Художник Леонід Ященко показав миколаївцям місто, якого немає

02.03.2012 в 19:33
Любовь Омельченко, Леонид Ященко, Александр ТруновЛеонид Ященко, "Ночной визит к гадалке"Леонид Ященко, "Зимний солнечный день"Леонид Ященко, "Бабье лето"Леонид Ященко, "Платаны под солнцем"Леонид Ященко, "Смеркает. Улица Садовая"Леонид Ященко, "Зимний день в старом городе"Леонид Ященко, "Холодно"Леонид Ященко, "Дождливый вечер"Леонид Ященко, "Тридцатые годы"Леонид Ященко, "Зимний вечер"Леонид Ященко, "Православный храм"Леонид Ященко, "Зимний день. У католического костела"Леонид Ященко, "Возле собора"Леонид Ященко, "Пинии. Дорога к морю"Леонид Ященко, "Кирха. Ночной город"Леонид Ященко, "Старые дома"Леонид Ященко, "Грязный дождь"Леонид Ященко, "Весна на Набережной"Леонид Ященко, "Летний день на Севастопольской"Леонид Ященко, "Храм всех святых"Леонид Ященко, "Перед грозой"Леонид Ященко, "Осенний вечер"Леонид Ященко, "Беседка под платаном"Леонид Ященко, "Дворы. Цветет морелька"Леонид Ященко, "Вечер на окраине"

2 березня в галереї ЧДУ ім. Петра Могили відкрилася виставка миколаївського художника Леоніда Ященка.

Практично всі роботи, представлені в експозиції, присвячені Миколаєву. Водночас помітно, що автор віддає перевагу зображенню рідного міста з певним ретро-відтінком – старі будинки, старі вулички й навіть старі автомобілі.

- Я люблю наше місто Миколаїв, тому намагаюся зображати його в романтичній манері, прибрати буденність, казенщину, наявність усяких рекламних нашльопок на місті, зберегти його старе обличчя, його дух, його настрій, - зізнається автор.

Художник говорить, що все життя був небайдужим до живопису, малював «інколи аквареллю, інколи кульковою ручкою». А от писати олією спробував нещодавно – вже в зрілому віці, років п’ять тому.

Спочатку йому допомагав художник Валентин Меркулов – розповідав, як правильно писати, якими фарбами й пензлями користуватися.

- А потім я рухався сам, намагався знайти якусь свою мову, свою виразну манеру. І зараз я, звісно, перебуваю в пошуку. Хочеться зробити якийсь прорив.

За такий, здавалося б, короткий час Леонід Ященко взяв участь у багатьох виставках як місцевого, так і всеукраїнського масштабу. У його творчому арсеналі близько 200 робіт.

Головною темою його творчості є Миколаїв, який він називає своїм другим «Я» (адже тут народився і виріс не лише він сам, а й його предки) і якому не втомлюється зізнаватися в любові.

- Я люблю це місто, хоча, звісно, іноді й ненавиджу – за те, що воно розвивається не так, як хотілося б. Дивишся на той напрямок, у якому воно йде, – і мені це дуже не подобається. Тому я часто звертаюся до минулого, тужу, ностальгую за ним і намагаюся передати атмосферу того прекрасного, що колись було в цьому місті.

На незвичність стилю Леоніда Ященка звертає увагу глядачів і завідувачка галереї ЧДУ ім. Петра Могили Любов Омельченко. Автор зображає не той Миколаїв, до якого ми звикли – на його картинах ми бачимо старий Миколаїв, якого вже немає, який може існувати лише в уяві автора.

- І навіть не думайте, що ці роботи створені за якимись старими фотографіями, - каже завідувачка галереї. - Леонід Григорович бачив старі фотографії, листівки. І деякі споруди написані за старими фотографіями та листівками. Але він так змінює цей портрет міста, що знайти готове таке зображення ви ніде не зможете.

Цікавий ще один момент: в архітектурі приміщень, зображених на картинах Ященка, можна помітити певні зсуви, деяку заокругленість форм. Зображаючи старе місто, автор ніби дає нам право дивитися на нього, мов у підзорну трубу – трубу, яка показує те, що вже ніколи не повториться…

Перший проректор ЧДУ ім. Петра Могили Олександр Трунов зазначив, що щомісяця виш намагається організовувати у своїй галереї виставки, аби дати можливість студентам ознайомитися з роботами миколаївських художників, доторкнутися до сучасного мистецтва. Він висловив сподівання, що виставка Леоніда Ященка залишить у відвідувачів особливо яскраві враження.

- Я хочу, - сказав він, - щоб ми ще раз подивилися на роботи нашого земляка, побачили, як звичайне може бути подано зовсім незвично. Дивишся – і не можеш зрозуміти: як у статичній картині може захопити тебе якийсь вихор і навіть спробувати закрутити? І намагаєшся осмислити інженерним розумом: що ж саме змусило так змінити форми картини – чи то колір, чи то думка? А потім доходиш висновку: майстерність! Майстерність небайдужої людини, людини, яка живе в нашому місті, яка передає своє світовідчуття…

Додати коментар
Коментарі доступні в наших Telegram и instagram.
Новини
Архів
Новини Звідусіль
Архів