Напружені метафоричні фільми, після яких ви не повернетесь до звичайних хорорів

Останнім часом серед хорорів сформувалася особлива група фільмів, які цілком вписуються у звичні канони. У них немає страшних монстрів, скримерів та бризків крові в камеру — таке кіно лякає своєю атмосферою та задумом. Режисери концептуальних хорорів відмовляються від жанрових кліше на користь несподіваних свіжих ходів. А через містичні образи творці говорять із глядачами про сучасні проблеми, іноді показуючи їх із незвичного ракурсу.

Ми подбали про те, щоб холодної осінньої ночі ви не заснули. Тому приготуйте попкорн (хоча навряд чи ви зможете на нього відволіктися) і подивіться швидше нашу добірку найстрашніших метафоричних фільмів жахів.

1. Воно (2014)

Меланхолійна історія про підлітків, які зависли між дитячим та дорослим світом. Їхні переживання показані через «монстра»: після сексуального контакту за героїнею тягнеться істота, яка набуває людського вигляду. Таким чином, режисери метафорично зображують хворобу. Фільм вам точно захочеться переглянути навіть знаючи кінцівку: режисер і оператор виконали свою роботу дуже талановито.

2. Відьма (2015)

Англія, XVII ст. Пуританська родина не може прижитися на новій фермі біля лісу: справи не клеяться, урожай не росте, а один із дітей раптово зникає. Усьому виною відьма з хащі, але її ви майже не побачите — та й вона, як виявиться, далеко не найстрашніший персонаж.

Вам буде незатишно спостерігати за главою сімейства, дітьми та тваринами. Почне здаватися, що перебувати на фермі та будинки небезпечніше, ніж за їх межами. При цьому атмосфера далекого минулого відтворена режисером настільки переконливо, що ви злякаєтеся так, як злякалися б ваші предки: темряви, вищих сил, стихії. І незважаючи на те, що дія відбувається кілька століть тому, фільму вдається залишатися сучасним та актуальним.

3. Ми (2019)

Колишній комік Джордан Піл створив багатошаровий і дуже видовищний жах. За сюжетом картини абсолютно нормальна родина приїжджає на відпочинок у будиночок біля моря. Але в гості раптово приходять дивні люди, які виглядають точно як члени цієї родини. Спостерігаючи за зловісними двійниками, ви зрозумієте: наші головні вороги ми самі. Проте режисер каже нам не лише про це. Цікаво обігрується тема класової нерівності, що проходить через весь сюжет.

Якщо після перегляду вам захочеться побачити ще щось подібне, рекомендуємо не менш складне та напружене кіно «Геть» та серіал «Сутінкова зона» від того ж автора.

4. Сонцестояння (2019)

Режисер Арі Астер показує проблему розпаду сім'ї та залежних відносин із зовсім незвичного ракурсу, рясно приправляючи соціальну повістку фольклорною містикою, сектантськими обрядами та ідилічними сільськими краєвидами. Картина починається з неврозу Дені — дівчини, яка втратила сестру і ув'язнила в токсичних стосунках із хлопцем. Саме він із жалю кличе її приєднатися до компанії та з'їздити до шведського села на свято сонцестояння. Але, прибувши на місце, хлопці надто пізно розуміють, що опинились у секті.

Лякає у фільмі, як не дивно, саме очікування переляку: світить сонце, немає ні монстрів, ні скримерів, але тривога зростає з кожною хвилиною. Найімовірніше, вона не відразу відступить навіть після фіналу.

5. Реінкарнація (2018)

Жанр фільму – добре замаскована під хорор сімейна драма. Це дебютна робота Арі Астера, який зняв "Сонцестояння", що ми згадали трохи вище. На відміну від другого фільму, ця картина нічна, темна, з атмосферою, що давить. Загалом оригінальну назву точніше було б перекласти як «Спадщина» — тоді багато чого у фільмі постає на свої місця.

Сюжет розгортається навколо смерті і воскресіння старенької спіритизмом, але містична складова тут не найважливіше. Куди цікавіше дивитися на те, як герої в кошмарі, що почався, намагаються розплутати клубок сімейних проблем.

6. Візит (2015)

Малобюджетний, але колоритний жах від М. Найта Шьямалана, творця фільмів «Шосте почуття» та «Спліт». Брат із сестрою приїжджають на канікули у затишний сільський будиночок до милих бабусі та дідуся, але відпочинок виявляється зовсім не таким безтурботним, як хотілося б. Фільм тримає в наростаючій напрузі: кожній дивній витівці людей похилого віку автор відразу дає цілком логічне пояснення, але вас не залишить почуття, що щось йде не так. А раптовий сюжетний поворот ближче до кінця змусить найвразливіших боятися до тремтіння.

Отже, дивитися це кіно — інстинсна насолода навіть без пошуку метафор. Але варто копнути глибше, і ми побачимо, що історія насправді не про дивну рідню, а про страх перед старістю та про небезпеку розриву сімейних зв'язків.

7. Тихе місце (2018)

Фільм привабливий уже тим, що режисер відмовляється від базового інструмента – діалогів. У центрі сюжету — сім'я, яка живе на фермі, оточеній монстрами. Щоб залишитися живими, не можна видавати ні звуку, тому герої спілкуються жестами. Звуковий простір, що звільнився, режисер талановито наповнює скрипами, шерехами, диханням... Батьки швидко пристосувалися до обставин, але як змусити дітей поводитися тихо?

Це не так незвичайна страшилка, як міркування про сучасні сім'ї і про те, які проблеми можуть ховатися за зразковими стосунками.

8. У тіні (2016)

Тим, кому набридли американські жахіття, буде цікаво це кіно, зняте на Сході та Схід. Історія сім'ї, яка ледь тримається разом, розказана під виття тривожних сирен. Поки чоловік на війні, молода Шідех намагається налагодити стосунки із дочкою у рідному місті, в епіцентрі революції. А тут ще в будинку невідомо звідки з'являються джини — темні істоти, які забирають у людини те, що їй дуже дорого. Але насправді фільм не про джини і навіть не зовсім про війну — він про те, якими деструктивними бувають наші власні почуття.

9. Бабадук (2014)

На вигляд це звичайна страшилка про «монстрів з-під ліжка», але навіть неозброєним оком за нею проглядається сімейна драма. Просто травми героїні, яка втратила чоловіка і залишилася з неслухняним сином, набувають фізичного втілення. На виході виходить розповідь про непросте материнство і раннє дорослішання, і лякає тут не монстр, а відчай героїв, що буквально передається через екран. Крім інших концептуальних переваг, кіно має терапевтичний ефект: після нього вам точно захочеться проводити більше часу з близькими, при цьому слухаючи і чуючи один одного.

10. Очі моєї матері (2016)

Задумлива і неймовірно тужлива чорно-біла картина про людей, які повільно божеволіють. Сюжет зав'язаний на житті молодої дівчини з тяжким дитинством, яка стала свідком жорстокого вбивства. Після цього її психіка непоправно ламається.

Нас не намагаються налякати сценами насильства, як це заведено у жанрі хорору, навпаки, режисер акуратно сервірує жорстокість і подає нам її так, щоб ми насолодилися їй. Цей фільм — чудова нагода згадати, що всі ми люди, а соціальні норми дуже умовні.