40% українців втратили роботу через війну. Чого чекати від ринку праці в Україні

В Україні через війну залишилися без роботи до 40% людей. Наразі продовжують працювати та отримувати зарплату в повному обсязі менше 23% жителів країни. Такі невтішні висновки містяться у прес-релізі кадрового порталу grc.ua, який є у розпорядженні Укрінформу.

І хоча, згідно з даними кадрових агентств, ситуація поступово починає покращуватися, кількість вакансій все ще далека від доконфліктного рівня, а розміри запропонованих зарплат, за невеликими винятками, значно нижчі. Проте, як і зазвичай, зберігаються перекоси у кількості вільних робочих місць. У Києві та інших великих містах за бажання знайти роботу можна, хай і з нижчою заробітною платою. А ось "у глибинці", особливо в районах, наближених до лінії фронту, пропозиції роботодавців мінімальні - як за кількістю, так і за якістю.

А тут ще одна неприємність: наступного року через брак коштів держава планує більш ніж на одинадцять мільярдів гривень зменшити фінансування чиновницького апарату, зокрема й за рахунок скорочень. Тож головного болю додасться: як швидко працевлаштувати людей, що вивільняються?

Вересневі реалії: третина українців – без роботи, багато зарплат урізали

За даними дослідження grc.ua, тільки кожен п'ятий українець (22,7%) працює і отримує звичайну зарплату. Така сама кількість (22,5%) людей продовжує працювати, отримуючи зменшену зарплату. Причому серед тих, хто працює, половина (52%) активно шукають нову роботу через невдоволення розміром зарплати, стабільністю компанії чи умовами праці.

У щоквартальному інфляційному звіті НБУ йдеться, що станом на липень безробіття в Україні зросло до тридцяти п'яти відсотків. Це високий показник, що майже вчетверо більше ніж у 2021 році (9,8%). Тобто, навіть за приблизними підрахунками, джерело заробітку втратили ще принаймні п'ять-шість мільйонів людей. Причини всім відомі. І навіть з огляду на те, що частина цих українців пішла на фронт, частина — виїхала за межі держави, ситуація більш ніж тривожна.

За прогнозами регулятора, вона навряд чи суттєво покращиться і наступного року. У НБУ вважають, що у 2023 році показник безробіття скоротиться до двадцяти семи відсотків і лише у 2024 році – до вісімнадцяти відсотків. Хоча в експертному середовищі з'являються і дещо оптимістичніші прогнози: через необхідність стрімкого відновлення країни кількість вакансій різко зросте. Але варто розуміти, що знайти себе в цьому процесі зможуть далеко не всі, перелік затребуваних професій обмежений.

За загальними оцінками експертів бізнес та громадяни потроху пристосовуються до життя в умовах конфлікту. З квітня кількість резюме на сайтах працевлаштування стрімко зростає. Збільшується кількість вакансій, хоч і значно повільніше. Як наслідок, за прогнозами НБУ, до кінця року рівень безробіття поступово знижуватиметься, а реальні зарплати скоротяться. Однак із покращенням ситуації безпеки ринок праці знову оживе.

"Враховуючи поточну ситуацію, навіть можна сказати, що і зараз не все так погано. Це все трохи нагадує ковидну кризу. Але під час пандемії не було фізичних руйнувань підприємств та інфраструктури. Люди змушені були піти на ізоляцію, а потім повернулися та відновили роботу у "Тепер ситуацію ускладнює те, що багато виробництв або розташовані на тимчасово окупованих територіях, або знаходяться в непридатному стані, або змушені переїхати і не можуть працювати в повну". силу, тому що існують ринкові та логістичні обмеження: зросли ціни, обсяги продажів зменшилися.Через це безробіття найближчим часом подолати буде вкрай складно.що кількість претендентів на роботу майже те саме, що й до війни, кількість вакансій у два з половиною – три рази менша”.

У плані вакансій ситуація, за оцінками експерта, порівняно з довоєнним періодом майже не змінилася. Як раніше на першому місці були спеціалісти з продажу, так і зараз. Роботодавцям потрібні люди, які просуватимуть ту чи іншу продукцію. Те саме стосується і айтішників. Роботи для них трохи зменшилося, але роботодавці активно полюють таких фахівців, намагаючись перехопити хороших програмістів, тестувальників, дизайнерів, архітекторів. Багато виробничих процесів відновили роботу хоча б з обмеженнями, півтисячі підприємств переїхали. І там також потрібні працівники.
Звідси, за висновками Пашкіної, з'являється певна диспропорція – у західних регіонах країни кількість вакансій сягає сімдесяти п'яти відсотків доконфліктного рівня, у східних областях ці показники в рази менші. Наприклад, за даними агентств з працевлаштування, у Харкові зараз лише сімсот актуальних вакансій, а у Львові – чи не три тисячі. І особливої ​​конкуренції за місця з боку претендентів на заході України немає.

Серед тих, хто найбільше постраждав від війни на ринку праці – офісні працівники. На відміну від тих, хто має робітничі професії, вміє щось робити руками, знайти нову роботу для них дуже складно. Хоча у Державному центрі зайнятості і звітують, що середній термін пошуку роботи останнім часом скоротився з понад ста двадцяти до дев'яноста днів.

"Щодо оплати праці є компанії, які платять досить високу зарплату. Наприклад, аграрії, які мають можливість заробити на експорті. Те саме стосується і ІТ-сфери, де рівень заробітної плати фактично не змінився", - констатує Пашкіна.

Натомість як про "неприємний дзвінок" вона говорить про те, що все більше роботодавців переходять від виплати гарантованої зарплати на відрядну форму або на відсоток від виробітку. По-перше, це – менші суми, враховуючи нижчий попит та кількість клієнтів. Також це ризик втрати будь-яких заробітків у період, коли працівник перебуває у відпустці чи лікарняному.

"Багато офісних працівників отримують нижчу зарплату через меншу завантаженість. Наприклад, якщо раніше рекрутер (менеджер з підбору персоналу) мав щомісяця залучити до роботи п'ятнадцять осіб, то тепер його норма – лише три особи. Відповідно, заробітна плата фахівця набагато менше Звичне явище у багатьох сферах – неповний робочий день або неповна зайнятість, з іншого боку деякі зарплати – чого гріха таїти – виплачуються "в конвертах", адже не всі роботодавці можуть платити сорок відсотків податків, тому за офіційними даними зарплата може бути нижчою. , ніж до конфлікту, хоча в багатьох оголошеннях про вакансію йдеться про зовсім інший рівень заробітків", – каже Тетяна Пашкіна. Відповідно, насправді може виявитися зниження доходів (принаймні,

Ринок праці в Україні: дещо про зовнішні виміри та впливи

Війна значно обмежила трудовий ресурс української економіки. Йдеться про втрати, про загибель та інвалідність тисяч наших співвітчизників, про втрату мільйонів робочих рук, бо багато людей були змушені виїхати.

За даними ООН, з початку війни нашу країну залишили майже сім мільйонів людей, близько чотирьох мільйонів українців зареєструвалися для тимчасового проживання у країнах ЄС. І хоча з того часу частина громадян повернулася додому, експерти, проте оцінюють ці втрати трудового ресурсу щонайменше у п'ять мільйонів осіб.

Країна має бути готова до того, що частина цих п'яти мільйонів, на жаль, не повернуться. Насамперед, це стосується сімей, які втратили майно та роботу. Люди почали вивчати мови країн перебування, їхні діти пішли до школи. Зрештою може виявитися, що сотні тисяч українців так і залишаться закордоном. І тоді, якщо не одразу, то вже за кілька років Україна може зіткнутися вже не з проблемою безробіття, а з протилежним явищем – нестачею робочої сили. Через складну демографічну ситуацію та трудову міграцію за кордон, до того все йшло навіть до лютого 2022-го року. Рано чи пізно за певного розвитку національної економіки вона почне страждати від нестачі робочих рук (у деяких сферах це вже навіть перед пандемією було помітно). А це, у свою чергу,

Отже, за висновками аналітиків, влада вже зараз має замислюватися над стратегією повоєнного повернення українців на батьківщину, а також залучення в майбутньому іноземного трудового ресурсу. Без припливу робочої сили, навіть некваліфікованої, ми програємо світову конкуренцію.

"Не зрозуміло, як ми відновлюватимемо країну і якими силами. Тому що за кордоном уже починається активна інтеграція багатьох наших співвітчизників, – каже експерт Юлія Черватюк, – І тому вже зараз потрібно розробляти відповідні стратегії, комунікувати з людьми та міжнародними партнерами. Які- то напрацювання вже є, але очевидно, що нам потрібно буде все це переглядати, оновлювати, зокрема й тому, що дуже багато прийнятих раніше документів мають декларативний характер, без механізмів практичної реалізації, а якщо таких інструментів немає, то, звичайно, і сама структура не працюватиме. Головне: ми повинні зрозуміти, яким чином повертатимемо людей в Україну і яким чином ми залучатимемо людей з інших країн".

При цьому, за словами виконавчого директора ГО "Європа без бар'єрів" Ірини Сушко, спрогнозувати скільки людей готові залишитися за кордоном або повернутися в Україну, складно.

"Питання вимагає додаткового дослідження. Багато в чому воно залежатиме від політики гостинності, як ми її часто називаємо, або політики захисту прав і свобод громадян України за кордоном. У кожній країні ЄС вони відрізняються, кожна держава має свою специфічну політику та свій інтерес, і навіть певні страхи у цій сфері, тому при Кабінеті міністрів вже діє робоча група із захисту прав і свобод громадян, які переміщені за межі України, яка має на меті, з одного боку, сприяти тому, щоб українці там не мали жодних проблем зараз, але в той же час ж час напрацьовує заходи, які демонстрували б цим українцям, що ми про них не забули, ми просто даємо їм можливість комфортно перебувати там у цей складний період (бо дев'яносто відсотків таких тимчасових переселенців – жінки з дітьми).І далі готуємо ґрунт для їхнього повернення", – наголосила експерт під час дискусії на тему "Трудова міграція: чи готові ми до нових тенденцій?".

Сушко вважає, що пропорція громадян, які повернуться в Україну та захочуть залишитися за кордоном, залежатиме від того, як наш уряд скористається міжнародною технічною допомогою, грошовою підтримкою від партнерів та створить правильну систему нових робочих місць та модель правильної реінтеграційної політики. Також це залежатиме від діалогу із самими країнами Євросоюзу.

"Ми намагаємося говорити з європейськими партнерами про те, що процес переміщення наших громадян має бути максимально гармонійним і не повинен дозволяти ЄС поглинати українців для того, щоб вони назавжди там залишалися (звісно, ​​не створюючи якихось штучних бар'єрів). А з іншого боку щоб ми самі за підтримки партнерів створювали всі максимально можливі умови для того, щоб люди поверталися», – вважає Ірина Сушко.

Масштабне відновлення дає великий шанс. Адже, серед іншого, нам треба буде думати і про забезпечення роботою тих громадян, які повертатимуться з-за кордону, і тих, хто приїде з фронту, демобілізованих. На думку учасників експертної дискусії, однією з умов участі іноземних держав та компаній у відновленні можуть бути саме квоти на залучення українського персоналу.

На зменшення загального рівня безробіття в Україні з початком відновлювальних робіт розраховують і аналітики Національного банку України. Щоправда, це буде стимулом лише для окремих частин вітчизняного ринку та рятівною паличкою для людей обмеженого переліку професій. А також все залежатиме від обсягів реальних інвестицій у проекти з українського відновлення. Тому що у цьому питанні досі багато невідомих.

"Очікується, що значним попитом під час відновлення країни будуть користуватися працівники, задіяні в логістиці та відновленні інфраструктури. Номінальні зарплати досить швидко зростатимуть, однак у реальному вимірі в 2023 – 2024 роках вони будуть все ще нижчими за доконфліктний рівень", – прогнозують у Нацбанку .

Тому складний для нашого ринку праці період, на жаль, продовжуватиметься.

ukrinform.ua