Як війна змінила становище Ріната Ахметова і яке майбутнє на нього чекає

Найбагатший український бізнесмен Рінат Ахметов багатьох здивував нещодавньою заявою про закриття медіа-бізнесу.

Це рішення знакове, тому що воно – якщо дивитися на нього ширше – змінило статус-кво Ахметова у нинішніх політико-економічних реаліях України і, ймовірно, визначить його поведінку в найближчому майбутньому.

Вже не олігарх

Заяву про вихід інвестиційної компанії Ахметова СКМ із медійного бізнесу ми вже детально розбирали.

Сам бізнесмен пояснив своє рішення наявністю закону про "запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)", або, по-простому, закону про олігархи.

У цьому законодавчому акті йдеться про створення публічного реєстру цих олігархів, куди включатимуть за чотирма критеріями: участь у політичному житті, значний вплив на засоби масової інформації, статус кінцевого бенефіціара суб'єкта господарювання, що є монополістом, а також наявність стану у розмірі понад 84 млн. гривень.

Для попадання до реєстру достатньо трьох ознак.

У випадку, якщо бізнесмен теоретично підпадає під дію закону, він може позбутися мінімум двох критеріїв або роз'яснити Раді національної безпеки і оборони (орган, що офіційно записує в олігархи), чому до нього не повинен бути застосований закон.

Ахметов, за ідеєю, мав очолити реєстр, що влада в принципі ясно давала зрозуміти. Однак бізнесмен категорично не погоджувався з цим, про що заговорив відразу, ледве пішли чутки про підготовку закону.

У свій час ходили розмови, що влада може покласти закон про олігархів у далеку скриньку на час війни, щоб налагодити відносини з великим бізнесом. Насправді це підтвердилося.

І Ахметов вирішив діяти.

"Як найбільший приватний інвестор в економіку України я неодноразово говорив, що не був, не є і не буду олігархом", - аргументував бізнесмен рішення про медіа-активи, які йому нібито все одно не вдалося б продати в нинішніх умовах.

Відмову оформили у вигляді звернення Медіагрупи "Україна" (МДУ, ахметівського підрозділу з управління його ЗМІ) до влади з проханням анулювати всі ефірні та супутникові ліцензії телеканалів та ліцензії друкованих ЗМІ. Крім того, МДУ закрила свої онлайн-медіа.

Рішення стало громом серед ясного неба для співробітників ЗМІ Ахметова, включаючи високопосадовців. Принаймні журналіста "Країни" у цьому переконували різні співрозмовники у його медіа.

Так чи інакше Ахметов пообіцяв велику компенсацію за звільнення.

За офіційними даними, загальна кількість медіа, що працювали в його медіа, становила близько 4 тисяч журналістів і технічних співробітників.

А незадовго до цього бізнес-партнер Ахметова з "Метінвесту" позафракційний народний депутат Вадим Новинський подав заяву про складання депутатських повноважень. Тепер це схоже на скоординовані дії. Адже із закриттям ЗМІ Ахметов втратив таку ознаку олігарха, як вплив на медіа. А після виходу Новинського з парламенту не буде його хай навіть і непрямої участі у політичному житті. Інакше кажучи, Ахметов вийшов з-під дії антиолігархічного закону, що вже підтвердили у Мін'юсті.

Втім, не можна виключати, що влада може змінити свою думку і все одно включити Ахметова до реєстру. Але поки що офіційна позиція озвучена тільки Мін'юстом, і вона полягає в тому, що Ахметов уже не підпадає під критерії олігарха.

Олігарх, звичайно, керувався економічними інтересами. Навіть за офіційними даними, війна завдала дуже сильного удару по імперії Ахметова, особливо по металургійному бізнесу. У захопленому Росією Маріуполі Ахметов втратив 2/3 своїх активів у чорній металургії.

Загалом близько 70 підприємств холдингу СКМ було пошкоджено, знищено або залишилося на захопленій території. І це лише попередні дані.

У нинішньому положенні утримувати глибоко збиткові ЗМІ – це стосується насамперед телеканалів – невигідно.

До війни медіа теж влітали Ахметову в копійчину, але тоді він міг собі це дозволити. І головне: йому це було потрібно з політичною метою. ЗМІ були засобом впливу на владу, фактором у закулісних переговорах чи війнах.

Наразі відносини з Банковою вибудовуються без впливу публічної політики, яка в умовах війни майже повністю зникла. Зміст ЗМІ регулюються військовою цензурою та самоцензурою і не виходить за межі порядку денного телемарафону.

"Ймовірно, у групі Ахметова вважали, що за таких обставин, які збережуться незрозуміло скільки ще часу, політичної конкуренції у звичному розумінні не буде. Залишиться з нюансами президентське моноуправління. Будь-які інвестиції в медіа позбавлені таким чином сенсу. Краще ці гроші пустити на економічні проекти або на домовленості з президентом та його оточенням. Якщо бізнес збережеться, можна буде будь-якої миті повернутися в політику", - коментує політолог Руслан Бортник.

Взаємодія із владою

Джерела "Країни" кажуть, що на Банковій досить негативно сприйняли заяву Ахметова про закриття каналів, а особливо жорстку критику бізнесмена закону про олігархи. Там це сприйняли як політичний демарш і побоюються, що тепер приклад Ахметова можуть наслідувати й інші власники великих телеканалів - відмовившись фінансувати телемарафон (контент якого вони, по суті, не контролюють) і перекласти зміст телеефіру на держбюджет (у якому на це немає грошей, зате є величезний дефіцит).

Втім, це не означає, що відносини Ахметова та влади переходять у ворожу стадію.

"Ми точно не вороги уряду України. Тим більше під час війни, коли потрібна дуже щільна взаємодія влади та бізнесу. На це ми і налаштовані", - розповіло джерело, близьке до оточення Ахметова.

За непрямими ознаками можна судити, що взаємодія між владою та бізнесменом справді є.

Так, нещодавно Верховна Рада проголосувала за поправку до законопроекту №7428-2 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку природного газу протягом дії військового стану та подальшого відновлення", якою було запроваджено касовий метод розрахунку ПДВ для об'єктів зеленої енергетики.

Автор виправлення - народний депутат Олег Марусяк ("Слуга народу"), якого співрозмовники у президентській фракції зараховують до неформальної групи Іллі Павлюка, впливового на митниці бізнесмена. Насправді, як каже джерело у парламенті, за правкою стоять інтереси енергетичного підрозділу бізнесу Ахметова – ДПЕК. Група Павлюка вважалася проахметовською налаштованою до війни, і, як бачимо, зараз продовжує лобіювати на його користь.

"Всі розуміли, від кого насправді була правка Марусяка. Але її підтримали, бо була відмашка від Банкової. Якби це було не так, збили б", - каже джерело у керівництві одного з економічних комітетів парламенту.

Також зараз, за ​​наявними даними, структури Ахметова активно пробивають питання дозволу на вивезення руди та металів через українські порти за тією самою схемою, що вивозиться і зерно.

Серце імперії

Війна змусила Ахметова знизити супутні бізнесу витрати, але його роль та вплив у повоєнній Україні поки що незрозумілі. Запеклі бойові дії продовжуються у тих частинах країни, де зосереджено промислові потужності його бізнес-імперії.

Джерело в бізнес-колах, втім, каже, що ситуація для бізнесу Ахметова може бути поправною.

виявляти політичну обережність і навіть намагатися убезпечити себе від якихось негативних рухів із боку Заходу, щоб уникнути ворожих дій з його боку щодо початку якихось розслідувань. Принаймні така політика в нього, напевно, збережеться до кінця війни. А після неї стратегія Ахметова будуватиметься на основі майбутніх реалій - чи збережеться на той час в Україні політична конкуренція взагалі або влада Зеленського зацементується і стане безальтернативною", - говорить джерело.

strana.news