Демографічна бомба сповільненої дії: молоді дівчата масово виїжджають з України

Україна зіткнулася із проблемою масового від'їзду молодих жінок. Експерти попереджають: така ситуація – демографічна бомба уповільненої дії.

На тлі виснажливої ​​війни з Росією постає питання: кому відновлювати Україну після її закінчення?

У школі на заході України група підлітків розмірковує про те, що на них чекає.

Сімнадцятирічна Кіра Юхименко раніше планувала вступати до університету на батьківщині, але у перервах між випускними іспитами дедалі частіше мріє про навчання за кордоном. "Військові дії допомогли нам зрозуміти, хто ми, - сказала вона на уроці англійської у львівському ліцеї №66. - Вони розширили наші горизонти і зробили нас самостійнішими".

З початку війни та запровадження військового стану молодим чоловікам віком 18 років і старше заборонено залишати Україну, але дівчата, такі як Кіра, можуть виїхати. За три останні роки багато хто з них цією можливістю скористався, промінявши охоплену війною батьківщину на європейські міста, де немає загрози дронів та авіабомб. Повернулися лише деякі, а кількість тих, хто їде з кожним роком, все зростає.

Це не лише витік мізків та талантів, а й демографічна бомба уповільненої дії. Україна веде з Росією витратну війну на виснаження, і тепер постає серйозне питання: хто відновлюватиме країну згодом, якщо молодь не повернеться?

Група із 30 випускників, які сидять за партами по двоє, сама обрала тему для дискусії: освіту та кар'єрні можливості в Україні. Їхня вчителька Людмила Макохін сказала, що багато хто розглядає можливість еміграції. "Ситуація погіршується з кожним днем ​​і молоді люди все частіше обирають університети Європи, а не України", - розповіла вона The Telegraph. Макохіна попросила підняти руки тих, хто планує виїхати після іспитів. Троє дівчат відреагували відразу ж, а потім їх приклад нерішуче наслідували ще кілька учнів (і хлопців, і дівчат).

Софія, учениця з першого ряду у бежевому джемпері та золотих круглих сережках, сказала, що чим довше тривають бойові дії, тим більше людей хочуть виїхати. "Коли все тільки починалося, люди були сповнені ентузіазму, - поділилася вона. - Але пройшло багато часу, і тепер їх настрої змінилися. Вони думають, що в іншій країні життя краще".

Вчителька англійської Галина Підгребельна з цим згодна. Пізніше, за кавою в учительській, вона зазначила, що дівчата, які їдуть з України, "не бачать тут майбутнього" і вірять, що за кордоном перед ними відкриється набагато більше кар'єрних можливостей. Вона сподівалася, що ситуацію змінить перемир'я, але після обрання Дональда Трампа зневірилася у готовності США підтримувати Україну.

Кіра, яка сидить на задній парті, сказала, що переїзд із Запоріжжя до відносно безпечного Львова змінив її погляди. "До війни я взагалі не думала про від'їзд, — зізналася вона. — Моє рідне місто менше Львова, без великих будівель та історичних пам'яток. Я планувала вступати до Києва чи Харкова".

"Найкраще життя в іншій країні"

Польща знаходиться всього за кілька кілометрів, і Кіра з родиною почала там часто бувати. Ці поїздки допомогли їй уявити себе студенткою із Кракова — міста з не менш багатою історією. Польща прийняла більше українських студентів, аніж будь-яка інша європейська країна. За даними агентства "Укрінформ", у 2023 році майже 45% усіх іноземних студентів у польських вишах були українцями.

Але також статистика показує тривожне зростання кількості молодих жінок, які обирають навчання за кордоном. За даними агентства Radon, у 2023 році кількість українських студенток у польських університетах майже подвоїлася, а для юнаків показник і того вищий.

Престижні європейські виші, безперечно, залучають українську молодь. Але головна причина — бажання втекти від воєнного стану. "Коли звучать сирени повітряної тривоги або починаються бомбардування, вчитися стає нереально. Доводиться переходити на онлайн-формат або ховатися в бомбосховищі - а я хочу досягати успіху", - сказала Кіра, додавши, що її найкраща подруга, яка переїхала до Львова з Сумської області, теж подала документи.

Її однокласниця, 17-річна Тетяна Матвій, планувала залишитись у Львові, але передумала після того, як її кузина отримала гірші, ніж очікувалося, оцінки — частково через повітряні тривоги під час іспитів. "В Україні зараз дуже важко", - нарікала вона. Поїздка до друзів до Литви надихнула дівчину спробувати вступити на факультет міжнародних відносин у Вільнюсі за умови складання тесту на знання мови. "Прийняти це рішення було непросто, - зізналася вона, стискаючи руки. - Батьки сказали: У тебе вийде. Ти здатна, можеш поїхати". А сама я сумнівалася. Хотілося просто жити тут: знайти роботу, допомагати батькам. Але ситуація змінилася, і наші плани разом із нею".

Литва – менш популярний напрямок серед українських студентів. За даними місцевої держтелерадіокомпанії, у 2024 році у литовських ВНЗ навчалося лише 1100 українців.

Австрійські державні та приватні університети також відзначають значний приплив українців на програми бакалаврату. За даними Statistics Austria, у період з 2021 по 2023 рік кількість студенток з України подвоїлася (з 223 до 447).

Сімнадцятирічний Тарас Гривняк, колишній вихованець Львівського фізико-математичного ліцею, поїхав, щоб навчатися у Віденському університеті. Коли йому виповниться 18, він не зможе виїхати з України, якщо повернеться туди. Тарас заперечує, що на його вибір вплинули закони про мобілізацію, але визнає: "Моя сім'я була дуже рада цьому рішенню, тому що мама за мене боїться", - сказав він.  За його словами, половина хлопців із його класу поїхала до Європи, і майже стільки ж дівчат. — Але у нас був сильний клас. Один із моїх друзів зараз навчається в Кембриджі. Люди їдуть за новими знаннями".

Вісімнадцятирічна Ангеліна Калинюк у 2023 році закінчила школу в Івано-Франківській області та вступила до Краківського економічного університету. Вона розповіла, що часто дітей до від'їзду підштовхують батьки. "Я знаю випадки, коли дитина не хоче їхати, але батьки наполягають, що це найкращий вибір, - сказала вона, зазначивши, що бойові дії в Україні тривають з 2014 року. - У нас у небі постійно щось літає. І батьки хочуть для своїх дітей кращого життя".

Світлана Божко, вчителька зі Львова, досі проводить із Ангеліною дистанційні уроки та переживає за те, кому ж відновлювати країну після закінчення конфлікту. "Вона розумна дівчина, і я хотіла б, щоб такі люди залишалися тут, - з теплотою сказала вона. - Ми втрачаємо багато талантів, це дуже сумно". Із 34 учнів її 11-го класу виїхати цього року планують 8 дівчат та 10 хлопців.

Боротьба з еміграцією молоді – один із пріоритетів Міністерства освіти і науки України. Перший заступник міністра освіти та науки Євген Кудрявець заявив The Telegraph, що зусилля щодо утримання людського капіталу визначать, "чи зможемо ми вижити, відновити економіку та розвивати державу".

Точних даних про кількість молодих жінок, які їдуть, немає, але різні показники свідчать про різке скорочення дитячого населення України. За даними ООН, за межами країни зараз перебувають близько 2,3 мільйона українських дітей-біженців, більшість у Європі. Народжуваність в Україні знижується, а статистика МОН показує, що з 2021 року кількість першокласників скоротилася чи не на третину. "Ця тенденція збережеться, і до 2029 року кількість першокласників зменшиться ще на 30%", - сказав Кудрявець.

Тіто Боері, професор економіки Університету Бокконі та співавтор дослідження 2022 року про ринок праці України, називає проблему еміграції "дуже серйозною". "Фізичний капітал можна відновити - це вимагає часу, але можливо. А ось відновити людський - набагато складніше, якщо взагалі реально", - сказав він.

З урахуванням майбутнього країни український уряд зробив освіту другою у списку пріоритетів після оборони. 2024 року державний бюджет виділив на освіту 171,2 мільярда гривень — на 20% більше, ніж попереднього року. Більшість інвестицій спрямована на шкільну освіту, зокрема на будівництво підземних шкіл, щоб діти в прифронтових зонах могли навчатись очно. Але міністерство активно інвестує також і у вищу освіту. Минулого року з'явилась державна стипендія для студентів бакалаврату усередині країни. Понад 13 тисяч першокурсників отримали стипендії до 32 тисяч гривень із можливістю щорічного продовження підтримки.

2021 року Світовий банк виділив Україні 200 мільйонів доларів на п'ять років для модернізації навчальних та дослідницьких установ у сфері вищої освіти. Це включає злиття та скорочення кількості університетів. Кудрявець заявив, що це фінансування є вкрай важливим для підвищення конкурентоспроможності сектора. "Нинішня мережа ВНЗ України створювалася для планової економіки СРСР, - сказав він. - Її необхідно реструктуризувати відповідно до нових економічних і геополітичних реалій".

Зусилля уряду у сфері освіти, здавалося, давали результат принаймні деякий час. З 2021 по 2023 рік загальна кількість студентів, які розпочинають навчання за програмами бакалаврату в Україні, зросла з 203 452 до 239 008. Однією з причин зростання стала зміна закону про мобілізацію, що звільняє від призову студентів-очників чоловічої статі. Іншим фактором стали фінансові пільги для дітей військовослужбовців, що включають оплату навчання, безкоштовні місця на гуртожитках та підручники, що спонукало більше випускників шкіл подавати документи до ВНЗ. Проте 2024 року кількість бакалаврів різко скоротилася майже на 51 700 осіб. Почасти це пов'язано з тим, що понад 10% абітурієнтів не змогли скласти вступні іспити, що викликало стурбованість щодо якості шкільної освіти.

Крім спроб утримати студентів у країні, Міносвіти також інвестує у створення кар'єрних можливостей, щоб залучити українців, які повернулися після навчання за кордоном. Наприклад, розвивається мережа "наукових парків" для просування інновацій, залучення інвестицій та створення робочих місць у високотехнологічних галузях. Найновіший з таких парків відкрився у Києві минулого місяця.

За словами Кудрявця, всі ці зусилля робляться на тлі необхідності відновлювати зруйновані школи — з 2022 року пошкоджено чи знищено 3676 навчальних закладів. Проте він впевнений, що уряд зможе зупинити потік еміграції: "Ми можемо зробити Україну країною, де молодь бачить своє майбутнє".

Поки збройний конфлікт не демонструє жодних ознак завершення, Кіра не впевнена, чи повернеться. Польща для неї – двері до інших країн Європи. Однак невизначеність вже перетворилася на буденність. "Життя зараз дуже важке, - зітхає вона. - Як нам знати, що буде завтра?"

The Telegraph UK , Велика Британія