Вже понад пів року російський диктатор дурить голову президенту США, уникаючи нових санкцій проти РФ і виграючи додатковий час на спроби знищення України. Однак історія показує, що керівництво США історично має надмірну довіру до "партнерів" у Москві і час від час за це розплачується. Про один показовий випадок розповідає BBC. 

У 1945 році, в останні тижні Другої світової війни, радянські піонери зробили символічний подарунок послу США у Москві – велике дерев’яне зображення Великої печатки Сполучених Штатів. Дарунок уособлював дружбу й співпрацю між СРСР та США в межах Антигітлерівської коаліції. Посол Аверелл Гарріман із гордістю повісив цей подарунок у своєму кабінеті.

Та за красивим символом ховалася хитромудра пастка. Усередині дерев’яної печатки був захований надсекретний пристрій для прослуховування, який згодом отримає назву "The Thing" ("Штукенція"). Протягом семи років, з 1945-го по 1952-й, він залишався непоміченим американськими спецслужбами, передаючи радянській стороні розмови з кабінету посла. За винахідливістю та масштабом цей задум нагадував легендарного Троянського коня, тільки тепер у реальній шпигунській грі холодної війни. 

Як працював цей пристрій? Його творцем був радянський інженер і музикант Лев Термен – відомий у світі як Леон Термен, автор першого електронного музичного інструмента "терменвокс". Усередині "Штукенції" містилася мембрана, схожа на шкіру барабана, і система труб, що нагадували органні. Пристрій не мав ані батареї, ані електронних деталей і не нагрівався, тому його неможливо було виявити звичайними засобами контррозвідки. Активувався він лише тоді, коли з будівлі неподалік надходив радіосигнал, що змушував антену "оживати" й відбивати коливання людського голосу.

Розкрили таємницю випадково: у 1951 році британський військовий радист у Москві, налаштовуючи апаратуру, випадково зловив хвилю "Штукенції" й почув чужі розмови. Лише наступного року після триденного ретельного обшуку технічні експерти США знайшли джерело витоку – велику дерев’яну печатку, яка сім років "працювала" величезним, але непомітним вухом радянської розвідки у самому сердці посольства США.

Операція стала справжнім тріумфом радянської інженерії й мистецтва маскування. Один із радянських техніків, Вадим Гончаров, згодом згадував, що завдяки цьому пристрою СРСР отримував "дуже важливу інформацію, яка давала певні переваги у холодній війні".

І досі невідомо, скільки ще подібних "Штукенцій" діяло в інших місцях. Але успіх цього пристрою для прослуховування був лише частково зумовлений його технічною оригінальністю. Задум радянських спецслужб спрацював в першу чергу завдяки любові американців до статусних предметів мистецтва і загалом до надмірного пафосу