Новий водозабір із Південного Бугу: як Миколаїв два роки живе без питної води

Миколаївці два роки живуть без питної води у кранах. Після підриву водогону на Херсонщині, який зокрема забезпечував і Миколаїв, у місто із травня 2022 року постачають воду з лиману, яка містить сіль. Новий водозабір для міста буде збудований на березі Південного Бугу. Підготовчі роботи триватимуть до кінця 2024 року.

Про те, які плани на відновлення водопостачання будує Миколаїв та як свій побут облаштували жителі міста – у матеріалі Суспільного.

У Миколаєві працюють близько 200 точок видачі питної води. Про це свідчить онлайн-карта, створена Миколаївською міською радою. Мешканці прилеглих будинків набирають воду з резервуарів, що наповнюють рідиною зі свердловин.

«Наша насосна станція, наш водозабір розташовані на правому березі, біля міста Херсон. Швидкість, з якою просувався агресор, давала розуміння, що ми будемо мати цю проблему. Ми готувалися до цього. Мер міста поставив завдання, щоб ми шукали воду в підземних джерелах, щоб ми бурили свердловини і намагалися підготуватися до цієї події», - розповів директор «Миколаївводоканал» Борис Дуденко.

Місцевий житель Олександр Фірюлін на точку роздачі води приходить двічі на тиждень.

«Мер каже, що потрібно мати запас води не менш як на тиждень. Але на тиждень нам не вистачає, доводиться двічі набирати. Три ходки по чотири пляшки. Технічна вода досить хорошої якості, ми використовуємо її у побуті: для туалету, для миття вона підходить», - зазначив Олександр.

Миколаївець Петро каже, дружина вважає за краще навіть після душу змивати водопровідну воду з тіла, бо вона солона. Отже, сім'я потребує багатолітрових запасів.

«У мене дружина лише таку воду визнає. А з крана йде отруйна вода. Її не можна пити, нічого не робити. Тільки у туалет», - розповідає мешканець Миколаєва Петро.

За словами місцевої мешканки Алевтини Асташкіної, вода у місті зникла 12 квітня 2022 року після того, як підірвали водопровід у Херсонській області.

«Місяць у нас не було води, привозили з Одеси, із Кропивницького. Були величезні черги і були такі ситуації, що воду нам давали не більше однієї чи двох пляшок», - згадує події дворічної давнини Алевтина Асташкіна.

Централізоване водопостачання Алевтина використовує для прибирання та прання. Жінка каже, через домішки солі вода залишає білі плями на всіх поверхнях, а ще псує сантехніку.

«Поставили крани рік тому. У мене до цього стояли крани 16 років, і вони були в кращому стані, ніж ці за рік. Я іноді кухню навіть не мою – що її мити?» – каже Асташкіна.

За словами майстра «Миколаївводоканалу» Дмитра Кравченка, від води з лиману псуються і міські мережі водопроводу.

«Технічна вода спричинила пошкодження. Якщо ми візьмемо сталеві труби, вони дуже часто бувають як решето – сіль виїдає сталь», – каже Дмитро Кравченко.

Борис Дуденко зазначає, що рішення, яке ухвалили тоді, було нестандартне, але воно врятувало місто і спричинило велике лихо — це стан систем централізованого водопостачання.

«Вода була взята із Бузького лиману. Це морська затока, і кількість солі у цій воді майже морська. Але ті потужності, які були у Миколаєва, щоби взяти воду, були в єдиному місці, на одному з наших підприємств, і тільки це допомогло нам подати воду до централізованої системи», - розповідає Дуденко.

Система почала руйнуватися, почали руйнуватися трубопроводи. Якщо до війни у ​​місті було близько двох аварій на добу, після цієї води протягом місяця-півтора – від п'яти до 15-20 аварій на добу.

Щоб забезпечити Миколаїв водопровідною водою найкращої якості, спочатку потрібний новий водозабір. За словами Бориса Дуденка, проект реалізується за процедурою «проектуй-буд».

«Наразі назвати терміни дуже складно. Але завдання поставлене – до кінця року запустити проект. найкоротший термін подати питну воду до міста. Хоча б прісну воду, яку ми намагатимемося довести до якості питної води. Водозабір буде в іншому місці – це буде річка Південний Буг», – каже Борис Дуденко.

Чиновник зазначає, що річку Південний Буг обрали через якість води, щоб мінімальними зусиллями її підготувати та дати у мережу — саме питну воду.

«Це буде за європейськими стандартами, сучасні державно-будівельні норми, сучасні матеріали, сучасне обладнання є енергоефективним. Все це, щоб потім тариф для населення був прийнятний, і городяни могли менше зазнавати навантаження щодо оплати послуг, які надаватиме водоканал», - резюмував Дуденко.