Які поставки американської зброї є найбільш критичними для ЗСУ

У гламурному діловому хмарочосі у Києві група інженерів згуртувалася навколо нового, вугільно-чорного ударного безпілотника під назвою “Батяр” – “розбійник” або “зірвиголова”. Він виглядає майже як ірано-російський безпілотник “Шахед”, чиї зграї наводять жах на українські міста останні кілька місяців. Завдяки дальності польоту до 1 500 км, вартості всього 25 тисяч доларів та оптичній системі розпізнавання місцевості, яка захищає його від більшості засобів радіоелектронної боротьби, ця модель, напевно, складе своєму російському супротивникові жорстку конкуренцію. Це спільне дітище українських та американських фірм вписалося у довгу низку спільних проектів, де технології вдосконалюються та відточуються у бою. “Великі американські корпорації налякані, – каже український офіцер та куратор проекту. – Вони розуміють, що не зможуть конкурувати”.

Війна вивела Україну у світові лідери в галузі безпілотників, які перевершують багато західних видів зброї, включаючи протитанкові ракети Javelin. Проте її військова кампанія, як і раніше, сильно залежить від західної підтримки — зокрема, американської. Пізно ввечері 3 березня Білий дім призупинив усю військову допомогу Україні — доти, доки уряд у Києві не продемонструє згоди з мирними планами Дональда Трампа. Чутки про цей крок поповзли ще до зустрічі Трампа із Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого. З того часу про припинення постачання замовляють все частіше на неофіційних брифінгах. Не дивно, що Україна стривожена. "Всі відмовляються вірити в гірший сценарій, - повідомило близьке до військового командування джерело, - але є побоювання, що деякі види озброєнь замінити буде просто нічим".

Ось найважливіші ланки американської підтримки: сама зброя плюс можливість її обслуговування та ремонту; ракети ППО, які захищають українські міста та підтримують їхнє нормальне життя; система Starlink як основа воєнного зв'язку; і, мабуть, найважливіший обмін розвідданими. Українські солдати знають не з чуток, що буває, коли приплив американської зброї вичерпується. Наприкінці 2023 року Дональд Трамп наказав республіканцям Конгресу затягнути схвалення чергового пакету військової допомоги. В результаті снарядний голод тривав цілих півроку. Старший лейтенант Назарій Кішак на власні очі бачив, які наслідки на лінії фронту. В Бахмуті росіяни скористалися потужною артилерійською перевагою 10 до 1 знищили цвіт українського офіцерства та повністю зруйнували місто. Загинуло багато українців — і даремно, нарікає він.

Значну частину артилерійської вогневої сили Україна може замінити безпілотними системами власного виробництва. Питання лише в тому, де взяти кошти: місцева оборонна промисловість працює не на повну потужність. Українські безпілотники добре зарекомендували себе на полі бою, часом набагато ефективніші за артилерію, і коштують у рази дешевше. Проте артилерія, як і раніше, відіграє свою роль, і без снарядів десятки нових гаубиць, що сходять з українських конвеєрів щомісяця, простоюватимуть. Не менш болісною виявиться втрата американських бойових машин Bradley. Без керованих ракет GMLRS з GPS-наведенням Росія набуде значно більшої свободи маневру в смузі в десятки кілометрів за лінією фронту. Лейтенант Кішак вважає, що наказ про зупинення цих поставок обернеться “новими Бахмутами” та ще більшими втратами ЗСУ.

Постачання боєприпасів не таке важливе, як інші елементи американської допомоги. Але лише Америка виробляє високотехнологічну зброю на кшталт ракет Patriot, які можуть перехоплювати російські гіперзвукові та балістичні ракети, що сипляться градом на українські міста. На папері французько-італійська система SAMP/T могла б стати заміною, якщо вдасться масштабувати її виробництво. Насправді ж ця  система нездатна збивати найбільш швидкісні ракети, хоча наступного року очікується досконаліша версія. Без нових поставок ракет Patriot значна частина України зазнає таких же руйнувань, що й міста поблизу лінії фронту на зразок Харкова, де розміщувати дорогі системи надто небезпечно. Є й інші джерела перехоплювачів для Patriot, зокрема, Америка працює над тим, щоб налагодити спільне виробництво в Японії, але навряд чи у великих кількостях. Крім того, будь-яка передача вимагатиме схвалення Вашингтона.

Ще один незамінний ресурс – супутникова мережа Starlink, яку оплачує Польща, але контролюють американці. Поки що неясно, чи торкнеться її недавнє припинення військової допомоги, але українці в будь-якому разі вже торували обхідні шляхи — не в останню чергу під час операцій у Курській області Росії, де системи Starlink майже не працюють. Щоб забезпечити солдатів зв'язком, інженери вдалися до мобільних технологій та безпілотних ретрансляторів. Один український чиновник повідомив, що резервна система на основі аналогічних технологій вже у розробці: “У нас є одна, яку можна розгорнути за кілька днів, і є більш масштабне рішення, яке вимагатиме трьох місяців”. Але перемикатися з однієї системи в іншу буде складно. Крім того, українці втратять одну з ключових переваг на полі бою. Лейтенант Кішак, який керував деякими операціями під Курськом, каже, що альтернативи поступаються за вирішальними параметрами — не в останню чергу, вони вразливіші до російських засобів радіоелектронної боротьби.

Але найголовніше американські розвіддані, які надаються відповідно до угод НАТО. Саме вони дозволяють ЗСУ “бачити” всілякі загрози: російські літаки, коли вони готуються завдати удару; осередки військ перед новим наступом; постачання зброї; нарешті, склади, логістичну мережу та операційні центри російської військової машини. Це дозволяє Україні вражати цілі на території Росії ракетами та безпілотниками у режимі реального часу. Огляд українських розвідувальних безпілотників за поточними лініями фронту дуже скромний. Але американські “очі” дозволяють ЗСУ “бачити” набагато далі. Американські чиновники в Європейському командуванні (EUCOM), у віданні яких перебувають усі сили США на континенті, використовують штучний інтелект для аналізу даних із супутникових знімків, електронної розвідки та з інших джерел та визначення ключових цілей. Один західний військовий чиновник вважає, що деякі можливості могла б надати Європа (зокрема та сама Великобританія регулярно запускає над Чорним морем розвідувальні літаки Rivet Joint), але не з такою швидкістю. “У такому конфлікті час вирішує все. Без американських розвідданих Україна матиме труднощі з оперативним націлюванням”, — пояснив він. Під цим терміном мається на увазі виявлення та поразка цілей у міру їх появи.

Попри всі зловісні ознаки, українські чиновники відмовляються вірити в кінець світу. По-перше, у Вашингтоні ще нічого не вирішено наперед. Масштабне виробництво зброї у ключових штатах також може стати на заваді Трампу повністю зупинити допомогу Україні. Але частково за цим криється і тиха впевненість, що Україна стабілізує східний фронт. ЗСУ вже проводили успішні точкові удари по логістичним вузлам та паливним складам у російському тилу. Сухопутні війська під керівництвом нового командувача Михайла Драпатого також перебувають у добрій бойовій формі. Розвідник із Харкова Денис Ярославський переконаний, що українські бригади зможуть витримати майбутній російський наступ, навіть якщо американська допомога закінчиться. Інший високопоставлений українець передбачає "повільний спад". "Можливо, лінія фронту дещо відступить, але трагедії не буде", - упевнений він.

Однак для оборонної промисловості України психологічний удар може виявитися не менш руйнівним, ніж матеріальний. Вони кажуть, що це буде сприйнято як зраду — особливо для тих, хто звик до безперебійної технологічної співпраці, яка втілилася у таких проектах, як безпілотник “Батяр”. Видатний діяч українського ВПК Сергій Кошман припускає, що розрив вдарить і по Заходу. “Американці розробляють та обкатують тут власні можливості. Якщо станеться найгірше, і наші партнери виявляться ненадійними, нам усім доведеться зробити відповідний вибір. У результаті весь Захід опиниться у програші”, - сказав він.

The Economist , Великобританія