Російські «чорні берети» зазнають страшних втрат у війні з Україною

За майже два роки війни в Україні елітна 155-а бригада морської піхоти російських збройних сил втратила щонайменше 234 особи особового складу загиблими. При цьому втрати «чорних беретів» з урахуванням тяжко поранених, загиблих та зниклих безвісти можуть перевищувати 1450 осіб, тобто до половини штатної чисельності бригади. Бі-бі-сі розповідає, як далося взнаки вторгнення в Україну на одному з найсильніших підрозділів російського флоту.

27 листопада у розташуванні 155-ї бригади морської піхоти в Приморському краї Росії проводили святкове шикування [підрозділів військової частини]. Відзначали день морської піхоти. Але, судячи з опублікованих відео, усмішок на обличчях військових не було.

Одразу після чергових промов начальства біля меморіалу військової частини заклали камінь, на місці якого з'явиться алея на честь солдатів та офіцерів бригади, які загинули під час війни в Україні. І морпіхи, що стояли на плацу, краще за інших знають, наскільки довгим є список імен їх загиблих товаришів по службі.

Бі-бі-сі спільно з «Медіазоною» та командою волонтерів вдалося встановити імена 234 військовослужбовців 155-ї бригади морської піхоти, які загинули під час вторгнення в Україну. Це вчетверо більше, ніж втрати цього підрозділу за десять років війни у ​​Чечні.

Серед загиблих — 18 офіцерів, у тому числі начальник бронетанкової служби підполковник Сергій Москвичев, чотири майори та п'ять капітанів.

На території 155 бригади заклали алею пам'яті загиблих в Україні. Список втрат уже в рази більший, ніж втрати цього підрозділу за десять років війни у ​​Чечні.

Встановлена ​​нами цифра втрат в Україні включає лише тих військовослужбовців, про смерть яких повідомлялося в публікаціях чиновників Приморського краю, ЗМІ, соцмережах, і місце служби яких ми змогли підтвердити.

Реальна кількість загиблих «чорних беретів» 155-ї бригади може бути вдвічі вищою — тобто близько 470 осіб.

Такого висновку ми дійшли, вивчаючи фотографії з цвинтарів у Примор'ї та сусідніх регіонах. Ми зауважили, що в середньому на цвинтарях з'являються імена всіх тих, про кого повідомлялося публічно, і ще приблизно така сама кількість могил військових, про загибель яких не було згадки у ЗМІ чи соцмережах. У кількох десятках могил стояли прапори 155-ї бригади морської піхоти, але місця служби інших загиблих не вдалося встановити, тому ми не внесли їх до списку втрат «чорних беретів».

Число тяжко поранених солдатів 155-ї бригади достовірно встановити неможливо, тому при підрахунку цієї категорії ми спираємося на документи про виплати компенсацій усім пораненим, яких внаслідок каліцтва звільнено зі служби. За даними «Медіазони» та «Медузи», на кожного загиблого російського військового в ході цієї війни може припадати по 1,7-2 тяжко поранених. Отже, кількість людей, які остаточно вибули з ладу по пораненню в 155-й бригаді, може становити приблизно 940 осіб.

На основі публікацій родичів у соцмережах нам також відомі імена 42 військовослужбовців бригади, які зникли безвісти. Це явно неповні дані, але ми не знайшли можливості оцінити загальну кількість зниклих безвісти та тих, що потрапили в полон.

Отже, навіть за найбільш консервативною оцінкою втрати особового складу 155-ї бригади можуть перевищувати 1450 осіб з урахуванням загиблих, тяжко поранених та зниклих безвісти. За оцінкою західних аналітиків, на початок вторгнення чисельність 155-ї бригади становила три тисячі осіб.

Втрата еліти

Урочисте шикування на базі 155-ї бригади морської піхоти цього року відбулося в непростій атмосфері. Посмішок на обличчях військових не було

За оцінкою як західних, і російських експертів, загальновійськові підрозділи російської армії виявилися не готові до штурмових дій. У результаті завдання, які зазвичай ставляться перед піхотою, довелося вирішувати морпіхам та десантникам.

155 бригада морської піхоти брала участь у боях з перших днів вторгнення в Україну. «Чорні берети» бригади зазнали суттєвих втрат під час боїв у Київській області. Українська влада звинувачувала бійців із цієї бригади у скоєнні військових злочинів у Бучі.

Але найбільших втрат бригада зазнала під час кількох спроб наступу на Вугледар Донецької області України, починаючи з осені 2022 року.

При цьому значення має не тільки загальна кількість загиблих, а й те, хто вибув з ладу. Тільки в нашому списку підтверджених втрат значаться: комбат, два заступники командира батальйону та 5 командирів роти. Для підготовки заміни цим фахівцям знадобиться щонайменше 7-8 років.

У разі вибування рядових спеціалістів (наприклад, стрілка або мінометника), бійця іншої спеціальності, який прийшов на заміну, можна перенавчити за кілька тижнів, у поодиноких випадках — за один-два місяці. Якщо гине командир роти морської піхоти, то замінити його може лише офіцер такої ж військової спеціальності.

На підготовку лейтенанта відповідної кваліфікації потрібно щонайменше чотири роки. А для того, щоб очолити роту, лейтенант має набратися досвіду та пройти шлях до капітана, що вимагатиме ще близько трьох-чотирьох років. У сумі — щонайменше вісім років підготовки, зазначають фахівці.

При цьому найсильніше на боєздатність підрозділів впливає вихід з ладу офіцерів у званні від лейтенант до капітана. Їхня втрата, на думку експертів, веде до серйозної втрати тактичної злагодженості. Простіше кажучи, підрозділи починають діяти по-різному, заважаючи один одному на полі бою і потрапляючи під дружній вогонь.

У структурі російських збройних сил, зазвичай, лише офіцери бувають навчені синхронній взаємодії з іншими родами військ, особливо з артилерією. Якщо ці завдання доручати не неавченим або недосвідченим командирам у ситуації підвищеного стресу, це може призвести до відсутності координації та підвищених втрат.

На початку 2023 року інтернет заполонили кадри хаотичних дій бойових машин морпіхів 155-ї бригади під Вугледаром. Так, на одному з відео, знятих з дрону, було видно, як солдати на БМП довго не могли виїхати з відкритого місця, потрапивши під обстріл, і врешті-решт задавили своїх товаришів по службі.

Серйозними втратами для бригади завершилася і попередня спроба наступу на Вугледар та сусіднє з ним село Павлівка у листопаді минулого року. Тоді кілька журналістів російських державних каналів і блогерів, які підтримують вторгнення в Україну, повідомляли, що за 4 дні наступу під Павлівкою бригада могла втратити близько 50% усієї своєї техніки і до 300 людей убитими, пораненими і зниклими безвісти.

На основі відкритих даних ми змогли підтвердити, що лише у листопаді 2022 року під Павлівкою загинуло щонайменше 57 морпіхів 155-ї бригади, ще дев'ять зникли безвісти.

Для Вугледара, який до війни налічував 15 тисяч жителів, ці спроби російського наступу обернулися майже повною руйнацією міста та незліченними людськими трагедіями.

«Нас звільнили від нормального життя, від роботи, від сім'ї. Ми не зазнаємо утисків. Нас не треба звільняти», — розповіла Бі-бі-сі мешканка Вугледара Марина.

«Витратний матеріал»

Непрямим чином про серйозні втрати в бригаді може свідчити той факт, що до її складу почали приписувати підрозділи «Шторм Z», сформовані із ув'язнених російських колоній.

«Брат сказав, що розподілили до 155-ї бригади морської піхоти. Я дзвонила на гарячу лінію до тихоокеанського флоту, там відповіли, що окрема бригада „Шторм Z“ прикріплена до морської піхоти і що там брат. Поясніть мені, я вже нічого не розумію, як так? Брат поїхав з ВК-1 міста Архангельськ 14 квітня 2023», - пише в одній з груп з пошуку зниклих військових жінка на ім'я Альона.

У відповідь їй надходить кілька повідомлень від дружин і матерів ще кількох засуджених, котрі воюють на фронті у складі 155-ї бригади, яку губернатор Приморського краю у своїх промовах не раз називав «легендарною» та «елітною».

Про те, як у бригадах «чорних беретів» ставляться до ув'язнених, розповідав колишній уральський бізнесмен Данило Туленков, який у 2019 році був засуджений за зрив постачання обладнання за договором, а цього року вирушив на війну з колонії.

«Зараз я розумію, що нас загнали туди, до цієї бригади, як дармове м'ясо, витратний матеріал: ноги та руки. Ніхто не чекав, що ми виживемо в цій ямі скільки-небудь тривалого терміну», — написав Туленков у своєму телеграм-каналі, який пізніше був вилучений. Як пояснив сам Туленков, його наполегливо попросили командири.

Після прибуття до зони бойових дій Туленков та ще кілька засуджених було відправлено у розпорядження бригади морпіхів, назви якої він не уточнює.

«Рядові бійці та молодші командири ставилися до нас, зеків, як до рівних. Ми мали братні стосунки. Начальство ж вище рангом сприймало нас як двоногу тяглову худобу і своє ставлення навіть і не приховувало... Витратник, необхідний для того, щоб звільнити для важливіших справ своїх штатних бійців», — написав Туленков.

«Погано навчений персонал»

Третина всіх підтверджених нами втрат 155-ї бригади становлять мобілізовані.

За оцінкою американського Інституту вивчення війни, саме велика кількість мобілізованих у складі 155-ї бригади стала однією з причин розгрому морпіхів під Вугледаром.

"Кадри показують, що ці російські сили використовують вкрай неефективну тактику, яка набагато більше свідчить про той факт, що 155-а бригада морської піхоти, швидше за все, складається з погано навченого мобілізованого персоналу".

Після початку мобілізації стало очевидним, що російська армія виявилася не готовою прийняти, розмістити і навчити ту масу людей, яку держава спробувала поставити під рушницю. Мобілізованим не вистачало нормального обмундирування та приміщень для проживання. Через це вони часто ночували в погано обладнаних наметових містечках та захворювали.

Навчальна база також не розрахована на одночасне навчання такої маси мобілізованих. Не вистачало ні обладнання, ні людей. У соцмережах можна знайти безліч відеороликів, де мобілізовані на військову службу скаржаться на нестачу інструкторів, відсутність зрозумілого розпорядку дня, безглузді шикування та заняття "шагістикою" замість нормальної бойової підготовки.

Багато хто, хто опинився на передовій у жовтні-листопаді, описував приблизно однакову картину: їх відправляли на фронт, не видавши чітких вказівок і не пояснивши, де вони знаходяться. Постачання не вистачало, починався обстріл, люди бігли хто куди, командир пропадав чи гинув. У результаті незалагоджені підрозділи починали діяти хаотично і розпадалися групи, які нерідко гинули чи потрапляли у полон.

«Усі думають, морпіхи — це спецназ якийсь елітний, а там звичайні мужики. Андрюха ж простий сантехнік, „термінка“ за плечима. І там, крім нього, таких багато, ну якась частина точно», — розповідав «Радіо Свобода» друг чоловіка, мобілізованого до 155-ї бригади морпіхів.

Загони мобілізованих, які прибули на фронт пізніше — у листопаді чи грудні, були вже згуртованішими і, як правило, краще екіпіровані. Але постала інша проблема. Виявилося, що нерідко такі підрозділи тренували за одними спеціальностями, наприклад, як артилеристи, а на фронті їх перекидали у піхоту. У результаті мобілізовані знову виявлялися на передовій непідготовленими.

При цьому важливо відзначити, що серйозні втрати, яких зазнала 155-а бригада морпіхів, не призвели до її повної дезорганізації. Російському військовому командуванню щоразу вдається заповнити нестачу живої сили на фронті — то за рахунок мобілізованих, то за допомогою ув'язнених і людей, які добровільно підписують контракти з армією та флотом.

«Багато солдатів і багато молодших офіцерів навчаються буквально на льоту щодня. Тож це все ще серйозна бойова сила», — зазначав у розмові з Бі-бі-сі один із військових аналітиків Інституту вивчення війни.

Завдяки всім цим чинникам 155-а бригада морської піхоти продовжує спроби штурмувати Вугледар і продовжує зазнавати втрат.

Востаннє новину про смерть морпіха 155-ї бригади публікували 1 грудня. Тоді стало відомо про загибель 46-річного Дениса Іванова. На війну він вирушив добровольцем.

Бої за Вугледар тривають уже 15 місяців.

www.bbc.com