“П’ять колосків”: новорічний набір від BEVZA спричинив хвилю обурення

Український модний бренд BEVZA представив набір ялинкових прикрас «П’ять колосків». Його назва співпала з народним позначенням репресивної радянської постанови, що передувала Голодомору 1932–1933 років, через що новинка спричинила значний резонанс у суспільстві.

Набір одразу викликав хвилю критики — своє невдоволення висловили чимало українців, серед них директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак, військові та журналісти, передає «Комерсант Український».

Після появи негативних відгуків засновниця бренду Світлана Бевза опублікувала свою позицію, наголосивши на важливості популяризації української символіки у світі, проте вибачень не пролунало.

Суть скандалу

Компанія BEVZA випустила набір з п’яти прикрас у формі пшеничних колосків — чотирьох золотих та одного «обпаленого». Презентація відбулася напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору.

У коментарях бренду йшлося, що п’ять колосків — це «данина пам’яті поколінь», втілена у «вічному символі стійкості української нації та її волі до виживання». Там зазначили, що комплект має «стати оберегом святкового дому».

У BEVZA пояснили також: «Сьогодні, коли українські поля знову палають, частини країни залишаються окупованими, ці колоски пшениці постають потужним знаком надії, витривалості та нерозривного зв’язку між поколіннями».

Вартість набору становить 3950 грн. Автори ідеї наголосили, що «обпалений» колосок передає «силу землі, працю рук та світло, яке зберігається навіть у темні часи», а самі «[колоски] уособлюють відродження, надію та єдність поколінь, стаючи оберегом вашого святкового дому».

Реакція суспільства

Після публікації в соцмережах під дописом бренду з’явилася велика кількість обурених відгуків. Особливо гостро відреагувала очільниця Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак, нагадавши, що «Закон про 5 колосків» — народна назва постанови, яка стала одним із механізмів репресій напередодні штучного голоду.

Вона пояснила, що документ отримав таку назву, оскільки покарання могли призначити навіть «за підняту з колгоспного поля жменю зерна». За її словами,

**«Згідно з нею (постановою – ред.), як покарання за так зване “розкрадання колгоспного й кооперативного майна” внормовувалося застосовувати розстріл з конфіскацією всього майна, а за пом’якшувальних обставин – позбавлення волі щонайменше на 10 років, так само з конфіскацією майна.

Щодо людини, в якої забрали все, що можна, прирікши на смерть її і всю сім’ю, і яка шукала бодай якоїсь поживи: мерзлу картоплю, пару колосків збіжжя на полі, чи мертвого коня, облитого вапном»**.

За даними Українського інституту національної пам’яті, за п’ять місяців за цією постановою було засуджено 54 645 осіб, із них 2110 — до страти. Покарання застосовували навіть до дітей, підкреслює науковиця.

Гасиджак поставила риторичне запитання, яке підсумувало суспільне обурення:

«Люди добрі, що з вами? Невже ви живете настільки в іншій реальності? Невже ви бодай рамково не знаєте основу основ – історію цієї країни, в якій живете, і невже словосполучення “5 колосків” не проявляється стійким образом у ваших головах? Ви справді повісите це на ялинку?»