Історії від дівчини, яка дізналася, що життя в Туреччині не завжди солодке, як рахат-лукум

Мене звуть Маша, я вже давно живу в Туреччині і багато дізналася про особливості цієї країни. Тут багато добрих і чуйних людей, але звикнути до східного колориту дуже складно.

• Чоловік якось забіг поголитися до турецької перукарні. Не в модний барбершоп, а в найпростішу. Так його не лише поголили, а й якусь маску нанесли. Сидить він і радіє, а потім раптом схоплюється від болю — це майстер почав зривати маску. Виявилося, що це віск для депіляції, з його допомогою вирівнюють лінії росту волосся і бороди. Місцеві чоловіки доглядають себе, у перукарнях такий сервіс — звичайна справа.
• Прийшла до хамам. Турок-масажист заявляє: «Тобі пощастило, сьогодні я маю особливий засіб для шкіри! Найкраще!" Ну, думаю, крута місцева олія якась. Я очманіла, коли він дістав з кишені звичайну дитячу олію з супермаркету.

• Турки просто люблять пікніки. Вони збираються всією родиною, приносять контейнери з їжею та смажать м'ясо. І, звісно, ​​п'ють чай із турецького самовару . Тривати такі застілля можуть дуже довго, тому діти, що веселяться о 12 ночі, — це норма.
• Зняли квартиру. Все було чудово: і ціна, і розташування, і ремонт. Ось тільки за кілька днів з'явився господар. Він хотів у цій квартирі інколи ночувати. Мовляв, йому так до роботи зручніше добиратися, але він обіцяє в окремій кімнаті спати тихо, як мишка. Від такого сусідства ми все ж таки відмовилася.
• Ділити з нами квартиру пропонували ще кілька разів. І якщо спочатку мені це здалося дивним, то потім я зрозуміла, що деякі місцеві люди настільки безпосередні та щирі, що не бачать у цьому нічого поганого.
• Приїхала подруга до Туреччини. М'ясо не їсть, тому кебаби повз. А ось солодке вона обожнює, тож замовила в кафе десерт «тавук-гексу». Уплітала за обидві щоки! А коли дізналася, як перекладається назва, розплакалася. Адже «тавук-гексу» означає «куряча грудка», десерт готують із курячого м'яса.

• Багато хто звикли їсти суп на обід, а в Туреччині його їдять ще й уночі. Його продають у спеціальних супових ресторанах «Чорбаджі», які працюють цілодобово.
• Їду якось Туреччиною автобусом. Народу битком, але я вирішила подрімати. Тільки починаю провалюватися в сон, мене будять: «Дівчино, ви яке печиво будете? А який лимонад? Каву хочете? Виявилося, що у міжміських автобусах тут розносять снеки та напої майже як у літаку. І навіть є спеціальний стюард, який пасажирам ще й руки одеколоном періодично збризкує.
• Часто в турецьких ванних кімнатах замість душових кабінок... нічого. Тобто вода з душу ллється просто на підлогу.
• Забабахала собі бутерброд із турецькою ковбасою. Виглядає апетитно - я в передчутті. Кусаю та застигаю на хвилину. У роті щось невпізнанне. Виявилося, що у турків не прийнято ковбасу їсти у «сирому» вигляді. Її потрібно смажити, а смак такого напівфабрикату дуже відрізняється від звичного.

• Зайшли до кафе, замовили чай, а нам принесли ще й величезну тарілку пахлави. Ми здивувалися. Говоримо, мовляв, тут якась помилка і згадуємо всі варіанти «розлучення» туристів, про які колись чули. А виявилося, що господар кафе просто вирішив почастувати нас.
• У Туреччині центрального опалення немає, більшість квартир взимку обігрівають кондиціонерами. Щоб заощадити на електриці, заповзятливі турки знайшли вихід — деякі встановлюють прямо в квартирі грубку, а трубу виводять на вулицю.
• Останнім часом відроджується традиція «підвішеного хліба». Це означає, що в пекарні можна купити буханець, а людина, яка потребує, прийде і візьме її безкоштовно.
• Влітку в деяких регіонах можна поласувати плодами кактусів. Вуличні торговці при покупці очищають їх від шкіри з колючками. На прилавках поруч із кактусами часто лежать дивні овочі, схожі на величезні огірки. Насправді це різновид дині.

• На дахах багатьох будинків встановлені сонячні батареї. Виглядає це технологічно, але є й зворотний бік інновацій — узимку в похмуру погоду з гарячою водою бувають перебої.
• Якось нам довелося пожити у будинку у місцевої бабусі. Входимо в зал і бачимо: біля стіни стоїть диван, поруч ще один, біля іншої стіни — третій. У сусідній кімнаті було ще три дивани. Коротше, турки так люблять приймати багато гостей, що така кількість диванів у квартирі – норма.
• Окрім звичних чіпсів та горішків, у Туреччині можна купити й закуску з місцевим колоритом — смажений нут. Цей горох буває не лише солоним, а й солодким, а продається у відділах із снеками.
• Глибока ніч. Заходжу до продуктового магазину: «Коли закриваєтесь?» Продавець відповідає, не відриваючись від екрану телевізора: «Відкрито, доки не додивлюся» Виявляється, він турецький серіал дивився і не міг відволіктися. Зважаючи на все, ще кілька годин після закінчення робочого дня сидів.