Читачі розповіли про людей, чиї чудасії не вкладаються в голові

У кожної людини є свої дива, яким часто можна знайти цілком логічне пояснення. Але мотиви деяких людей, здається, зрозуміти нереально, і оточуючим лише залишається стояти з відкритим ротом і думати: «А що це взагалі таке було?»

Читачі поділилися історіями, коли поведінка людей припинила пояснення.

• Одного разу до нашого медкабінету зайшов пацієнт. Сів і каже цілком серйозно: «Можна я на ваші інструменти поплюю? А то раптом ви мене наврочите». Воістину дивний товариш.
• У мене були клієнти в аптеці. Діставали голку з ниткою та робили паси над кожною упаковкою. Якщо нитка з голкою не розгойдувалася, то купували. Говорили, що так перевіряють якість препарату.
• Працював у нас у ресторані дідок-посудомийник. Багато про інопланетян говорив. І раптом почав пропонувати купити квитки на інопланетний корабель, мовляв, скоро відлітати. Все б нічого, багато хто в інопланетян вірить, але він якось узяв і зник. Навіть останню зарплатню не забрав.

• Минулого тижня визирнула у вікно — і бачу, що посеред вулиці йде людина, а на голові щось дивне. Вийшла на балкон, щоб розглянути краще. Лисий зовсім, а на голові у нього ананас. З листям. Так і йшов.
• Найдивніша людина — це моя колега, яка, маючи вищу освіту, цілком серйозно поставила запитання: «Навіщо вигадали 29 лютого? Адже люди, народжені цього дня, реально страждають». Завіса.
• Я знаю хлопця, який спочатку сушить хліб, потім натирає його на тертці, заливає соком солодким і їсть це ложкою. Каже, що то суп.

• Був у нас сисадмін, тихий, мовчазний, ходив завжди в тому самому. Від нього постійно пахло згодом. Якось побачила, як він вийшов із будівлі і в тому ж одязі, в якому працював, з гаманцем у руці побіг уздовж дороги. Вранці теж його зустрічала, за кілометр від офісу. Біг зі своїм гаманцем у бік роботи.
• У нас в інституті працювала співробітниця, яка вижила всіх жінок у відділі. Залишилася сама і звільнилася сама!
• Ми жили в дорогому житловому комплексі, і, відповідно, сусіди мали високий достаток. І якось я викинула букет зів'ялих троянд на смітник. Пізніше виходжу з квартири і бачу, як іде сусідка поверхом з букетом цих троянд, внюхуючи в квіти. Вона така щаслива була із цим старим букетом. Для мене й досі незрозумілий її вчинок.

• Работала с нами довольно странная и впечатлительная девушка. Как-то раз заходит шеф и делает ей замечание. Не кричит, а просто указывает на ошибку. А барышня падает на пол и начинает отжиматься. Как потом оказалось, таким образом она пыталась снять стресс.
• Я регулярно возила ребенка по врачам с одним знакомым водителем. Он, проезжая под мостами, брал кошелек и натирал им свою макушку. Это было так часто, и такое странное лицо у него было в те моменты, что скоро я прекратила эти поездки. Позже узнала, что так некоторые к себе деньги притягивают. Но было жутко некомфортно.
• Очень странным был один клиент в моем магазине. Увидел, что я торгую без перчаток. Сделал замечание, что руки грязные. Надела при нем новые, извинилась. Попросил продать два перепелиных яйца. А дальше он посреди зала открыл свой напиток, выпил его и заел этими самыми яйцами! Прямо со скорлупой! Немытыми!

• Сидела в заведении за столиком на улице. А рядом был очень элитный жилой комплекс. Выходит оттуда женщина, проходит мимо столиков и запускает пальцы в бокал кем-то выпитого напитка. Вытянула оттуда кусочек лимона. Зачем ей был нужен этот лимон — до сих пор гадаем с мужем.
• У нас был преподаватель в консерватории, который обеды носил с собой. В этом ничего такого нет. Но ел он их почему-то под лестницей, в углу, отвернувшись. Так мы и не поняли почему.
• Двічі зустрічала пару у віці автобусною зупинкою. Вони одягалися у старовинні вбрання, причому для них цей одяг був звичайним. Її руки не переставали прясти нитку вовни, очі були гордовитими, і, будучи маленьким зростом, вона примудрялася дивитися на всіх зверхньо. Дуже хотілося поговорити з ними, але хіба можна докучати королеві без її дозволу?

• У мене на роботі колега займався холодними дзвінками і протягом дня відкидався на спинку стільця з криком: "Уста-а-а-л!" Запихав собі щось у ніс, схоже на заварку чаю, і читав. Потім його звільнили.
• Подруга завжди в мінус 20 ходила у літньому одязі. Це було більше 10 років тому, але вона так ходить досі.
• Спускалася ескалатором. Раптом до мене повернувся чоловік років 50 і запитав, чи я знаю, що таке анаеробна квінтесенція. Сказав, що сам це знав, але забув і не може згадати.
• У нас в універі був викладач. Маленький, в окулярах та з великим носом. Неприємний такий. Він завжди висмарювався в носову хустку і цією ж хусткою витирав обличчя, волосся, шию. У нього був маленький кабінет, як комірець, що нагадував мені нірку, а він — крота.
• adme