20 історій з такою раптовою розв'язкою, що потрібно просто брати та записувати. А потім екранізувати

Лихо закручений сюжет — практично беззаперечна запорука успіху будь-якого фільму чи книги. А якщо несподіванки трапляються у звичайному житті, то ними точно можна привернути і увагу, і передплатників, якщо захочеться. Чого тільки вартує зухвала мадам, яка приймає за таксі будь-яку машину, в якій просто їдуть у своїх справах. Або багатоденні та експресивні виливання душі зовсім незнайомій людині.

Ми переконані, що життя - та ще витівка, що обожнює створювати ситуації, про які так і хочеться сказати: "Оце поворот!" І сьогодні публікуємо саме такі.

• Був у нас знайомий дядько сильно за 60. Невеликого зросту, але кремезний. Завжди похмурий ходив, серйозний. Про себе мало що розповідав. Працював майстром на заводі. В наявності явно недружелюбний. Але це приказка.
  І якось вийшло, що сиділи з ним за столом, розговорилися, то та се, хто десь в молодості жив-був, де хтось навчався, народжував та інше... Тут його дружина згадує: «Пам'ятаю, була на 9-му місяці вагітності, щось прихопило, пішла до лікарні Ще й гормони заважають зосередитись, нерви здають, важко йти, ледве дійшла до лікарні, відсиділа у черзі. Заходжу до лікаря, встаю на терези, а вони не працюють. Лікар, як давай кричати на мене, що це я їх зламала. Я так погано ніколи не відчувала себе! Розплакалася, пішла додому, чоловікові поскаржилася. Ну він того ж вечора зібрав своїх друзів. Вони пішли до лікарні, знайшли цього лікаря і полагодили йому ваги». © Petrov1967 / Pikabu

• Зима, слякоть, с неба что-то сыпет. Сижу у себя в кабинете, жму на кнопки. Звонок из дальнего корпуса (я в санатории начальником IT работал).
  — Макс, тут картридж все, пусть кто-нибудь придет поменяет.
  — Окей, сейчас организуем.
  Выхожу в отдел к ребятам. Сидят 2 админа, остальные куда-то ушли.
  — Мужики, тут в кабинете 123 надо картридж поменять, кто пойдет?
  Мужики смотрят в окно, на меня. Первый такой:
  — Я только пришел.
  Второй ему вторит:
  — Да и мерзко на улице.
  Я предлагаю:
  — Давайте монетку кинем? Выбирайте, кому что.
  Первый:
  — Мне орел! А ты, кстати, участвуешь?
  А на улице правда мерзко. Да и от контекста оторваться не хочется.
  — Я, как начальник, обнаглею вконец, и мое будет ребро.
  Второй:
  — Ну тогда мне решка, чего уж...
  Достаю монету, подбрасываю. Поймать не получилось, она ударяется о стол, подпрыгивает, отскакивает от пола и ныряет за плинтус у стены. На ребро. Мужики смеются.
  Беру картридж, несу, меняю. А потому что слово надо держать. © Sheridan.ru / Pikabu

• Притормозила перед «лежачим полицейским», впереди переход. Вдруг с него стартует дама бальзаковского возраста, с размаху плюхается на пассажирское сиденье и бодренько так: «В поликлинику!» Я, просто обалдев от такой наглости, на автомате двинула вперед. При этом думала еще, вдруг это моя знакомая, а я, поросенок такой, ее не узнаю. Благо поликлиника находилась прямо по курсу. Доехав до места, я притормозила, эта мадам вышла — и «досвидос». Даже без «спасибо». Наглость — она такая, да. © Марина Шмите / Facebook

• У колеги 2 роботи: основна та підробіток у нас. Приїжджає до нашого маленького колективу кілька разів на тиждень. Я в нього дуже закохана. А він усі свята один проводить. І ось 23 лютого, коли він довозив мене до будинку після роботи, я, скориставшись вдалим моментом, тихенько поклала йому подарунок на заднє сидіння. За нашої наступної зустрічі він сказав, що я забула у нього пакет. Я округлила очі, відповіла, що жодного пакета не забувала і не розумію, про що він говорить. Почав мені його повертати, але я стверджувала, що пакет не мій. В останній робочий день перед 8 Березня я знайшла у себе в кишені куртки коробочку, в якій лежали красиві золоті сережки та записка: "Що коробочка, що сережки не мої, навіть не питай". © Підслухано / Ideer

• Доньці було 5 років, і ми пішли на весілля до моєї сестри. Сестра виходила заміж за хорошого хлопця, який чудово лагодив із дітлахом, і моя донька знала його. На спільній прогулянці наречений моєї сестри із задоволенням спілкувався з малою, а вона любила дуріти з ним. І ось йдемо на весілля, дочку в білій сукні та віночку, у білих туфельках і шкарпетках. І всі довкола відпускають їй компліменти, що вона схожа на наречену. Приїхав наречений і почався викуп нареченої. Різні завдання затяглися, і наречений каже, що, напевно, наречену свою вже не шукатиме, а візьме іншу, анітрохи не гірше. І підходить до моєї дрібної. Вона як побачила його — затремтіла! Побіліла вся і в ревіння: «Не піду заміж! Не хочу бути нареченою! І справді вирішила, що її заміж заберуть. Наречений уже сам не свій, не радий, що пожартував. Сипле їй у руки цукерки, а мала кричить ще голосніше. Ледве заспокоїли. Надвечір на нервах навіть температура піднялася. Наступного дня дочка прийшла і каже: «Мамо, я вирішила, що як виросту, то заміж не піду, а піду до інституту». Ось така профілактика вийшла. © Олена Терновська / Facebook

• Якось у початкових класах був урок, і нас запитали, чи є у когось фотографії родичів, які жили років сто тому.
  Мій друг приніс фотографію свого прадіда із дружиною. І ще одна дівчинка теж принесла фотографію свого прадіда із дружиною.
  Вчителька сказала, що вони дуже схожі. В результаті вона поклала їхні фотографії поруч, ми зібралися навколо, і так - це був один і той самий чоловік! Який тримав своїх 2 дружин у секреті! © Magnus Call / Quora

• Мы с парнем остановились возле магазина, он пошел за покупками, а я в машине жду. Выходит мужчина, садится за руль нашей машины, меня в упор не видит, хотя я рядом сижу. Пытается засунуть ключ, а там ключи уже есть. Озадаченно смотрит на ключи в своей руке, потом замечает меня и медленно соображает, что ошибся машиной. Видели бы вы его лицо. Начал извиняться, а я ему говорю: «Не переживайте, я по понедельникам еще не так туплю». Ржала дня 3. © Tetiana Solovei / Facebook

• Мать купила новую симку. Новый номер для всех записала на календаре, висевшем на кухне. Это общепринятая практика в нашей семье, там всегда записана куча номеров, важных дат и пр. Списала я номер, несколько дней писала на него сообщения личного характера, часто нецензурные — со всей экспрессией, так сказать. И только спустя пару дней мне пришло сообщение: мол, кому это я все пишу? Так стыдно мне еще не было. Оказывается, я банально списала не тот номер. Проверять, кого я донимала, не стала. © Подслушано / Ideer

• Пішли з дружиною на день народження до моєї тітки, купили їй 3 квітки до подарунка. Та й дружина несла їх за стебла квітами вниз. Ми зайшли, привітали тітку, вона трохи дивно поглянула на нас. І лише за годину, вийшовши на кухню, дружина виявила, що у вазі стоять 2 наші квітки. Мабуть, один примудрився випасти дорогою. Тітка вже думала, що ми це з натяком, бо вона вже у віці.
  Загалом, вирішили ми купити ще 3 таких квітки, щоб виправити одвірок, а втратинка, як виявилося, випала за 10 метрів від під'їзду. Його навіть хтось дбайливо поставив у пляшку. © heartless7 / Pikabu

• Минулого літа я працював у мережі піцерій. Це була паршива робота з паршивою зарплатою, і лише класні колеги все робили більш-менш терпимим. А одна так взагалі була особливою: мила, красива, карколомна. Але не завжди. Були дні, коли поводилася як злісна мегера. І ця мінливість була зі стабільною регулярністю. Загалом цей секрет я розгадав лише через 10 місяців.
  Одного вечора під кінець зміни я і мій колега йшли додому. Так от, він з усіма прощається і називає цю нашу «двійну» дівчину іншим ім'ям! На вулиці я питаю його, мовляв, що це було? А він засміявся і сказав, що взагалі їх двоє! Так, дівчата-близнюки! Так, одна була мила, а друга зла — вони просто ніколи не працювали в один день. © Zyzza / Reddit

• О, я мала схожу історію. У старших класах я навчався разом із досить привабливою, але скромною дівчиною. Потихеньку ми почали спілкуватися, і спілкування це ставало дуже приємним.
  І ось одного разу я бачу її в коридорі, підходжу і видаю «нашу» жарт. А вона тільки дивиться ось цим виразним поглядом: Якого ти зі мною розмовляєш? І, звичайно, моє ставлення до неї змінилося. Тепер за будь-якої спроби зав'язати розмову я відповідав, що вона говорити зі мною не хотіла. У результаті ми більше не спілкувалися.
  І тільки коли був готовий випускний альбом, я дізнався, що має сестру-близнюка! Пам'ятаю, коли розповідав це все другові, він тільки: Ти що, блін, цього не знав? Так, я кричав на хорошу дівчину, тому що мене зачепила її сестра, і зрештою упустив усі шанси і на дружбу, і на спілкування. © InferiousX / Reddit

• Выиграла книгу, доставить курьером должны были прямо домой. Живу в частном доме, его не так легко найти, поэтому вышла на дорогу, чтобы встретить. Приезжает парень, отдает книжку, вижу, недоволен. Ну оно и понятно: дорога у нас отвратительная, да и ехать до меня плюс-минус километр. Засмущалась, взяла посылку, поблагодарила и убежала. Пока шла, решила написать ему, извиниться (Ф.И.О. курьера пишется при заказе). Нашла. Написала. Извинилась, да так извинилась, что вместе уже 2 месяца. Теперь шутит, рассказывает, что, пока ехал, проклял всех и вся, даже другу написал, что больше никогда в жизни сюда не поедет. Ага, теперь хлебом не корми, как говорится, а дай до меня доехать. © Подслушано / Ideer

• Я своему мужчине послала фото красивой чайной розы. Парень моей подруги ей подарил. Так вот, мой мужчина подумал, что я прислала ему фото розы в подарок за то, что он такой единственный и неповторимый. И вообще заслужил такой подарок с моей стороны. А потом еще понес пургу о том, что роза — это символ любви, причем чистой и непорочной! © Екатерина Валетке / Facebook

• Я работаю учителем в музыкальной школе. Каждый раз при виде одного человека у меня внутри органы сжимаются, пот начинает течь ручьем, сердце вот-вот убежит куда-то. Все из-за одной невероятно скандальной женщины, мамы одной из учениц. Она переругалась со всеми учителями у нас в музыкалке, всем нервы уничтожила, остался только я. Ко всеобщему удивлению, она ни разу не ругалась только со мной. И вот настал этот день. После занятий, когда все дети вышли, она медленно начала подходить ко мне. Шаг за шагом, все ближе и ближе. У меня сердце уже хотело выпрыгнуть в окно и убежать куда подальше. Вот она уже возле меня, смотрит прямо в глаза и говорит: «Артур Леонидович, а вы свободны сегодня в 6? Может, желаете прогуляться и выпить кофе вместе?» © Палата № 6 / Vk

• Однажды, когда мне было лет 5, я тренировала правописание: записывала имена членов семьи и друзей. А у нас гостила одна милая и такая хорошая девушка, поэтому я заодно спросила и ее фамилию. Она в ответ очень удивилась и почти рассердилась:
  — В смысле? Ты не знаешь мою фамилию? Я ведь твоя сестра!
  — Правда?..
  Я стояла с очень озадаченным выражением лица, ведь действительно этого не знала. Она просто была старше на 19 лет и жила отдельно. © NorahJpwns / Reddit

• Поцапались сильно с братом накануне. Он взял мой телефон, пока я не видела, залез в инстаграм, заблокировал мои подписки и поудалял фотки. Я, как увидела, ревела и орала на весь дом, психанула и удалила аккаунт совсем. Затем поступила так со всеми соцсетями, оставила лишь контакт для близких людей. И могу сказать, что это лучшие дни за последнее время! Я посвятила все это время живому общению, помирилась с братом и испытала кучу эмоций. Спасибо брату, сама бы я не решилась. © Подслушано / Ideer

• Їду в метро, ​​сиджу в телефоні, інтернет погано ловить. Надходить повідомлення від моєї дівчини. Я відкриваю, читаю, а там: "У нас буде дитина!" У мене відразу темніє в очах, на лобі виступає холодний піт, паморочиться в голові. Встає дід поряд, пропонує сісти. Бабця дістала пляшку води, пропонує попити. Якийсь хлопець уже пігулки знайшов, каже, що допоможуть. За кілька хвилин приходить друга частина повідомлення від дівчини, в якому фотографія милого котика, загорнутого в дитячий одяг. Знаєте, цей поганий інтернет у метро і довести може...  © Палата №6 / Vk

adme