Як йтиме війна в Україні у 2024 році: сценарії від західних аналітиків

Російська війна проти України ось-ось вступить у третій календарний рік. Лінія фронту в останні місяці залишається майже незмінною, але наскільки може змінитися перебіг війни у ​​2024 році?

Президент Володимир Зеленський визнав, що широко розрекламований ЗМІ літній український контрнаступ не приніс очікуваного успіху. Росія, як і раніше, окупує близько 18% території України.

Бі-бі-сі запитала трьох західних військових експертів, як, на їхню думку, можуть розвиватися події у найближчі 12 місяців.

Коментарі аналітиків відображають їхню позицію, яка може не співпадати з точкою зору редакції.

Барбара Занчетта, факультет досліджень війни, Королівський коледж Лондона

Перспективи закінчення війни в Україні залишаються безрадісними. Порівняно з груднем минулого року позиції Володимира Путіна сильніші, хоча скоріше в політичному, ніж у військовому сенсі.

Ситуація на полі бою залишається невизначеною. Зимовий наступ України, схоже, зупинився, та й російського прориву немає. Більше, ніж будь-коли, результат залежить від політичних рішень, які будуть ухвалені за багато кілометрів від лінії фронту — у Вашингтоні та Брюсселі.

Вражаюча єдність Заходу, продемонстрована в 2022 році і зберігалася протягом усього 2023 року, починає вагатися.

Пакет військової допомоги США опинився у заручниках, за справедливим визначенням Байдена, «дрібної політики» у Вашингтоні. Майбутнє економічної допомоги з боку ЄС залежить від позиції Угорщини, яка не відповідає Брюсселю.

Вагання на Заході надають сміливості Путіну. Його недавні публічні виступи і заяви, що викликають, показують, що, з його точки зору, Росія в цьому конфлікті надовго.

Чи вистачить у Заходу сил і витривалості, щоб продовжувати протистояти Путіну та всьому тому, що він представляє?

Рішення ЄС розпочати переговори про членство з Україною та Молдовою — більш ніж просто символічний жест. Побічно це означає продовження підтримки Києва, оскільки майбутнє України в ЄС було б неможливим у разі повної перемоги Росії.

У Вашингтоні повний перегляд політики щодо України також є малоймовірним.

Незважаючи на спокусу передбачити апокаліптичний для Києва сценарій у разі приходу до влади Дональда Трампа, рейтинги яких в опитуваннях зростають, варто нагадати, що, незважаючи на всі свої театральні заяви, Трамп не вийшов з НАТО в 2016 році. І він не зможе одноосібно порушити 75-річне трансатлантичне партнерство Америки.

Але це не означає, що тріщини, що з'явилися останнім часом, у західному таборі не мають значення.

Для демократичних країн довгостроковий консенсус на підтримку війни завжди був складнішим, ніж для автократів, які не несуть відповідальності перед своїм народом.

Цілком імовірно, що війна триватиме весь 2024 рік. Але вона неспроможна тягтися нескінченно.

Враховуючи, що нерішучість Заходу підбадьорює Росію, в якій не варто очікувати держперевороту або проблем зі здоров'ям у Путіна, які ведуть до його смерті, єдиним передбачуваним виходом є врегулювання конфлікту шляхом переговорів.

Переговори, від яких обидві сторони продовжують відмовлятися.

Попереду рік консолідації

Майкл Кларк, колишній генеральний директор Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI)

Вторгнення Росії в Україну в 2022 році ознаменувало повернення великої війни на європейський континент. Більше того, перебіг конфлікту у 2023 році ознаменував повернення війни індустріальної епохи — того типу війни, який ми бачили у XX столітті.

Війна індустріальної епохи змушує значні частини, а в деяких випадках і цілі економіки переходити до пріоритетного виробництва військових матеріалів.

В результаті оборонний бюджет Росії потроївся з 2021 року і наступного року його офіційна частина складе 30% державних витрат.

Все це робить війну в Україні найдовшою та руйнівною кампанією з усіх, які Європа бачила з середини минулого століття.

Наступний рік покаже, хто виявиться більш готовим і здатним задовольнити ненаситні вимоги цієї війни індустріальної епохи — Росія та її постачальники у Північній Кореї та Ірані чи Україна та її західні партнери.

Було б неправильно сказати, що ситуація на фронті в Україні зайшла в глухий кут, але обидві сторони, намагаючись опанувати стратегічну ініціативу, здатні стримувати противника.

Російські війська можуть спробувати вести наступ по всій лінії фронту, принаймні, щоб узяти під контроль весь Донбас. Україна, ймовірно, намагатиметься розвинути успіх, якого вона досягла у відновленні свого контролю над західною частиною Чорного моря та життєво важливим торговим коридором у Босфор.

Київ, ймовірно, також спробує зробити російським окупантам нові сюрпризи на полі бою, щоб вивести їх з рівноваги в деяких областях.

Але по суті 2024 виглядає роком консолідації — і для Києва, і для Москви.

Росії не вистачає ні озброєнь, ні навченого особового складу, щоб розпочати стратегічний наступ — принаймні до весни 2025 року.

Україна тим часом потребує західної фінансової та військової підтримки, щоб продовжувати війну наступного року, але при цьому вона також накопичує свої внутрішні резерви, щоб створити умови для серії визвольних наступів у майбутньому.


Війна індустріальної епохи – це боротьба між суспільствами. Те, що відбувається на полі бою, зрештою стає лише симптомом цієї боротьби.

Хід цієї війни у ​​2024 році визначатиметься скоріше у Москві, Києві, Вашингтоні, Брюсселі, Пекіні, Тегерані та Пхеньяні, ніж в Авдіївці, Токмаку, Краматорську або на будь-якій із спустошених полів битв уздовж лінії фронту.

Україна тиснутиме на Росію в Криму

Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі

Росія не має вирішального, проривного потенціалу, щоб захопити Україну, і вона зробить усе можливе, щоб утримати те, що змогла захопити, використовуючи час для зміцнення своєї оборони. Вона сподівається, що Захід втратить бажання продовжувати підтримувати Україну.

Але Україна не зупиниться. Вона виборює своє виживання і розуміє, що зробить Росія, якщо українці припинять боротьбу.

Дедалі більше європейських країн говорять про необхідність активізувати допомогу Україні через побоювання, що така рішучість у США слабшає.

Однак я очікую, що на початку нового року США згадають про свої стратегічні інтереси та приймуть пакет допомоги, який було відкладено у Конгресі у грудні.
Відповідно, я очікую, що Україна, готуючись повернути собі ініціативу, найближчими місяцями намагатиметься зробити наступне:

 - відновити підрозділи, виснажені місяцями боїв, що необхідно для відновлення наступу

 - покращити систему підбору особового складу в Україні, щоб максимізувати доступні резерви у живій силі

  - збільшити виробництво боєприпасів та зброї

 - поліпшити свою здатність діяти проти потужних російських засобів радіоелектронної боротьби - постановки перешкод, перехоплення, цілепокладання.

До початку літа Україна вперше зможе задіяти винищувачі F-16 американського виробництва, що, як вона сподівається, покращить її здатність протистояти російській авіації та зміцнить її власну протиповітряну оборону.

Найбільш стратегічно важлива частина України, окупована Росією, те, що ми називаємо «вирішальною територією», — це Крим.

Україна зробить усе можливе, щоб продовжувати чинити тиск на росіян, щоб зробити неприйнятним для них перебування російського військово-морського флоту в Севастополі, а також російських сил на кримських авіабазах та їхніх баз матеріально-технічного постачання в Джанкої.

Українці вже довели ефективність цієї стратегії: за допомогою лише трьох наданих Великобританією крилатих ракет Storm Shadow вони змусили командувача Чорноморського флоту вивести третину свого флоту із Севастополя.

Українці, звичайно, не мають безмежних ресурсів, особливо артилерійських боєприпасів і високоточної зброї великої дальності.

Але російські солдати перебувають у гіршому становищі.

Війна – це випробування волі та логістики. Російська система логістики тендітна і перебуває під постійним тиском з боку України.

www.bbc.com