Почуття та війна: у Миколаєві показали виставу «Позивний Горобчик» (фоторепортаж)

У суботу, 9 вересня, у Миколаївському художньому академічному драматичному театрі, у форматі «сцена на сцені», у рамках фестивалю «Мельпомена Таврії», відбувся показ моновистави «Позивний Горобчик», яку подарував миколаївському глядачеві Херсонський обласний музично-драматичний театр імені Куліша.

Про це повідомляє кореспондент « Новин-N ».

У центрі яскравого, оригінального, наповненого експресіонізмом сценічного дійства знаходиться військова Збройних Сила України з позивним «Горобчик». Вона щодня перебуває на межі життя і смерті, і в момент найбільшої емоційної та душевної напруги згадує про нього… Воїна на ім'я Сергій із позивним «Відьмак», який вперше привіз її на Схід, у пекло війни, і полонив її серце.

З самого початку глядач бачить оригінальні та незвичайні режисерські рішення – як доріжку для витирання ніг, перед входом до зали, кинуто ненависний рашистський прапор, для посилення емоційності сценічної дії, ніби з військової рації звучить з ефірними перешкодами  позивний головної героїні-«Горобчик, Горобчик». За допомогою цього прийому створюється ефект незримої присутності іншого воїна, який водночас і поряд, і далеко.

Також на увагу заслуговує робота зі світлом, яке особливо підкреслює душевний стан головної героїні.

Генеральний директор – художній керівник Херсонського театру Олександр Книга, випереджаючи виставу, зазначив:

– Заслужена артистка України Тетяна Проворова, яка грає цю виставу, дев'ять місяців перебувала в окупації. Вона не могла покинути матір. Уявіть, це перша прем'єра за такий період. У нашій інтерпретації ми перенесли дію з 2014 року на сьогодення.

Розповідаючи про кинутий рашистський прапор, директор сказав: « Не соромтеся. Ноги можна витирати ».

У свою чергу, режисер вистави Сергій Павлюк сказав:

- Може, для когось буде багато нецензурної лексики, але це вже не в новинку, як кажуть – «З емоцій текст не викинеш». Сама собою ситуація нестандартна. З початкової п'єси, яка за своїм обсягом досить велика, ми з Тетяною Проворою взяли історію журналістки, яка повертається додому. Але якщо ми її беремо, треба доопрацьовувати за образом. І з`явилася  ідея: чому б головній героїні не бути військовою? І ми зійшлися на тому, що вона просто воєнна. Оскільки жіноча логіка є непередбачуваною, ми зіграли на тому, що вона розлучилася з коханим, а потім хоче повернутися до нього.

Глядачі повною мірою перейнялися емоціями, які побачили у театральній постановці, і сповна нагородили актрису та режисера гучними оплесками.