Користувачі мережі згадали свої поїздки у громадському транспорті, які обернулися тою ще пригодою

Щоазу, коли ми їдемо у громадському транспорті, таксі, поїзді або летимо літаком, ми ризикуємо виявитися втягнутими у захоплюючі пригоди. Так, у тролейбусі можна стати свідком прояву дитячої дотепності, потягом прокинутися від візиту несподіваного гостя, а в літаку випадково завести роман із сусідом по кріслу.

Читачі розповіли захоплюючі історії, які з ними сталися під час поїздки чи перельоту.

• Я живу у Лос-Анджелесі. Дуже часто на Uber водіями виявляються мексиканці, дуже темпераментні чоловіки. Якось таксист дізнався, що я російська, і почав розповідати про свою турпоїздку до Москви. Вінцем його розповіді було враження від метро: «Там дуже багато людей, стоять тісно один до одного, багато красивих жінок, дуже близько були! Я думав, що я в раю! © Valia Safrigina / Facebook
• Замовили таксі. Вечір, виходимо з чоловіком до машини. Таксист: «Сумку можете покласти в багажник». Ми з чоловіком починаємо дико іржати. Це була переносна сумка для немовлят із нашим маленьким коханим тихо сплячим Матвієм. "Дякую, але сумка поїде з нами в салоні". © Олена Біла / Facebook

• Летіла з Амстердама до Далласа і, коли заснула, поклала голову на плече сусіда по кріслі. Вже не знаю, одразу поклала або за пару годин, але спала 5 годин, і він весь цей час мене не турбував. Ще й чоловік виявився дуже привабливим, міцним і високим (все як я люблю).
  Як прокинулась і зрозуміла, що до чого, почервоніла від збентеження і вибачилася, а чоловік мені: "No problem, it's just a shoulder!" («Без проблем, це лише плече»). І стрімко помчав у туалет, бідолаха.
  Потім побачила його біля каруселі з багажем, він радісно посміхнувся і запропонував випити кави. Поки пили каву, з'ясувалося, що в нього тут машина на парковці і вона не проти мене підвезти, куди мені потрібно. Підвіз, обмінялися телефонами. І того ж вечора він мені написав: «Ну що, як щодо побачення?» Зустрічалися весь місяць моєї відпустки, а потім я поїхала і більше не бачилися. Але він так і надсилає повідомлення періодично, раз на кілька місяців. © Larisa Bondarets / Facebook
• Найбільше запам'ятався політ із Мадрида на Тенеріфе місцевими авіалініями. Наш брат слов'янин не звик до такого латинського єднання: одразу після зльоту весь літак почав передавати один одному якісь печива, цукерки, дуже голосно перемовлятися та перекрикуватись через весь салон один з одним, весело при цьому регочучи.
  Потім у середині польоту дехто захотів розім'ятися, всі вийшли в прохід і почали співати та танцювати. Стюардеса насилу продиралася через всі ці веселощі. Ми подумали, напевно, для того, щоб зробити зауваження та всіх розсадити на свої місця. Яким же було наше здивування, коли вона почала співати та танцювати разом з усіма.
  Ніколи ні до, ні після нас не було більше такого веселого, співаючого та танцюючого рейсу. © Inna Kostevskaya / Facebook

• Одного разу в юності їхала в трамваї, і хтось обвив мою ногу вище за коліно. Обертаюся, щоб осадити, а там нікого немає, а потім опускаю очі та бачу малюка. Такий милий, не знайшов, за що схопитися. Мамочці було ніяково, але що вдієш, дітки. © Svetlana Suit / Facebook
• У міжміському заповненому автобусі потрапила мені в сусідки бабуся. Втиснула вона між нами велику сумку. «Вибачте», — каже. Я, занурена в якусь книгу, раптом відчуваю, що мене хтось ласкаво так гладить по нозі, а потім ще раз. Дивлюся на бабусю, вона посміхається. Дивно все це.
  Їдемо далі, ситуація повторюється. Дивлюся на бабу запитально, а вона спокійно так: «Ой, не хвилюйся, у мене там кіт!» Сумку відкриває, а там точно величезний такий кіт, висунув голову і давай вітально кричати на весь автобус. Бабуся відразу почала його назад у сумку запихати зі словами: «Миша, не кричи, я тобі квиток не купувала — не привертай увагу!» © Кота / AdMe.ru
• Був у мене нагода. Колись модно було ставити собі на дзвінок усілякі приколи. Закачала я собі поліцейську сирену з голосом із рації: «Водій, притисніть до узбіччя». І, як на зло, сиділа я тоді на передньому сидінні у громадському транспорті. Телефонує чоловік, телефон у сумці. Поки шукала, встигла побачити очі водія. © Олька Гусар / Facebook

• Якось в метро в годину пік впливла чудова дама в крислатому капелюсі і сукню в квіточку. Озирнулась і поставленим голосом запитала: «Такі хто поступиться красивій жінці місце?» І знаєте, їй-таки поступилися. © Anastasia Marinina / AdMe.ru
• Чоловік працював у таксі. Виїхав він на щойно купленій машині на зміну. У машині ще не було магнітоли, їздив у тиші. Приїжджає на замовлення, сідають два молоді веселі чувачки і насамперед цікавляться: «Де музика? Що, так і поїдемо у тиші?» Чоловік — чоловік великогабаритний, акуратно стрижений налисо, але при цьому доброї душі людина дуже спокійно сказав: «Я ненавиджу музику». Тихішої поїздки в нього ніколи не було. © Halyna Wolska / Facebook
• Ніч, купе, зупинка. У мої двері починають наполегливо барабанити. Я на нижній полиці. Зрештою відкриваю. У дверях стоїть обурена пара із валізами, заявляють, що я на їхньому місці їду. Спросоння взагалі не можу зрозуміти, що відбувається. Добре, прибіг провідник — з'ясували, що ця пара має квитки на місяць пізніше. © Tatiana Shelkova / Facebook
• Летіла одного разу з настирливою супутницею, яка весь політ хотіла балакати. Нічого не допомагало, навіть вдавала сплячої, але вона все одно мене будила і говорила. Добре, що летіти потрібно було 3:00. © Svetlana US / Facebook

• Потрібно було терміново з'явитися на роботі. Викликала таксі. Приїхало. Вітаюсь, сідаю. Таксист: «Зростіть, куди так вирядилася?» Зазвичай відповідь можу знайти, а тут прифігела трохи. © Nadya Yılmaz Gusmanova / Facebook
• Якось ловили із чоловіком таксі. Зупинився приватник. Чоловік сідає на переднє сидіння, я сідаю на заднє. Через 3 хвилини поїздки водій заявляє чоловікові: «Ти доньку вперед посадив би краще». Німа сцена. Чоловік старший за мене всього на рік. © Марина Полякова / Facebook
• Мій чоловік розповідав. Якось на рейсі одна пасажирка дуже вимагала капітана — вирішити конфіденційне питання. Ну, чоловік і вийшов до неї (він і є капітан). Жінка попросила його вести літак повільніше, бо боїться. © Inessa Piontkovska / Facebook
• Ще студентками їхали додому. Ні їжі, ні грошей. У нас одне варене яйце із собою було. І я на півстанку на базарчику потягла солоний огірок. Сидимо в купе, не знаємо, як поділити це багатство.
  Подруга пішла у сусіднє купе ніж попросити. Відкрила вона купе, а там сім'я їсть, як ведеться, продуктовий набір «на чолі» з курочкою. І замість «Дайте, будь ласка, ніж», у неї виходить «Дайте, будь ласка, котлету. Ой-ой, вибачте, ой-ой». Повернулась назад, сидимо і сумно іржемо. А через хвилину відчиняються двері і сусідський хлопчик мовчки заносить нам 2 величезні бутерброди. © Інга Багдасарян / Facebook

• Моїми сусідами по купе були мама, тато та дівчинка років 5. На одній із зупинок тато вийшов щось купити і не повернувся. Потяг набирає хід, мама в тривозі, а дитина ридає: «Хто тепер наші валізи тягатиме?!» На щастя, тато встиг застрибнути до останнього вагона і пройшов через весь поїзд. © Галина Перфільєва / Facebook
• Віз мене якось таксист із лікарні додому і міркував про будинок, до якого я їду. Мовляв, такі там люди у вас погані живуть, не люблю брати замовлення на цю адресу: то пильнують, то ще щось. Загалом, поскаржився, а потім каже: «Одна ви напрочуд адекватна з цього будинку».
  Довіз до адреси, я виходжу, кажу йому: «Дякую за поїздку» — і йду. А він мені навздогін кричить, що я не розплатилася! При цьому гроші у мене були в руці, але я ще не відійшовши від наркозу просто забула їх віддати. Уявляю, яке в нього враження тепер про всіх без винятку мешканців мого дому. © Ельміра Сафіна / Facebook
• Якось уночі підходжу до таксі — маленька біла «Ока», просто стоїть і чекає на клієнта. Водій попереджає, що сидіння зламане і їхати доведеться, не спираючись на спинку (спинка просто лежить). Натомість ціну назвав у 2 рази нижчою. Загалом, їжу лежачи, розслабляю втомлений хребет, насолоджуюся, і це вдвічі дешевше! Так, треба лежаче таксі вводити в обіг! Це круто! © Aleksandra Miyamoto / Facebook

• Їхала якось на Uber. Водій молодий, але дивний, повільно їде, обережно. З ним розговорилася, каже: "Ви у мене 5-а клієнтка сьогодні, я перший день на Uber працюю". Я й питаю: "А де ви раніше працювали?" Він відповідає: «У похоронній фірмі катафалк водив». Я не втрималася: «Ну ось, тут веселіше працювати, побалакати можна». © Світлана Власова / Facebook
• Ранній ранок, тролейбус битком, на одному з сидінь молода матуся з синком років 5. Він всю дорогу порається, крутиться. Утомившись його утихомирювати, мама каже: «Сиди струнко, а то ввечері не візьму з собою спати». І тут слідує шедевральна відповідь: «А я сам з тобою не піду спати, у тебе попа холодна». Тролейбус ліг від сміху, матуся кулею вилетіла з чадом на найближчій зупинці. Сімферополь, середина 90-х. Пацан, я й досі тебе пам'ятаю! © Irina Ragulina / Facebook
• Якось їхала у плацкартному на нижній полиці. Вранці прокинулася, а в мене на грудях лежить котик середніх розмірів, з янтарними очима, чорний, як вугілля. Привіталася, погладила. Муркнув і пішов. Виявилося, втік із перенесення у бабусі наприкінці вагона. © Катерина Трушина / Facebook
• Наші сусіди – чоловік та дружина – поїхали поїздом на Чорне море. Дружина у положенні, вже місяців 5 було. На одній станції вона у вікно побачила, що продають кавуни, та й каже чоловікові, мовляв, йди купи кавун, хочу. Він пішов із гаманцем та в капцях. Потяг рушив, а чоловіка все нема. Вона у шоці. Потім через кілька станцій чоловік заходить із кавуном у купе. Виявилося, він потяг упустив, але наздогнав на таксі. © Nadia Koroleva / Facebook