Хто і навіщо запустив чутки про відставку Залужного

То його звільнили чи ні? Після ночі заяв, зустрічних позовів, чуток та спекуляцій президент України Володимир Зеленський, схоже, вирішив не звільняти головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Проте напруженість між ними явно зберігається, і це погана новина для України.

Першими із твердженнями про вже здійснену або як мінімум майбутню відставку генерала Залужного виступили українські канали новин і видання. Інсайдерські джерела, з якими зв'язалися західні журналісти, загалом ці твердження також скоріше підтверджували, ніж спростовували. Український депутат Олексій Гончаренко заявив, що Залужний подав у відставку, але відмовився від пропозиції обійняти посаду посла в одній із європейських країн. Проте невдовзі маятник хитнувся в інший бік, і станом на сьогоднішній ранок стало ясно, що Залужний залишається на своїй посаді. Прес-служба Міністерства оборони написала в офіційному каналі в Telegram: "Шановні журналісти, ми відповідаємо одразу всім: ні, це неправда".

Чи був це просто приклад того, як у бурхливому середовищі соцмереж безпідставні чутки можуть поширюватися зі швидкістю лісової пожежі? Не зовсім – тут явно щось є. Варто відзначити специфічні формулювання, які використав прес-секретар Зеленського: "Президент не звільняв Залужного". Ті джерела, що посилалися на якийсь непідписаний, але готовий президентський указ про заміну Залужного, цілком можуть мати рацію.

Високопоставлений європейський дипломат, який працює над українським питанням, написав мені вчора ввечері з жахом і здивуванням, повідомивши, що вчора їхньому посольству в Києві повідомили про перестановки у ЗСУ.

Сьогодні вранці прийшла звістка, що Банкова "здається, прийшла до тями. Про що вони взагалі думали?"

Існуючи у Зеленського серйозний намір звільнити Залужного, інтенсивність вчорашньої хмари та рівень тривоги в соцмережах забезпечили б цілий шквал попереджувальних пострілів. Проте правдоподібність чуток обумовлена ​​відомим кожному політичним розколом між Залужним та Зеленським — або його політичною командою.

Глава президентської адміністрації Андрій Єрмак, схоже, ставиться до "Залізного генерала" насторожено, адже він — єдиний із громадських діячів, хто зміг наблизитися до Зеленського щодо загальнонаціональної популярності (наприкінці минулого року опитування показало, що довіру головкому висловлюють 98% респондентів, тоді як для президента ця цифра становить не менш захмарні (93%). Цьогорічних виборів хоч і не буде, Єрмак все одно не зупиниться — один інсайдер назвав його людиною, яка перманентно "перебуває в режимі передвиборчої кампанії". Незважаючи на безперервний потік похвали на адресу Зеленського, існує певне обурення щодо необхідності ділити міжнародну увагу із Залужним — наприклад, як у ситуації, коли Politico написав, що той "увійде у військову історію України як історична постать".

Існує мало реальних свідчень того, що Залужний активно обмірковує політичний виклик. І це незважаючи на створений ним ще 2022 року благодійний фонд, який багато хто вважає першим кроком у створенні основи для політичного руху.

Натомість ворожими настроями наголошується поки що саме адміністрація президента. Першим реальним яблуком розбрату став торішній план контрнаступу, який хоч і не повністю провалився, але повернути втрачені території не дозволив.

Україні вдалося серйозно послабити низку російських можливостей і знову відкрити Чорне море, але контрнаступ явно був набагато менш успішним, ніж усі сподівалися та планували. Залужний разом із британськими та американськими військовими зв'язковими хотів зосередитися на просуванні на південь, щоб спробувати зруйнувати "сухопутний міст" у Крим. Зеленський наполягав на повномасштабному наступі по всій лінії фронту. Тепер, з часом, можна говорити про безліч операцій меншого масштабу, більшість з яких могли розбитися про російську лінію оборони.

Коли Залужний пізніше назвав результат контрнаступу "патовою ситуацією", команда Зеленського сприйняла це як критику стратегії президента. Останній публічно дорікнув головкому за надмірний песимізм, а новий міністр оборони Рустем Умеров почав звільняти і перепризначати близьких до Залужного офіцерів.

Зважаючи на те, що початкові чутки, схоже, справді виникли десь у президентській адміністрації, Зеленський міг планувати замінити Залужного, але передумав на тлі зростання рівня тривоги. Також Зеленський чи Єрмак могли запустити ідею як "пробну кулю" для оцінки громадської думки.

Незамінних людей немає, але кандидати на заміну Залужного його статусу явно не відповідають. Командувач сухопутними військами Олександр Сирський вважається набагато ближче до Зеленського, але не має настільки високого, як Залужний, авторитету серед військових. Молодий і амбітний голова військової розвідки Кирило Буданов має харизму та енергію, але не досвід командування великомасштабними операціями. Якою б не була ситуація, напруженість між "Зе" та "За" видається куди як реальною та політично дестабілізуючою.

spectator.co.uk