Українські чоловіки десятками гинуть на кордоні, намагаючись уникнути мобілізації

Вирує вода підступна, береги круті і вкриті слизьким мулом, а дно річки усіяне гострими, непомітними зверху валунами.

Однак українські прикордонники часто виявляють громадян країни — чоловіків, які хочуть уникнути військового призову, — які намагаються в цих небезпечних умовах перетнути річку Тиса в тому місці, де вона утворює кордон із Румунією.

Лейтенант Владислав Тонкоштан нещодавно затримав на березі чоловіка, який готувався переплисти річку, сподіваючись возз'єднатися з дружиною та дітьми. Він не бачив їх уже два роки, відколи вони бігли до іншої європейської країни.

Те, що тисячі українців віддали перевагу ризику перепливти річку, а не ризикувати життям на східному фронті, наголошує на проблемі, перед якою опинився президент Володимир Зеленський. Останній намагається мобілізувати нові війська після дворічної виснажливої ​​та кровопролитної війни з Росією.

"Ми не можемо засуджувати цих людей, - сказав лейтенант Тонкоштан. - Але якщо всі втечуть, хто захищатиме Україну?"

Оскільки в останні місяці Росія перехопила ініціативу в ході бойових дій, здатність України захистити себе пов'язана з поповненням арсеналу зброї, що значною мірою залежить від союзників та мобілізації військ усередині країни.

Але залучити більше чоловіків до служби в армії виявилося особливо складно та політично обтяжливо. Після тривалих перенесення засідань і дебатів парламент України в четвер ухвалив закон про розширення призову, скасувавши деякі медичні та інші винятки, збільшивши зарплату солдатам і посиливши покарання за ухилення від призову. Окремо президент Зеленський підписав закон про зниження призовного віку з 27 до 25 років.

Нестача солдатів в Україні відчувається дуже гостро, кажуть генерали. У четвер, виступаючи у парламенті, командувач українськими військами на сході країни генерал Юрій Содоль заявив, що на деяких ділянках фронту чисельність росіян перевищує чисельність українців більш ніж у сім разів.

Це була одна з перших публічних оцінок балансу сил на сході країни, зроблена високопоставленим українським військовим офіцером. У своєму зверненні до урядовців генерал Содоль сказав, що Україні потрібен один солдат на кожні 10 ярдів робіт з копання траншей уздовж 965-кілометрового фронту.

Багато українців, які поспішили записатися в добровольці в перші дні війни, не підлягають демобілізації і отримують лише двотижневу відпустку раз на рік.

Військовослужбовців зараховують до армії аж до закінчення військових дій, причому дату звільнення від військового обов'язку не визначено. За їхніми словами, за такого високого рівня втрат бути покликаним до армії — все одно, що отримати квиток на фронт в один кінець.

Разом із погіршенням бойових перспектив в Україні зростає кількість тих, хто ухиляється від призову.

Гориста місцевість та річкові долини прикордонних районів західної України є притулком для чоловіків з інших регіонів країни, які намагаються ухилитися від призову, перебравшись до європейських країн та отримавши статус біженця.

Румунська влада стверджує, що з початку російської агресії проти України на їхньому боці річки Тиса виявилося понад 6000 чоловіків. Не всім вдається вижити. За словами лейтенанта Лесі Федорової, представника Мукачівського прикордонного загону, на обох берегах було знайдено тіла 22 людей.

Ще більше людей, швидше за все, потонули, кажуть чиновники, хоча їхні тіла так і не знайшли. Через летальні випадки річка отримала похмуре прізвисько "Річка смерті", хоча вона знаходиться за сотні кілометрів від подій на фронті.

Чоловіки також пробираються через кордон гірськими стежками або намагаються пройти через прикордонні пункти з підробленими документами.

Втеча чоловічого населення змінила характер контрабандних перевезень в українських Карпатах, що межують із чотирма країнами Європейського союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. За словами прикордонників та місцевих чиновників, контрабанда, яка раніше обмежувалася ввезенням контрафактних цигарок, тепер майже повністю перетворилася на бізнес із супроводу ухилістів від призову.

Прикордонники кажуть, що затримують чоловіків, які намагаються незаконно перетнути кордон, і не можуть визначити в кожному конкретному випадку, чи вони ухилялися від призову. Цим уже займаються суди. Але тенденція до збільшення числа чоловіків, що перетинають кордон, очевидна.

За словами лейтенанта Федорової, минулого року Мукачівський прикордонний загін знищив 56 злочинних угруповань, які допомагали українським чоловікам незаконно залишити країну у воєнний час. За її словами, ціни за допомогу у перетині кордону зросли до 10 000 доларів порівняно з 2000 доларів, які просили за незаконний трансфер із людини у перші місяці СВО. За контрабанду рюкзака з цигарками, навпаки, просять лише 200 доларів.

На шосейних дорогах поблизу кордону з'явилися контрольно-пропускні пункти, де машини перевіряють на наявність чоловіків, які можуть намагатися залишити країну. За словами лейтенанта Федорової, уздовж кордону поставили додаткові інфрачервоні камери та датчики, які спрацьовують на кроки.

Потік тих, хто ухиляється від призову на заході України, — показник того, наскільки сильно привид війни нависає над життям українських чоловіків, які за законом зобов'язані залишатися в країні.

За словами сержанта ужгородського військкомату Михайла Павлова, більшість чоловіків не біжать, а йдуть за повісткою на військову службу. Сам Павлов — ветеран бойових дій, його поранили до служби у військкоматі.

За його словами, він розмовляє із призовниками, розповідає про фронт і запевняє, що вони можуть підвищити свої шанси, якщо старанно навчатимуться.

"Всі бояться померти, але ми намагаємося змусити їх поглянути на це з іншого боку, - каже він, - з погляду виживання". Він також відверто розповідає про випадкові ризики під час артилерійського обстрілу.

Проте, деякі вдаються до вишуканих способів уникнути призову. Нещодавно вранці, за кілька хвилин після того, як почалося патрулювання для перевірки документів, у соціальній мережі Telegram з'явилися повідомлення, що відстежують переміщення патрульних та попереджають чоловіків-уклоністів.

"Площа Петефі", - попереджав пост у каналі під назвою "Ужгородський радар", який відстежує співробітників військкоматів, які проходять через площу Шандора Петефі. У Києві аналогічний сайт, Kyiv Weather, розміщує інформацію про ризик зустрічі з військовим патрулем у тих чи інших районах, зашифровану у вигляді позначень сонячної, хмарної та дощової погоди.

30-річний зварювальник Віталій Симон нервово дістає з кишені паспорт, пред'являє його для перевірки і пояснює, що не підлягає заклику з двох причин: він страждає на захворювання хребта і доглядає старого батька-інваліда. Його документи перевіряють. "Тепер ось так і живемо", - коментує Віталій вимушену потребу пред'являти паспорт.

За словами Федора Коваля, мера села Торнівці, останні будинки якого виходять вікнами на паркан уздовж кордону зі Словаччиною, у сусідніх селах, розташованих ближче до кордону, машини з інших регіонів України часто курсують вулицями та шосе, оскільки чоловіки шукають можливості виїхати з країни.

За його інформацією, до початку СВО в Україні сільська місцевість на кордоні багато виживала завдяки контрабанді цигарок. На доходи від цієї незаконної діяльності деякі мешканці могли собі дозволити розкішні будинки та нові автомобілі біля під'їздів.

"Це було вигідно для всіх", - сказав він. Безпілотники з коробками сигарет пролітали над селом у бік словацького кордону, іноді падали прямо посеред вулиць. Деякі контрабандисти використовували катапульти, щоб перекидати сигарети через прикордонні загородження.

Але цей бізнес практично зійшов нанівець, оскільки переправлення ухилістів стало більш прибутковою справою. За словами мера села, контрабандисти наймали циганських провідників, щоб ті вивозили людей з України.

Андрій Беняк, циган за національністю, розповів в інтерв'ю, що його заарештували, коли він супроводжував двох українських чоловіків до ділянки кордону між Україною та Словаччиною, що слабо охороняється. За його словами, він намагався заробити гроші, щоби купити їжу для своїх дітей. Він провів тиждень у в'язниці та заплатив штраф.

За даними прикордонників, люди найчастіше намагаються перетнути кордон у нічний час, коли на думку складно оцінити швидкість течії та ширину річки Тиса. Минулого року прикордонники почали публікувати в Інтернеті відеоролики з порятунком тіл, що потонули, і вилученням тіл потонулих, щоб відмовити чоловіків від ризикованого плавання.

На одному з відео чоловік, який невпевнено стоїть у воді, що вирує навколо, кричить про допомогу. Прикордонники кричать у відповідь: "Не послизнись, тримайся!"

Відомо, що він тоді не встояв, його забрало бурхливою течією і рятувальники не встигли дістатися до нього. За словами офіційних осіб, тіло не знайшли.

Чоловік, очевидно, намагався уникнути ризику бути вбитим на війні, але "він все одно загинув у водах річки", як повідомила лейтенант Федорова. За її словами, вони вважають річку своїм шансом на виживання, тому що дуже багато солдатів гине на фронті.

The New York Times , США