким над Миколаївською областю виникне купол з електромереж і всім одразу дадуть світло. Давайте ще раз пояснимо, що таке план «Острів», що він має на увазі.

-План «Острів» передбачає використання дизельних генераторів та інших альтернативних джерел живлення та передбачає, що буде в критичних точках зв'язок, світло та тепло. Для того щоб ми у разі потреби протрималися довше. Це стосується насамперед катастрофічних ситуацій. Щоб працювала критична інфраструктура: хлібозаводи, лікарні, подавалась вода. У нас понад три тисячі генераторів (від маленьких до промислових, наприклад, для водогону) саме для цих цілей передбачено. Є якийсь запас дизельного палива, щоб ми могли перечекати і прийняти інші рішення. Щоб було де зарядити телефон, були місця, де тепло, де є зв'язок. Цього разу ми протестували вишки мобільного зв'язку: у нас більше доби трималося 68% зв'язку. А до цього минулого року було 20%. Це не все так просто, здається, що так і має бути, але насправді це окрема робота. Тому підсумок: «Острів» — це управління областю, не буде хаосу, буде зв'язок та доступ до критичної інфраструктури та точок, де можна «підзарядитись». У принципі все це і спрацювало 13 грудня — вже о 6-й ранку все перейшло на генератори, КДУ або сонячні панелі, зв'язок був, водогін також був переведений на генератори. І взагалі-то «блекаут» ми не відчули в такому страшному розумінні цього слова.

-І підводячи межу під нашим інтерв'ю за підсумками року, останнє питання: яким був для вас 2025 рік і чого ви чекаєте від 2026-го?

-Минулий рік був для мене роком рутинної, але потрібної роботи. А 2026 — це буде час, коли потрібно буде наводити лад, у всіх сферах, по всій країні. Потрібно забути всі досягнення, які були раніше, зібратися і з новими силами змусити себе працювати. Не час нити, час навпаки включатись: коли всі втомилися, необхідно включати резерви, об'єднуватися та «пахати». Ось таким я бачу свій 2026 рік.

Далі буде...