Реальна історія про те, як молода особа роками приховувала від нареченого страшну таємницю

В нас тут розігрується драма сімейно-побутового характеру. Один громадянин виявив, що його скромна та господарська наречена вікової категорії «трохи за 30», божа кульбаба, таємно виплачує іпотеку. І робить вона це майже всі 5 років відносин.

Почалося все з того, що 40-річний холостяк «взяв», а точніше поселив у своєму будинку 27-річну дівчину (без дітей, свійських тварин, проблемних батьків, боргів, кредитів та зайвої ваги). Дівчина попалася правильна, вихована у традиційному ключі, дуже жіночна та дбайлива. Вона чисто прибирала, смачно готувала, не відрізнялася схильністю до головного болю і тим більше до «виносу мозку».

Про заміжжя та дітей говорила, але рідко і якось сумно, а не голосно та вимогливо. Подарунків теж особливо не просила. Продукти, оплата комуналки це було за рахунок чоловіка. А невелика зарплата в якійсь конторці йшла дівчині на шпильки, як думав чоловік. Все ж таки краще, ніж самому подарунки купувати. Можна сказати, традиційна сім'я, та ще й без можливості поділу майна. Чоловік тільки ручки від радості потирав: добре влаштувався.

Яке ж було здивування громадянина, коли одного разу він випадково виявив страшне — усі ці роки жінка, виявляється, отримувала вельми непогані гроші та оплачувала взяте в іпотеку власне житло. Більш стрімкої зміни місць доданків ніхто й уявити не міг.

- Як ти могла? - картинно заламував руки громадянин. — Я все ніс до хати, до сім'ї, а ти, а ти... Закрила! Приховала! Сховала!

— Насамперед це не зовсім родина. Одружитися, як я розумію, ти так і не збирався! - парирувала дівчина. Інакше за 5 років вже можна було якось знайти час дійти до РАГСу. Потім які в тебе, власне, претензії? Жіноча робота по дому робиться, підлоги миються, щи наваристі, шкарпетки чисті. Я чесно виконую свої обов'язки, які, між іншим, коштують гроші на ринку праці. Тож можеш вважати плату за продукти та комунальні послуги своєрідною моєю зарплатою. А понад це я в тебе грошей не брала жодної копійки, подарунків не просила. Оплачувала все зі своїх доходів. Які в тебе, власне, претензії?

Збентежений чоловік бурмотів щось про любов і довіру, журився і навіть показав дівчині на двері. Щоправда, потім передумав. Так зараз і танцюють один навколо одного польку-метелика — начебто й розлучатися нелегко, звикли, і якісь почуття є. А довіра у чоловіка — того, підірвано. Щоправда, за ситуацією видно, що у жінки його підірвали ще раніше. Тепер ось знаються.

А мене ось що зацікавило у цій історії. Що жінка, незважаючи на виставлені їй спочатку невигідні рамки співмешканки, як негарно іменується це явище в міліцейських зведеннях, вийшла із ситуації практично без втрат. Витрачені «найкращі роки» компенсуються наполовину (якщо вдаватися до деталей, то навіть більше, ніж наполовину) виплаченою іпотекою. І в захід сонця йде не скромна попелюшка, чия карета практично вже перетворилася на гарбуз, а більш солідна дама.

Все ж таки дуже важлива справа для жінки, як для менш захищеного по всіх фронтах обличчя, мати власну подушку безпеки, особливо в таких «каламутних» стосунках.

Саме це, як мені здається, і має стати жіночим трендом №1 наших днів.

Так, не завжди з першої спроби вдається зустріти саме принца. Бувають зустрічі, бувають розставання. Буває велика кількість чоловіків, які загалом непогані, але пропонують лише «громадянський шлюб». Бувають громадяни, які зникають у захід сонця, коли з'являються діти. А потім їх удень із вогнем та з приставами не виловиш. Бувають ті, хто йде до молодих, і не лише. І навіть найкращі з чоловіків, на жаль, іноді залишають нас і переходять у інший світ з чистою совістю, але від цього ще важче.

Дуже мені подобається ідея «особистої подушки». Це розумно та резонно для того, хто захищений менше, особливо на тлі так званих громадянських шлюбів, боргів за аліментами та ранньою чоловічою смертністю. Як гадаєте?