Історія надзвукової авіації почалася не з реактивного літака, а з експериментального ракетного Bell X-1, який у 1947 році піднявся на висоту 13 км і, завдяки капітану Чаку Єгеру, подолав звуковий бар’єр — 1,06 Маха. Це відкриття змінило уявлення про можливості авіації й заклало основу для майбутніх розробок, пише Slashgear.
Наступним кроком став F-100 Super Sabre — перший у світі серійний надзвуковий реактивний літак, створений компанією North American Aviation у 1953 році. Хоча його початкове використання було обмеженим, саме з ним почалася нова гонка озброєнь у повітрі. США, СРСР та інші країни почали розробляти власні надзвукові літаки. Радянський МіГ-19 став відповіддю на F-100 і навіть перевищив його у швидкості, досягаючи 1475 км/год.
У В’єтнамі F-100 почав відігравати активну роль, надаючи ближню авіаційну підтримку, пікіруючи на ціль і зникаючи з радарів у лічені секунди. Надзвукова швидкість повністю змінила характер боїв: з повільних повітряних дуелей Другої світової війни вони перетворилися на блискавичні зіткнення, де реакція й технологія вирішували все.
F-100 став предтечею для цілого покоління бойових машин — від F-117 Nighthawk до сучасного B-21. Хоча сьогоднішні літаки досягають швидкості понад 3000 км/год і мають надсучасні комп’ютерні системи, саме Super Sabre довів, що звуковий бар'єр — це не межа, а новий старт.
