Чи допомагають хворим молитви? Лікарі провели дослідження
Чи допомагають хворим молитви? Лікарі провели дослідження
Протягом тисячоліть віруючі по всьому світу — представники різних релігій і культур — зверталися до Бога з молитвами про одужання своїх близьких і рідних.
Вчені (серед яких також чимало людей глибоко віруючих) неодноразово робили спроби з'ясувати, наскільки ефективні такі молитви — втім, без особливого успіху.
І хоча деякі дослідження вказують на можливий слабкий зв'язок заздоровних молитов (поряд із звичайною терапією) з прискореним одужанням пацієнтів, більшість учених ставляться до їх висновків дуже скептично, вказуючи на відсутність надійних методів вимірювання ефективності такого втручання.
Чергову спробу здійснили у розпал пандемії Covid-19 бразильські медики із приватної лікарні у Сан-Паулу.
Сотням пацієнтів, заражених досі невідомим смертоносним вірусом, молитви, може, й не допоможуть, але точно не завадять, вирішили вони — і, заручившись письмовою згодою хворих, провели власне клінічне дослідження.
В офіційній документації як експериментальна терапія так і зазначено: «молитва».
Експеримент тривав із вересня до грудня 2020 року. Використаний метод перевірки - так зване рандомізоване подвійне сліпе дослідження з контрольною групою - вважається золотим стандартом доказової медицини.
З огляду на відсутність специфічних ліків від нової інфекції, медики все одно могли запропонувати ковидним хворим лише симптоматичне лікування. А тому і основна мета експерименту була гранично проста: перевірити, чи вплинуть молитви про якнайшвидше одужання пацієнтів на відсоток летальних наслідків серед них (тобто їх виживання).
Для цього дві сотні дорослих пацієнтів лікарні з підтвердженим коронавірусним діагнозом випадково розділили на дві групи (попередньо виключивши тих, кому з тієї чи іншої причини допомогти вже не можна було).
У яку з груп потрапив у результаті жеребкування той чи інший конкретний хворий, не знав ні сам інфікований, ні лікарі, які його лікують, які проводять дослідження.
Обидві групи пацієнтів отримували звичайну медичну допомогу «відповідно до прийнятого протоколу лікування коронавірусних пацієнтів».
Єдина відмінність полягала в тому, що на прохання медиків про одужання кожного з пацієнтів експериментальної групи протягом усього лікування регулярно, тричі на день (загалом по чотири години щодня) молилися лідери місцевої християнської громади.
«Богословські знання кожного конкретного, хто молиться, неможливо оцінити об'єктивно, — визнають автори дослідження, — проте їхня добровільна участь [в експерименті] та щира віра в ефективність заздоровної молитви були важливими критеріями при їх відборі».
Молитися можна було у вільній формі, проте загальні рекомендації медиків були гранично конкретні: просити потрібно було про збереження життя пацієнта, а також про відмову від штучної вентиляції легень та скорочення перебування хворого на реанімацію (і в лікарні загалом).
Результати клінічних випробувань у обох групах виявилися практично ідентичними. У всякому разі, на частку летальних наслідків заздоровні молитви не вплинули зовсім: кількість загиблих від ковіда в обох випадках виявилася однією і тією ж (по вісім осіб).
Тоді дослідники почали порівнювати інші показники: необхідність та тривалість підключення хворого до апарату ШВЛ, переведення в палату інтенсивної терапії та тривалість перебування у реанімації, а також загальну довжину госпіталізації.
По кожному з цих параметрів розбіжність між двома групами виявилася настільки мізерною, що жодного разу не перевищила статистичної похибки.
А отже, укладають автори дослідження, молитви за одужання ковидних хворих — нехай і в рамках відносно невеликої вибірки — «не мали жодного суттєвого впливу» ні на загальний результат лікування пацієнтів, ні на його швидкість.