У Южноукраїнську з’явиться новий правитель. Надовго?

9 вересня мешканці Южноукраїнська Миколаївської області мають зробити вибір – проголосувати за нового міського голову.

Власне, вибір буде не надто складним. На виборах мера Южноукраїнська немає ні «двійників», ні «варягів». Як кажуть, усі свої – люди, які вже багато років прожили у місті атомників, яких у Южноукраїнську знають як облуплених, з усіма їхніми позитивними й негативними сторонами.

Передвиборна кампанія у Южноукраїнську практично збіглася з кампанією з виборів народних депутатів України. Але є відмінність: у парламентських виборах ледь чи не у кожному окрузі є «темні конячки» – люди приїжджі, зовсім далекі від проблем та розуміння ситуації в окрузі, де вони вирішили балотуватися, а також відверті «двійники», покликані відтягувати голосів у кандидатів з таким же прізвищем. З цієї точки зору вибори мера в Южноукраїнську проходять чіткіше й «чистіше», ніж вибори до Верховної Ради.

Южноукраїнці на виборчій дільниці не отримуватимуть величезних бюлетенів-полотен – їм доведеться зробити вибір лише з чотирьох кандидатів.

Але про все по черзі...

 

Чому виникла необхідність проведення виборів у Южноукраїнську?

 

Вибори мера в Южноукраїнську слід розглядати виключно крізь призму триваючого в цьому місті протистояння ПР і «Батьківщини». Останні десять років це місто було і поки що залишається вотчиною БЮТівців на Миколаївщині – найвищі результати за БЮТ і Юлію Тимошенко на виборах серед міст і районів Миколаївської області давало саме Южноукраїнськ.

2010 року, під час проведення місцевих виборів, перемогу на мерських виборах у Южноукраїнську здобув Андрій Стулін – підприємець, який на той час уже був депутатом і очолював фракцію «БЮТ – Батьківщина» у Южноукраїнській міській раді. Його головним конкурентом був Михайло Тульський – колишній мер Южноукраїнська (1994 – 2001), ніни відомий як начальник управління економіки Миколаївської ОДА. Різниця між ними була незначною – трохи більше 70 голосів на користь Стуліна. Так він став єдиним мером-бютівцем у Миколаївській області.

Такий колосальний успіх БЮТу у місті атомників явно дратував їхніх опонентів. І, прийшовши до влади, «регіонали», очевидно, вирішили цю тенденцію зламати. Було здійснено безпрецедентну, масштабну за розмахом атаку на місцевих лідерів БЮТ.

Першим під удар потрапив керівник фракції «Батьківщина» в Южноукраїнської міській раді Сергій Горностай. У вересні 2011 року його було затримано, проти нього порушили кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України «Вимагання». Стало відомо, що Горностай вимагав і отримав від однієї з місцевих мешканок 80 тис. гривень хабара – за нерозголошення якихось даних «особистого характеру».

Миколаївські БЮТівці одразу поширили заяву, в якій назвали арешт голови опозиційної фракції «ні чим іншим, як провокацією та кримінальним переслідуванням з політичних мотивів» і навіть пікетували прокуратуру області. Фракція БЮТ в обласній раді на знак протесту проігнорувала одну із сесій.

Андрій Стулін затримання свого соратника й друга пояснював тим, що той нібито «розкопав» кілька цікавих тем, зокрема й про те, як людей позбавляли квартир під прикриттям певних структур. За словами Стуліна, Горностай опублікував матеріали про це у газеті з фотографіями, і після цього надійшла команда його «розірвати».

Горностая помістили до СІЗО м. Южноукраїнська, де він перебував кілька місяців. А 12 червня 2012 року Южноукраїнський міський суд засудив депутата-вимагача до п’яти років позбавлення волі, водночас ухваливши рішення звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.

Одним керівником фракції справа не обмежилася. Наступною жертвою стала фігура важча – сам мер!

У вересні 2011 року Стулін опинився в епіцентрі скандалу. СБУ склала на нього протокол про корупцію, в якому зафіксувала, що, попри займану посаду, Стулін і далі значився серед засновників однієї з приватних фірм. Сам Стулін заявив, що корупцією цього не вважає, але факт визнав: у засновниках він справді був, хоча жодного прибутку фірма не приносила.

Тобто, ставши мером, він просто не звернув уваги на цю, здавалося б, дрібницю – не вважав за потрібне виконати процедуру виходу зі складу засновників. Ця безпечність обернулася для нього проблемами через кілька місяців, коли на сесії депутати від партії влади порушили питання про усунення його з посади за корупцію. Зробити це вдалося не з першої спроби. І лише на сесії 7 березня депутати міськради після тривалих дебатів взяли до відома інформацію про постанову Южноукраїнського міського суду від 29 листопада 2011 року, якою Андрія Стуліна було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, і накладено штраф у розмірі 2 тис. грн у справі №3-983/2011.

Ні сам Стулін, ні депутати підконтрольної йому фракції, схоже, тоді не оцінили всієї серйозності цього рішення. Але для представників ПР це фактично означало початок чергової боротьби за посаду мера.

Того ж дня, 7 березня, секретар міськради Галина Поліканіна заявила, що обов’язки міського голови тепер виконує вона, оскільки Стулін, простими словами, вже не мер.

Багато ЗМІ тоді писали про двовладдя в Южноукраїнську: з одного боку – БЮТівець Стулін, який не визнавав свого усунення й продовжував працювати в кабінеті та видавати розпорядження, з іншого – «регіоналка» Поліканіна як в.о. міського голови. Проте «двоголовим» міськвиконком був недовго. Вже за кілька днів у приміщенні виконкому розгорнулися такі пристрасті, які цілком могли б стати сюжетом якогось трилера.

12 березня голова облдержадміністрації Микола Круглов провів зустріч із жителями Южноукраїнська, на якій оголосив, що Андрій Стулін більше не мер. Того ж дня до кабінету мера, де все ще працював (вже усунений) Стулін, у повному спорядженні з’явилися правоохоронці з вимогою залишити приміщення. Наполегливі вимоги не дали результату – і Стуліну з групою депутатів майже добу довелося тримати «оборону» мерського кабінету.

Тієї ж ночі на «гарячу лінію» надійшов дзвінок про «замінування» будівлі міськвиконкому з усіма наслідками – евакуацією, обшуком і оточенням. Стуліну з його прибічниками волею-неволею довелося залишити мерію. А наступного дня його туди не пустили вже не лише як мера, а й як громадянина – в.о. міського голови Галиною Поліканіною було підписано розпорядження не допускати громадянина Стуліна до будівлі мерії.

Цей момент можна вважати остаточним усуненням Андрія Стуліна з посади мера міста атомників.

На сесії міськради 26 квітня на посаду в.о. міського голови було затверджено іншого «регіонала», також члена депутатської фракції ПР у Южноукраїнській міськраді – Євгена Квасневського.

А на початку липня Верховна Рада України призначила позачергові вибори мера Южноукраїнська, визначивши датою їх проведення 9 вересня.

 

Що ми маємо?

 

Упозачергових виборах мера Южноукраїнська, як ми вже повідомляли, беруть участь чотири кандидати.

Євген Квасневський. Нині обіймає посаду в.о. міського голови – секретаря Южноукраїнської міської ради. Євген Анатолійович працював у структурі МНС, дослужився до полковника, нині, за його словами, перебуває в резерві.

Дехто з мешканців міста вважає його недостатньо сильним як політика (навіть місцевого рівня), інші говорять про брак переконливості. Водночас практика показує, що необхідні якості можуть вироблятися з часом.

Хай там як, сила Квасневського як кандидата полягає в тому, що він – висуванець партії влади. Отже, в його руках і адміністративний ресурс, і значні можливості для агітації та залучення прихильників.

Лідія Уманець. Бере участь у виборах як представниця опозиції, маючи, як і Квасневський, великі шанси на перемогу.

Лідію Семенівну в місті знають як педагога – від самого заснування міста-супутника АЕС (початок будівництва – 1975 рік) вона працювала в школі. З 1988 року очолювала міську профспілку працівників освіти. З 2001 року працювала на керівних посадах – очолювала управління освіти, управління з питань надзвичайних ситуацій, управління соціального захисту.

Двічі обиралася депутаткою міської ради. На останніх місцевих виборах обрана до міськради від партії «Батьківщина» по мажоритарному округу.

Ігор Агафонов. У Южноукраїнську відомий як доволі одіозна постать, учасник різноманітних акцій протесту. Очолює міську профспілкову організацію «Рубіж». На вибори мера йде як представник партії Віталія Кличка «УДАР». Це виглядає пікантно, зважаючи на те, що в минулому скликанні Ігор Агафонов був обраний до міськради за списком Партії регіонів.

Валерій Онуфрієнко. Про цього претендента відомо менше. Він є заступником голови профкому ВП ЮУ АЕС, а кандидатом у мери його висунула доволі відома в місті партія «Союз. Чорнобиль. Україна».

При цьому, як стверджують поінформовані джерела, рейтинги Уманець і Онуфрієнка практично рівні – тобто сказати, хто з них опиниться серед фаворитів, складно. Це пов’язано і з високою посадою Онуфрієнка на АЕС – головному підприємстві міста, де працюють тисячі виборців, і з його громадською діяльністю – він очолює організацію чорнобильців, яких у Южноукраїнську дуже багато.

 

А Стуліна немає...

 

Цікаво, що цього разу Андрій Стулін не виявив бажання брати участь у позачергових виборах мера. Хоча шанси на чергову перемогу в нього були б доволі високими – з огляду на образ «вигнаного», а ображених у нас, як відомо, люблять.

Свою відмову він пояснив тим, що був усунений незаконно, а участь у нових виборах означала б фактичне визнання цього усунення.

Зрозуміло, що Партія регіонів, яка програла вибори мера у 2010 році, нині свого шансу не втратить і зробить усе, щоб посада мера була в їхніх руках. Можливо, Стулін, розуміючи це, просто боїться програти.

Можна припустити, що цього разу Стулін вирішив не «гратися в мери», а «стрибнути вище» – спробувати потрапити до Верховної Ради України. Відомо, що він уже зареєстрований кандидатом у народні депутати в одномандатному окрузі, який включає Южноукраїнськ, Вознесенськ і кілька районів області.

Не виключено, що Стулін цілком серйозно планує стати народним депутатом. І навіть якщо «пролетить» на найближчих виборах (адже опоненти в нього серйозні – достатньо згадати мера Вознесенська, також представника партії влади Юрія Гержова), у нього може бути гарний старт на наступних. У разі перемоги це дасть йому недоторканність і дуже великі можливості.

 

Чи то ще буде...

 

Залишається додати, що в Южноукраїнську з місцевою владою взагалі відбуваються дивні речі. Для будь-якого міста усунення мера – подія резонансна. Однак для Южноукраїнська такі «зняття-відсторонення» вже не новина.

За останні десять років у місті склалася ситуація, коли жоден міський голова не може відбути свій термін до кінця. І Стулін – не перший і навіть не другий мер, якого усунули з посади.

Спочатку «пішли» мера Віктора Пароконного (якого нині, до речі, вважають чи не найкращим мером за всю історію Южноукраїнська). Через кілька років достроково усунули ще одного мера – Валерія Кичака.

Чи повториться такий самий сценарій із наступним міським головою – невідомо. А як розвиватимуться події далі, побачимо вже після виборів.