У сина з'явилася дівчина, і я зрозуміла, що боюся перетворитися на свекруху з анекдотів

Існує думка, що кожна мама хлопчика має чітке уявлення про те, якою має бути ідеальна дівчина її сина. Цей прекрасний образ зазвичай рідко збігається з реальністю. Чи варто дивуватися з того, що я напружилася не на жарт, коли дізналася, що моя дитина на вихідні привезе на дачу свою дівчину, знайомитися.

Мене сам якось одна потенційна свекруха зустріла словами: «Ну давайте подивимося, хто мого хлопчика з сім'ї відвести хоче?» І сказано це начебто було з усмішкою, але чомусь згадалося старе слово «оглядини» і стало якось невесело. Дальше більше.

Сіли чай пити, і тут мені в лоба прилітає: «Синочок у нас один, доведеться нам його з тобою ділити, тож запам'ятай — мати завжди на першому місці. Не подобається? Тоді пошукай собі когось іншого».

Ось і досі вдячна тій милій жінці, що одразу розставила все на свої місця. З'ясувавши, що мій кавалер теж вважає, що це сім'я — «мама, тато, я», а потім уже дружина і діти, я й справді вирішила, що іншого знайду. До речі, колишній мій досі іноді пише у соцмережі. Скоро полтос мужику, а він усе за матусі, дівчини чи дружини в нього немає.

Приятель чоловіка теж он при маминій спідниці. Вона жінка вольова, все життя на керівних посадах, сина одна виховала. І з його підліткового віку розповідала яку невістку хоче. Щоб і красуня, і розумниця, і з кар'єрою, але господиня, скромна, але така сама, як вона сама, цитую, «запальничка».

У чоловіка до жінок настільки завищені вимоги, що далі легких зв'язків не йдеться. Він привести в будинок когось боїться («Раптом мамі не сподобається?») А мама його тепер плачеться: «Я вже на будь-яку згодна, хай навіть з дитиною чи двома, аби одружився». Ну а мужику як перебудуватиметься, якщо йому все життя втирали, що його жодна жінка недостойна?

Я так не хочу. Мені треба, щоб дитина моя була щасливою. І онуків колись хочу. Що в цьому поганого? Так що чудово розумію: при такому розкладі поява у нього коханої жінки – це саме те, про що я мріяти мушу. І хоча хлопцеві моєму 19 років, одружитися ще рано, я рада, що він хоче мене познайомити зі своєю пасією.

Моя подруга ось, у якої син — ровесник мого, вважає, що в такому віці знайомитися з «усякими» — нісенітниця якась. Мовляв, у нього ще таких мільйон буде, то тепер кожну в гості кликати? А мені здається, що так думати — дитину свою не поважати. Може, вони й розлучаться, але зараз для нього важлива дівчинка. Добре, що він не боїться привести її до нас із чоловіком, не соромиться нас, не чекає, що ляпнемо дурницю якусь чи його ганьбимо.

Та й є із цього приводу свіжа історія. У знайомих дівчинка почала зустрічатися із хлопцем ще у школі. Підліткові закоханості рідко переростають у щось серйозне, ось там тато з мамою і вирішили, що ще сто разів розійдуться. Хлопця вони, звичайно, бачили — він за своєю Джульєттою неодноразово заходив — але ставилися до нього, як до приблудного кошеня. Навіть чаю разом попити жодного разу не запропонували.

А років через п'ять, коли стало зрозуміло, що у хлопців все серйозно, щось змінювати в відносинах, що склалися, вже пізно було. Ще за кілька років вони весілля зіграли, іпотеку взяли, дитину хочуть. А новоспечені тесть із тещею щиро дивуються, чому їх у тому будинку бачити не раді. Ні, я чужих помилок не хочу повторювати. Але боюся таки, що накосячу.

Адже часто справа не тільки в батьків упирається. Інші члени сім'ї теж можуть запалити. От мати чоловіка як дізналася, що у онука кохання — по стелі забігала. Відкопала в його контактах фото дівчинки і давай страждати: і личко простеньке, і дреди безглузді, і повна якась. Але до гикавки її довела думка про те, що «діточка не з нашого кола». А мені ось що цікаво — у нашій родині звідки блакитна кров? Що за коло таке особливе?

Так, у Даші (так звати дівчинку) мама-одиначка, вона трьох дітей тягне, працює де може, у свій час навіть прибиральницею підробляла. А моя свекруха що? Має всі інтереси — серіали та магазини. Буряк ось із риболовлі не вилазить. Онука по театрах та музеях тільки я й водила, їм усе ніколи було. А тепер раптом претензії, що дівчинка "не з інтелігентної родини".

Мені взагалі дивно, скільки вимог деякі мами та бабусі готові пред'явити до майбутньої невістки. Іноді таке відчуття, що виростили вони наслідного принца і дістанеться він дівчині прямо з половиною царства.

На роботі одна жінка гордо розповідала, що «вивела на чисту воду хижачку». За фактом, вона геть-чисто зіпсувала стосунки із сином та його дівчиною, зайнявши у хлопця гроші, які пара відкладала на іпотеку, і відмовившись віддавати. Логіка така — до суду він на матусю не подасть, а гроші вона віддасть, як тільки синок собі «нормальну знайде». Та, що зараз, погана тим, що без своєї квартири, тобто «зазирається на наше». І взагалі, мовляв, мама серцем відчуває, якщо щось не так. Якщо їй дівчина не подобається, то ніяких розумних аргументів більше не треба. І – інтуїція. От би мені такої не стати!

Сплавити неугодних дівчат для досвідчених мам синочок-кошичок - хвилинна справа. Я якось привітатись навіть не встигла, а мама хлопця обпекла мене поглядом і, карбуючи крок, попрямувала у ванну. Вийшла звідти з відром води, линула туди хлорки і видала: «Водиш тут усіляких, а мені потім квартиру дезінфікувати». Вона правда почала демонстративно елозити ганчіркою.

Найцікавіше було навіть не в тому, що я була ніжною квіточкою в скромній сукні, а в тому, що на її скарб і претендувати не думала — зайшла, бо навчалася в одній групі, вона захворіла і дуже просила конспекти занести.

З іншого боку, не всі дівчата — ангели з крильцями. Ще одна моя колега, навпаки, мріяла потоваришувати з майбутньою невісткою. Уявляла, як вони будуть разом по різних цікавих місцях ходити, як вона допомагатиме молодій сім'ї та підтримуватиме їх. І ось нарешті наводить син заноз знайомитися.

Дівчина проста, як гріш, ввалилася з порожніми руками, одягнена аби як, голова сальна. Сіли за стіл, і тут гостя видає таке, що в господині трохи чай носом не пішов: «Ви командувати відвикайте. Це раніше Вадик був вашим сином, а тепер він мій майбутній чоловік». А мама лише запитала у сина, коли той буде вільний, щоб допомогти їй холодильник на дачу відвезти.

І ось, виходить, я боюся стати схожою на всіх цих чудових жінок, які в подружці сина бачать не юну дівчину, а суперницю за увагу кровинушки, і тому намагаються заздалегідь знайти, чим та не догодила. Але кидатися на шию кожній обраниці я теж не готова. Все ж таки я доросла жінка і розумію, що світ набитий не тільки рожевими поні.

Промучилась півночі, чоловікові спати не давала, а до ранку зрозуміла — нісенітниця це все. По-перше, я не так погано виховала сина, щоб він клюнув на якусь пустушку з поганими манерами. По-друге, у мене з цією дівчинкою вже є багато спільного. Наприклад, чудовий смак – нам обом подобається мій хлопчик. Так що спробую зовсім позбутися думки, що перетворюся на типову свекруху з анекдотів. А поки що чекаю на Дашу.

Історії, в яких мама приймає обраницю свого сина відразу, з розкритими обіймами, — скоріше виняток, ніж правило. Найчастіше стосунки доводиться налагоджувати роками. За цей час і невістки і свекрухи знаходять сотні приводів продемонструвати непростий характер.