Ось чому Ізраїль тягне з початком операції відплати у секторі Газа

Війська ЦАХАЛ зосередилися на кордоні з Газою і готові розпочати рух, але у військово-політичному керівництві Ізраїлю розкол, і воно не може вирішити, коли наступати, і чи варто це взагалі робити. Про це розповіли семеро старших офіцерів армії Ізраїлю та троє цивільних керівників.

Зокрема, вони заявили, що затримка має на меті дати переговорникам більше часу для звільнення більш як 200  заручників, яких утримує ХАМАС та інші збройні угруповання Палестини, які захопили цих людей три тижні тому під час нападу на Ізраїль.

Проте ізраїльське керівництво, яке пообіцяло ХАМАС відплату за жорстоку розправу над цивільним населенням, поки що не домовилося про те, як це зробити, хоча військові можуть розпочати бойові дії вже у п'ятницю.

Дехто з керівництва вважає, що, вступивши на територію Гази, ізраїльська армія загрузне у важких міських боях. Інші побоюються розширення конфлікту і того, що пов'язане з ХАМАС ліванське воєнізоване угруповання "Хезболла" почне запускати по ізраїльських містах ракети великої дальності.

Також обговорюється питання про те, чи проводити одну велику операцію чи розбити її на серію дрібних. А ще є питання про те, хто керуватиме Газою, якщо Ізраїль її захопить.

"Є кабінет, а в ньому є багато різних думок", - сказав високопоставлений депутат Денні Данон з партії правого спрямування "Лікуд" прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху.

"Хтось каже, що треба починати, а про подальші кроки можна подумати пізніше, – продовжив Данон, який працює в комітеті ізраїльського парламенту із закордонних справ та оборони. – Але ми як керівництво, як державні діячі повинні ставити цілі, а ці ці повинні бути гранично ясними. Невизначеностей не повинно бути".

Терористи з Гази напали на південний район Ізраїлю, вбивши приблизно 1 400 людей і на нетривалий час захопивши понад 20 сіл та армійські бази. Вони перехитрили найсильнішу армію на Близькому Сході, і з того часу в Ізраїлі панує сум'яття.

Потрясіння від цього нападу було настільки сильним, що воно похитнуло почуття непереможності в ізраїльтян, посилило сумніви та викликало дебати про те, як країна має на це найкраще відповісти.

Відразу після атаки ХАМАС уряд призвав приблизно 360 000 резервістів, розгорнувши більшу частину на кордоні з Газою. Високопосадовці незабаром заговорили про те, що ХАМАС треба позбавити влади в анклаві, і це створило враження невідворотності наземної операції.

Але минуло майже три тижні, а уряд Нетаньяху так поки і не дав відмах на початок вторгнення. Щоправда, військові кажуть, що здійснили кілька коротких рейдів через кордон, а наступними днями продовжать такі дії.

Сполучені Штати Америки закликають Ізраїль не поспішати із наземним вторгненням, хоч і обіцяють союзникові повну підтримку. Але міркування внутрішньополітичного характеру теж відіграють свою роль у цій затримці. Існує стурбованість із приводу заручників, але не тільки. Багато хто думає про втрати під час операції, про невизначеність і про те, що означає знищити ХАМАС. Адже це не лише воєнізоване угруповання, а ще й громадський рух, який глибоко впровадився у суспільство Гази.

Відповідаючи на питання про військові цілі операції, представник ізраїльської армії сказав, що вони мають на меті "викоріненні ХАМАС". Але як армія зрозуміє, що досягла цієї мети? "Це велике питання, і мені здається, зараз я не маю можливості на нього відповісти", - заявив цей представник Річард Хехт на брифінгу через тиждень після нападу.

Найближча проблема – це доля заручників. Зараз за посередництва Катару йдуть переговори про звільнення як мінімум частини захоплених людей, про що розповів один ізраїльський офіційний представник, троє старших армійських офіцерів і знайомий з деталями переговорів іноземний дипломат. Уряд Ізраїлю потребує більше часу, щоб досягти результатів на цих переговорах і повернути хоча б захоплених жінок і дітей.

Внутрішніх розбіжностей щодо виділення додаткового часу на переговори практично немає, але між військовим командуванням і представниками уряду Нетаньяху точаться суперечки, що робити, якщо переговори зазнають невдачі.

Військове командування вже погодило план наступу, але Нетаньяху відмовляється затвердити його, викликаючи обурення у старших офіцерів. Почасти це викликано тим, що прем’єр хоче отримати одностайну підтримку з боку членів кабінету воєнного часу, який він сформував після 7 жовтня. Про це розповіли присутні на засіданнях кабінету люди, які попросили не називати їхні імена, оскільки йдеться про делікатні питання.

Аналітики вважають, що Нетаньяху боїться одноосібно давати команду на початок операції. Довіра суспільства до прем'єра вже знижується, і він побоюється, що якщо операція закінчиться невдало, у цьому звинуватить її.

"Все говорить про те, що він усіляко намагається залишитися", - розповів Йоханан Плеснер, який очолює єрусалимську дослідницьку організацію "Інститут демократії Ізраїлю".

Канцелярія Нетаньяху відмовилася давати коментарі для цієї статті, порадивши авторам звернути увагу на промову, з якою прем'єр-міністр виступив у середу ввечері. У ній він пообіцяв знищити ХАМАС, проте не уточнив, як і коли це буде зроблено.

"Ми поставили дві цілі для цієї війни: ліквідувати ХАМАС, знищивши його армію та структуру управління, і зробити все можливе для повернення заручників", – сказав Нетаньяху.

Він додав: "Ми готуємо наземне вторгнення. Я не докладно розповідатимемо, коли, як і скільки, не ділитимуся спільними міркуваннями, які ми беремо до уваги. Більшість із них суспільству невідома".

Така невизначеність, мабуть, відображає існуючі в кабінеті розбіжності з приводу того, чи треба проводити повномасштабне вторгнення до Гази. У разі його проведення сухопутні війська можуть зав'язнути у важких міських боях, де з ними боротимуться тисячі бойовиків ХАМАС, які ховаються у великій мережі тунелів, викопаних у місті Газа на сотні кілометрів глибоко під землею.

Натомість міністри розглядають менш амбітний план, що передбачає дещо більш обмежені цілі та розмах вторгнень. Проводитися вони мають по черзі, кожне на невеликій частині сектору Газа.

Військовий істеблішмент стурбований тим, що мети вторгнення не буде досягнуто, якщо Нетаньяху дотримає свою обіцянку, яка пролунала в середу, і спробує одночасно домогтися звільнення всіх заручників і знищення ХАМАС. Для досягнення першої мети потрібні переговори та компроміси з керівництвом ХАМАС, а для досягнення другої цей ХАМАС треба ліквідувати. Знайти баланс буде дуже важко, кажуть високопосадовці.

Ознакою внутрішніх протиріч стала заява міністра оборони Йоава Галланта, яка прозвучала в четвер, і, розповідаючи про військові цілі Ізраїлю, дуже показово не став говорити про порятунок заручників.

Взаємна підозрілість між військовими та прем'єр-міністром настільки сильна, що цивільні службовці не дозволяють військовим приносити на засідання кабінету записувальну апаратуру. Військові вбачають у цьому спробу обмежити кількість доказів, які можна буде подати під час загальнонаціонального розслідування після війни.

Після атаки ХАМАС Нетаньяху опинився у незвичайній для нього ізоляції. Різко знизилася його популярність на опитування громадської думки, і на адресу прем'єра зазвучали звинувачення в хаотичному керівництві країною за останній рік, що нібито створило умови для катастрофічного провалу у сфері безпеки, що трапився 7 жовтня.

Тепер мало хто в уряді беззастережно підтримує Нетаньяху. Багато хто просто говорить, що з аналізом помилок уряду треба почекати, доки не закінчиться війна.

"Я говорю гранично ясно: мені абсолютно зрозуміло, що Нетаньяху, весь уряд Ізраїлю і всі ті керівники, за кого це сталося, несуть за це відповідальність, - заявив у четвер у своєму виступі по радіо міністр уряду з партії Нетаньяху Мікі Зохар. - Це також зрозуміло Нетаньяху. Що він також несе відповідальність".

Тепер, коли зазвучали взаємні закиди, деякі союзники намагаються зняти провину з прем’єр-міністра.

Колишній помічник Нетаньяху розпочав кампанію у соціальних мережах, домагаючись продовження ізраїльських авіаударів по Газі аж до початку наземної операції. А депутат і давній прихильник прем'єр-міністра Ар'є Дері розповів у понеділок в інтерв'ю, що армія лише нещодавно закінчила розробку плану щодо вторгнення до Гази.

Ізраїльські засоби масової інформації витлумачили це твердження як спробу показати, що додатковий час на підготовку потрібно не прем'єр-міністру, а армії.

Але наслідки нападу ХАМАСу не обмежуються особистою долею Нетаньяху, сказав аналітик Плеснер.

Шок від арабо-ізраїльської війни 1973 року, коли арабські армії ненадовго прорвали ізраїльську оборону, після чого отримали відсіч, "змінив ізраїльське суспільство та траєкторію руху ізраїльської держави", заявив він.

"Ці події, мабуть, матимуть ще глибші наслідки", – додав Плеснер.

Автори:

Патрік Кінгслі – шеф єрусалимського бюро, що висвітлює події в Ізраїлі та на окупованих територіях. Він працював у 40 з лишком країнах, написав дві книги, а раніше писав для Guardian на тему міграції та Близького Сходу.

Ронен Бергман – штатний автор журналу New York Times Magazine, який працює у Тель-Авіві. Його остання книга називається "Підніми і убий першим. Таємна історія точкових вбивств Ізраїлю".

The New York Times , США