Другий шанс для мільйонів дітей: учені розповіли про нові способи порятунку недоношених дітей

Дослідники в усьому світі розробляють інноваційні технології, як-от штучні матки, для розв'язання проблеми передчасних пологів, які щорічно забирають життя незліченної кількості дітей віком до п'яти років. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, тільки 2020 року на світ з'явилося 13,4 мільйона недоношених дітей, причому народжені до 27 тижнів часто потребують багатомісячної інтенсивної терапії. Така технологія може врятувати мільйони майбутніх членів суспільства, пише ITVX.

Такі ускладнення, як утруднене дихання, проблеми з терморегуляцією і сприйнятливість до інфекцій у недоношених дітей, наголошують на гострій потребі в удосконаленні неонатальної медицини. Команда з Технологічного університету Ейндховена (Нідерланди) працює над створенням інкубатора на основі рідини, що імітує природне середовище в утробі матері.

Цей пристрій призначений для утримання недоношених дітей у заповненому рідиною мішку, запобігаючи початку дихання, що дасть їм змогу продовжувати розвиток. Професор Франс ван де Воссе, який очолює цю роботу, наголосив на важливості поставленого завдання, заявивши, що перше використання цього пристрою людиною, найімовірніше, станеться в критичній ситуації, що загрожує життю. Команда використовувала ляльок для моделювання таких сценаріїв, розглядаючи не тільки технічні аспекти процесу перенесення, а й те, як лікарів можна навчити ефективному використанню таких пристроїв.

Паралельно вченими ведеться робота з вивчення ембріональних стовбурових клітин. Професор Джейкоб Ханна з Наукового інституту Вейцмана домігся успіхів у вирощуванні ембріонів мишей поза маткою, пропонуючи поглянути на застосування стовбурових клітин у медицині. Його роботи не обмежуються створенням повноцінної штучної матки, а зосереджені на тому, як стовбурові клітини можуть трансформуватися в будь-який тип клітин. Такі досягнення можуть зробити революцію в лікуванні захворювань, регенерації тканин і старіння.

Берлінська дослідниця Елізабет Кренклер запропонувала дизайн носимої штучної матки, спрямований на поліпшення зв'язку матері та дитини. Цей підхід передбачає створення пристрою, який дасть змогу матерям фізично перебувати поруч зі своїми дітьми після народження, що значно краще, ніж традиційні інкубатори, в яких їх розлучають. Кренклер визнає, що подібна технологія ще далека від практичного використання в лікарнях.

Етичні та нормативні проблеми досі нависають над розробкою штучних маток. Докторка Хлоя Романіс із Даремського університету застерігає від представлення цих інновацій як гарантованих рішень, наголошуючи на важливості збалансованого спілкування з сім'ями щодо ризиків та переваг технології. Крім того, справедливий доступ і потенційне зловживання штучними матками в неекстрених ситуаціях ще більше ускладнюють їх впровадження в медичну практику.

Хоча термін "штучна матка" часто викликає антиутопічні образи, дослідники, такі як професор Ханна, роз'яснюють свої цілі, роблячи наголос на поглиблення медичного розуміння, а не на заміну природної вагітності. Незважаючи на довгий шлях, який їм належить пройти, ці технології дають надію не тільки на виживання недоношених дітей, а й на прогрес у галузі регенеративної медицини.