До чого приводить нацизм: миколаївці показали, що коїлося в таборі смерті Освенцим (фото)

У Європі залишилися моторошні місця, що зберігають пам'ять про усі жахіття та знущання, вчинені нацистами під час Другої світової війни.

Кореспонденти «Новин-N» побували в одному з таких місць – комплексі німецьких концентраційних таборів і таборів смерті «Аушвіц-Біркенау», що функціонував у 1940-1945 роках у польському місті Освенцим, в 60 км на захід від Кракова.

Табір, відомий усім як «Освенцим», самі поляки називають не інакше, як німецькою назвою «Аушвіц», щоб він не асоціювався з назвою мирного міста.

Систему таборів після війни, а саме у 1947 році, перетворили на музей. Туди може потрапити будь-хто. Вартість 3,5-годинної екскурсії для однієї особи – 90 злотих (798,17 гривні по курсу). Відвідувачів збирають у групи, гіди проводять екскурсії на кількох мовах.

Музей «Аушвіц-Біркенау» занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

За час існування концентраційного табору в ньому лише за офіційними даними загинули від 1,1 до 1,6 мільйона людей, переважно євреїв.

Пропонуємо читачам поринути в атмосферу музею

Першим концтабором в Освенцимі став «Аушвіц 1», який згодом слугував адміністративним центром усього комплексу. Він був заснований 20 травня 1940 року на базі будівель колишніх польських, а раніше австрійських казарм.

Всім відомий напис при вході: «Arbeit Macht Frei» («Праця робить вільним»). У таборі праця стала ще однією формою геноциду, яку самі нацисти називали «знищення роботою»:

Один з корпусів табора «Аушвіц 1»

Подвійна загорожа під напругою – втеча була майже неможливою

Взуття вбитих бранців концтабору

Підписані валізи та кошики, які відбиралися у людей після приїзду до табору

Залишки волосся, з яких робили мотузки

Протези та милиці одразу вбитих новоприбулих – для праці вони були непридатні

Посуд, який жінки брали з собою у табір, щоб готувати їжу, – адже їм обіцяли звичайне життя

Окуляри вбитих ув'язнених

У таборі знищували особистість людини. Усіх голили під нуль, видавали робу. Замість імен – порядкові номери у вигляді татуювань. Комплекс був єдиним із німецьких таборів, де полоненим набивали номери прямо на шкіру. У інших таборах давали нашивки. Міра з номерами стала вимушеною – спочатку для обліку людей фотографували, але незабаром зрозуміли, що важка праця та відсутність нормального харчування настільки змінюють зовнішність, що людина стає практично невпізнанною. Бранцям давали «їжі» всього на 500 ккал на день, в основному помиї. 

Окрім того, в «Аушвіці» широко проводилися медичні екперименти та опити. На людях досліджували нові фармацевтичні препарати, вплив хімічних речовин. Ув'язнених штучно заражали небезпечними інфекціями (гепатитом, малярією), стерилізували рентгенівськими променями, жінкам вирізали яєчники, а чоловіків кастрували. Також німецькі лікарі практикувалися на ув'язнених у проведенні хірургічних операцій.

Середня тривалість життя людини в таборі за таких умов, через голод, холод, інфекції та знесилення складала 3 місяці. Тяжко хворим замість лікування, якого взагалі не було, робили смертельні ін'єкції в серце.

У жовтні 1941 року нацисти вирішили розширитися та побудувати в 3 км від основного табір смерті на території села Бжежинка (нім. Біркенау). Ті, хто згодом опинявся в «Біркенау» («Аушвіц 2»), називали «Аушвіц 1» санаторієм. Саме тут закатували більшість євреїв. Кількість жертв цього табору становила понад мільйон осіб. В таборі побудували 4 газові камери та 4 крематорії, які все одно не справлялися з кількістю тіл вбитих ув'язнених. Зараз на їх місцях – руїни.

Головні ворота «Біркенау», через які щодня завозили тисячі жертв з усієї окупованої Європи

Територія «Біркенау» вся буквально сполосана колючим дротом: тут був чіткий поділ на євреїв, ромів та «решту». Вони не мали права перетинатися. 

Починаючи з 1940 року, щоденно з окупованих територій до концентраційного табору і табору смерті прибувало до 10 ешелонів з людьми. В ешелоні було 40-50, а іноді й більше вагонів. У кожному вагоні – від 50 до 100 осіб.

Один із вагонів, у яких привозили людей

Прямо на платформі проводили «селекцію». Людей похилого віку, інвалідів та жінок з маленькими дітьми в «Біркенау» одразу ж вели в газові камери на смерть. Аби уникнути паніки, нацисти обманювали їх, що ведуть митися у лазню. В сам табір на тяжку працю потрапляли в кращому разі чверть новоприбулих, в основному здорові чоловіки. 

Фото зі знайденого альбому, що свідчить про звірства нацистів. Копії фотографій розвішані на стінах музею, оригінал знаходиться в Ієрусалімі. 

«По дорозі до смерті», - говорить напис.

Єдиний вцілілий крематорій та піч у ньому в «Аушвіц 1». Усі інші крематорії нацисти знищили, коли тікали.

Руїни одного з крематоріїв в «Біркенау»

Руїни газової камери в «Біркенау»

У газових камерах одночасно вбивали до 2 тисяч бранців. Збереглися банки з-під отруйної речовини «Циклон Б», яку засипали туди через отвори у стелі. 

Німі свідчення масштабів злочинів:

Нари, на яких спали, в тому числі на підлозі, по 7-8 осіб, хоча розраховані вони були на 4

Малюнки в дитячому корпусі «Біркенау», автор – невідомий

Кімната для жінок, де вони залишали речі перед тим, як їх виводили до стіни на розстріл, «Аушвіц 1»

Кімната для чоловіків перед стратою

У блоці № 11 (блок смерті) відбувалися покарання для порушників правил табору. Зокрема, людей по четверо поміщали в так звані стоячі камери розміром 90*90 см, де їм доводилося стояти всю ніч, після чого працювати зі всіма. Також винних або саджали в герметичну камеру, де вони вмирали від нестачі кисню, або морили голодом до смерті. Між блоками 10 і 11 знаходився двір, де ув'язнених катували та розстрілювали. Стіна, біля якої проходив розстріл, була реконструйована після закінчення війни.

Стіна страти в «Аушвіц 1»

Маленькі бранці «Аушвіца»

Одяг і взуття, просочені кров'ю та брудом

«Аушвіц-Біркенау» був найбільшим і таким, що найдовше проіснував, серед нацистських таборів смерті. День визволення табору, 27 січня 1945 року, ООН оголосила Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.