Як відновитись після окупації. Інтерв'ю з начальником військової адміністрації Снігурівки

Снігурівка виявилася єдиним містом у Миколаївській області, яке тривалий час перебувало під російською окупацією. Після звільнення у листопаді 2022 року багато в місті довелося відновлювати, а щось і створювати наново. А чого варті лише нашпиговані мінами навколо міста поля... Але біда не приходить одна: внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС Снігурівська громада виявилася потерпілою в Миколаївській області через повінь.

Усі ці та багато інших проблем щодня доводиться вирішувати начальнику міської військової адміністрації Івану Кухті. В ексклюзивному інтерв'ю « Новинам-N » Іван Васильович розповів і про відновлення Снігурівки після окупації, і про подолання наслідків повені та про колаборантів, що залишилися після відходу російських військ та про безліч інших речей, якими живе сьогодні Снігурівська ОТГ.

Іване Васильовичу, що було найважчим у перші тижні після звільнення Снігурівки? Якою була головна проблема?

Снігурування було без електрики, без води. Треба було забезпечити населення найнеобхіднішим. В ОТГ залишалося близько 7 000 осіб, у тому числі діти. Я вважаю, що нам досить швидко вдалося забезпечити місто харчовими продуктами завдяки обласній військовій адміністрації. Віталій Олександрович Кім приїхав до нас першого ж дня після звільнення, оцінив ситуацію. Я попросив виділити нам два великі електрогенератори. Генератори оперативно були виділені і завдяки цьому ми в перші дні дали в місто воду. У поганому стані були водопровідні мережі. Вони зруйнувалися як через вибухи, так і через те, що вони вісім місяців не використовувалися. Разом із подачею води виникла проблема – як усувати усі пориви. Адже від комунальної техніки нічого не залишилося.

А люди, кадри збереглися? Які працювали у водоканалі?

Водоканал сьогодні працює на повну потужність. У перші дні знайшлися люди, які допомагали забезпечувати водою місто – вони підставили плече та допомогли, зокрема організувати процес.

То були місцеві спеціалісти чи з Миколаєва? Коли Херсон деокупували, дуже багато туди відправили своїх спеців «Миколаївобленерго», «Миколаївводоканал».

Перед заходом до Снігурівки я обдзвонив усіх тих, хто може локально закрити напрями в частині подачі води, благоустрою міста, обговорили, що ми робитимемо з електроенергією. Було проведено підготовчу роботу, кадри мобілізовано. Коли ми зайшли сюди, потрібно було два-три дні, щоб фахівці, що поїхали, повернулися в місто і приступили до своїх обов'язків. До війни у ​​Снігурівській ОТГ налічувалося 23 тисячі осіб.

Залишалося, як я вже сказав, близько 7 тисяч, розуміємо, скільки людей поїхало. Багато хто із задоволенням повернувся, незважаючи на те, що ми заходили в зиму без світла, без тепла.

Снігурування малою своєю частиною газифіковане – проблема ще з довоєнних часів. Тому місцеві мешканці багатоквартирних будинків встановили електричні казани. Немає світла – немає тепла у квартирі. Проте люди поверталися. Загалом, повна команда приїхала в перші дні.

Скільки часу вам знадобилося, щоби вирішити першочергові проблеми: вода, електрика?

Електрику ми дали протягом кількох тижнів. Перед підняттям лінії електропередач працювали співробітники ДСНС, які займалися розмінуванням. Дуже велику роботу було проведено.

Зважаючи на те, що від Снігурівки до Миколаєва у нас йде Інгулецька зрошувальна система, центральний магістральний канал, ширина якого 50 метрів. Орки цим і користувалися, ховалися за ним, облаштували там бліндажі, укриття та, відповідно, мінні поля на підступах.

Це якось вплинуло на весняно-польові роботи?

Звісно вплинуло – багато землі ще не засіяно. В основному перед Снігурівкою поля дуже щільно заміновані, ДСНС там працює з 10 листопада. Працюють і міжнародні організації – HALO Trust, наприклад. Але ДСНС, є ДСНС – вони найкращі.

На вашу думку, який відсоток розміновано від загальних замінованих площ?

Я думаю, що 20% нам ще залишиться розмінувати. Ми не встигаємо швидко розмінувати поля, але фермери заходили на свої землі самостійно – на свій страх та ризик. Спілкувалися з місцевим населенням, дізнавалися, чи проводились на їхніх ділянках мінування.

Випадки вибухів були у вас?

Так, були, на жаль, і багато. Були і загиблі та поранені. Це було у перші три-чотири місяці: постраждали співробітники ДСНС, поліції, мирні жителі, військові.

Фактично відразу після деокупації ви увійшли взимку. Як вона пройшла у Снігурівці?

Проходила непросто щодо гуманітарної допомоги. У плані забезпечення продовольством, думаю, люди не повинні бути образливими на владу — продуктами всі були забезпечені. Були проблеми з підвозом дров. Залізниця не працює, вугілля немає. Довелося возити дрова за програмою Кабінету Міністрів: із Казанки, Баштанки. А возити було нема чим: у Снігурівці після деокупації вся техніка фермерських господарств, комунальна, була або розбита, або вкрадена.

Але в принципі ми впоралися. Снігурівська територіальна громада обрала дров у Баштанському районі найбільше. Ми зробили максимум із того, що залежало від нас.

Ви назвали дві цифри – що Снігурівська територіальна громада налічувала 23 тисячі осіб і що під окупацією перебувало 7 тисяч осіб. Виходить, що 16 тисяч виїхало. Скільки вже повернулося?

Нині близько 12-13 тисяч. Це ті, що пройшли нашу реєстрацію. Люди повернулися до своїх будинків, живуть та й усе. Не проходили реєстрацію, можливо, не отримують гуманітарної допомоги, їм вона не потрібна. Повернулися та працюють: я знаю кілька таких сімей. Думаю, що близько 18-19 тисяч населення в громаді на сьогоднішній день є.

Як відбувалося налагодження міського господарства загалом? Взяти, наприклад, міський транспорт. З одного кінця міста до іншого пішки не схожий. Чи міський комунальний транспорт: прибирання сміття тощо?

Маємо комунальне підприємство «Благоустрій». Ми повернули колишнього керівника. Вона у перші ж дні деокупації повернулася разом із нами. Організувала вивіз сміття. Використовували техніку, яка була поламана, розбита на комунальному підприємстві... Власними силами ремонтували, збирали, ліпили з чого можливо. Орки вкрали всі машини для сміття, екскаватори, нові машини.

А чи були випадки, коли в людей особистий автотранспорт забирали?

Так. Багато було таких випадків. Міський транспорт надали нам дві компанії: Agrofusion та КІВтранс. Вони купили одним автобусом, передали на благодійний фонд, який у свою чергу передав його до Снігурівської територіальної громади. Якщо проїдете містом, то побачите сучасні німецькі автобуси.

Діє один маршрут, задіяно один автобус. Його вистачає. Придбали два, тому що техніка вушна, вона буває ламається. А так є резервний. Я у всьому ціную стабільність. Люди повинні розуміти, що є графік і автобус рухатиметься згідно з графіком.

Люди у нас звикли купувати продукти здебільшого на ринках. Ринок функціонує у Снігурівці?

Так. У принципі ринок функціонував і в період окупації, люди ж повинні були хоч якось виживати.

Тобто можна сказати, що життя Снігурівської територіальної громади практично увійшло до нормального русла. Чого не вистачає з того, що було до війни?

Бракує нашої перемоги, щоб наші сини, батьки, усі повернулися додому. Тоді я вважаю, що Снігурівка буде наповнена всім.

Внаслідок ворожих обстрілів у Снігурівці чимало руйнувань. Ви підраховували скільки всього будівель було зруйновано у Снігурівській ОТГ?

Близько півтори тисячі приватних домоволодінь у тій чи іншій мірі отримали пошкодження. З них 260 не підлягають відновленню.

А як справи з компенсаціями за зруйноване житло?

Є невелика проблема у цій частині. Комісія у нас працює, все створено. Ми максимально намагаємось задокументувати, зафіксувати, щоб допомогти людям.

Сьогодні Снігурівка поки що належить до зони, де ведуться активні бойові дії. Тож наших людей електронна система не пускає для реєстрації. Ми сьогодні активні, і до Реєстру зруйнованого земельного майна вносимо все. Одна з обов'язкових умов зараз – реєстрація в «Діє», і оскільки не пускає «Дія», ми рухаємось по старому порядку. Ці дані потім автоматично підтягнуться до «Дія». Ми написали листи, у тому числі до Мінцифри, до обласної військової адміністрації, постійно загострюємо на цьому увагу.

Тобто люди отримають компенсацію, коли настане час?

Безперечно. Єдине, що ми, Снігурівська територіальна громада, Горохівська територіальна громада, ті, хто близький до лінії фронту, отримаємо її (компенсацію) не в числі перших, трошки із запізненням.

Деякі житлові будинки зруйновані вщент. Де мешкають ці люди?

Здебільшого у родичів, друзів, чи їдуть. Як внутрішньо переміщені особи (ВПО).

А чи є можливість їх тут розміщувати?

Певні можливості ми маємо, але вони не дуже великі. У лікарні є пункт прийому біженців та вимушено переселених. Але, звичайно, там не ті умови, в яких можна жити тривалий час.

До речі, а як працює Снігурівська лікарня?

Лікарня функціонує, проте є великі проблеми з кадрами — багато лікарів поїхало, і далеко не всі повернулися.

Я пам'ятаю, коли до Снігурівки кілька місяців тому вперше приїхала місія Global Care Force, з'ясувалося, що в лікарні немає хірурга і хірург, який приїхав з місією, був просто нарозхват.

Наразі хірург вже є. Ми ж з вами розуміємо, що лікарні гроші одержують від НСЗУ…

І що, немає жодних пільг через те, що ви знаходитесь в зоні бойових дій?

Є звичайно. У нас діє 57-й пакет НСЗУ, що дає можливість деокупованим територіям отримувати фінансування та забезпечувати медичний персонал мінімально необхідною заробітною платою. Але це не дає змоги розслаблятися. Наша головна мета – налагодити нормальну роботу та повернення тих пакетів НСЗУ, які були до війни.

А що зі школами?

Школи працюють. У нас було чотири школи у Снігурівці до великодньої ночі.

Директор 1-ї школи нам розповідала, що російські військові жили просто у школі. А на майданчику стояла їхня бойова техніка. Скаржилася, що сервіз дуже гарний вкрали.

Так. У першій школі, у другій школі, у гімназії жили. У багатьох школах. Після великодньої ночі у нас до Снігурівської територіальної громади прилетіло 11 ракет С-300. У тому числі о двох до шкіл міста Снігурівки.

Чи великі руйнування були?

Так. Руйнування великі, але планую, що ми цю школу все ж таки відновимо.

Як ви плануєте, у новий навчальний рік буде «дистанційка» чи діти підуть до школи?

Буде дистанційка. Я не хочу ризикувати дітьми. 30-кілометрова зона, не дай Боже що, ми собі це не пробачимо.

Ще одна гостра тема – колаборанти. Чи багато їх було в Снігурівці?

Цими питаннями займається СБУ. Я не думаю, що їх набереться навіть 100 людей. Думаю, кілька десятків.

У чому полягала їхня колабораційна діяльність?

Ну, наприклад, ми знаємо, що росіяни проводили тут так званий референдум. Ось будь-яка допомога в організації та проведенні цього «референдуму» є типовим прикладом колабораціонізму.

А чи просто участь у референдумі, це колабораціонізм?

Я думаю, що це питання треба поставити СБУ, вони більш просунуті у цій частині. Не готовий сказати точно у цифрах, але знаю, що у день проведення цього «референдуму» дільниці були порожні. На дільницях усі організовували та фотографувалися одні й ті самі люди, які до того мотивували інших приходити.

Чи залишилися ще люди, які були помічені у колабораційній діяльності та просто живуть зараз у місті?

Так, є такі. Снігурівці до них ставляться негативно. Ми всі з великою надією дивимось на СБУ та чекаємо, що всі будуть покарані.

Засуджені за колабораціонізм уже є?

Є. Отримали реальні терміни переважно по 5 років. Не пам'ятаю їхніх імен, не хочу навіть запам'ятовувати їхні прізвища.

Після підриву Каховської ГЕС Снігурівська ОТГ виявилася найбільш постраждалою у Миколаївській області. Яка зараз ситуація із підтопленням?

На сьогоднішній день вода вже повністю пішла. Але наслідки будемо розгрібати ще довго. Рівень води у нас піднявся на 6 метрів 4 сантиметри. Це дуже багато.

Скільки було підтоплено будинків?

17 будинків безпосередньо у самій Снігурівці, а на території ОТГ 375 будинків. Найбільше постраждали села Василівка, Опанасівка, Юр'ївка, Івано-Кепіно, Нововасильівка, Павлівка. Постраждала Єлизаветівка, Галаганівка, Євгенівка, Новопавлівка…

Надаєте допомогу?

Евакуювалися люди переважно в межах своїх населених пунктів, їх прийняли друзі, знайомі, родичі. У Снігурівці ми прийняли лише 11 осіб — більше не було охочих.

Вранці, 6 числа, я провів екстрене засідання комісії з надзвичайних ситуацій. Дали вказівки всім – хто чим займається і поїхав до Галаганівки, о 10 годині ранку я був там.

Рівень води на той час вже піднявся близько 20-30 сантиметрів. З 5-6 ранку, коли був підрив півтину, у нас уже на 20-30-40 см піднялася вода. Найшвидший приплив води – 23-26 см за годину. Це на третю напевно добу.

Чи є загиблі?

Так, є двоє чоловіків: один у селі Василівка та інший у с. Нововасильівка.

Як на вашу думку, люди зможуть повернутися до своїх будинків?

Не все. Є будинки, які не підлягають відновленню. Співробітники Снігурівської ради склали акти візуального обстеження. Ми швидко все зробили, щоб допомогти обстежити, щоб люди бачили, що вони не кинуті. На сьогоднішній день допомагаємо в організації вивезення майна із потерпілих будинків.

У зв'язку із затопленням постала проблема з водопостачанням і в самій Снігурівці.

Так, була проблема і щодо кожного населеного пункту. У Снігурівській ОТГ було затоплено 13 населених пунктів, і кожним були проблеми із центральним водопостачанням.

Якщо свердловини були затоплені, то й обладнання постраждало?

Ні, нічого не постраждала. Повторюся, у нас дуже добрий, злагоджений колектив. Ми спрацювали на попередження: всі насоси витягли, зробили все, щоб зберегти обладнання.

Тоді в чому проблема? Чому немає води?

Проблема у ґрунтових водах. Через повінь стався підйом ґрунтових вод та якість води у свердловинах не відповідає санітарним нормам. У Снігурівці та в усіх населених пунктах лише дві свердловини не працюють, а їх близько 20. Ми зараз говоримо про ті населені пункти, які затоплені. У самому місті Снігурівка свердловин, що діють, які можна було б запустити і забезпечувати місто – їх 8. До підриву Каховської дамби ми підключили до мережі 6, і їх нам вистачало «з головою». Після повені п'ять затопило, на сьогоднішній день працює одна свердловина. Інші не працюють через те, про яку я вже сказав - ґрунтові води.

Що кажуть фахівці?

Потрібно чекати, поки не підуть ґрунтові води. Коли підуть, ми не знаємо. Сподіваюся, що максимально це тиждень.

Тобто жодних науково обґрунтованих прогнозів немає?

Ні.

Чи немає побоювання, що через підрив Каховської греблі вода в свердловинах взагалі може зникнути?

Чому наші свердловини були розташовані на гирлі річки Інгулець? Вони харчуються від річки. Інгулець у нас випливає із Дніпропетровської області. Думаю, що в цій частині ми не маємо постраждати. Натомість ми почали буріння шести нових свердловин, які розташовані вже на височини.

Але невідомо, якою ємністю вони будуть. Хочеться, щоб це було бодай десять кубів на годину.

Ви почали бурити нові щілини вже після повені?

Так, після. Ми знайшли гроші, домовились із благодійним фондом. Почали буріння минулими вихідними, але є у нас у нас специфічні ґрунти на рівні 50-60 метрів, і бурильна установка зламалася. Зараз її чинять. Ми з благодійним фондом вже залучили іншу компанію з Кривого Рогу, і вони з зовсім іншим обладнанням - це не шнекове, а роторне буріння. І ми їх запросили, з завтрашнього дня вони обіжали нам розпочати облаштування цих свердловин.

Як Ви вважаєте, коли відновиться централізоване водопостачання у Снігурівці?

Мені хотілося б, щоби це були тижні, але немає жодних розрахунків. Це природа. Наскільки швидко зможуть піти ґрунтові води.

Наразі води немає, як здійснюється водопостачання населення?

З перших днів підтоплення ми попередили людей, що ймовірно витягуватимемо насоси, закриватимемо свердловини, відповідно води не буде. Попросили зробити запаси.

Домовилися із Сипком Сергієм Олександровичем, у нього є глибинні свердловини на заводі. Попросили його, щоб він дав нам можливість брати з цих свердловин воду. Взагалі Сергій Сипко дуже великий друг Снігурівської територіальної громади.

Містоутворююче підприємство?

Так. Вони відповіли: «Ми й самі хотіли до вас виходити з такою самою пропозицією. Будь ласка, приїжджайте будь-коли: день, ніч, беріть води стільки, скільки потрібно. Якщо треба, ми і свою техніку задіємо». Тобто абсолютно максимальна допомога.

Тобто ви берете на підприємствах компанії Сергія Сипка розвозите машинами?

Так. І не тільки. Управління каналів річки Інгулець також допомагає. Регіональне відділення водних ресурсів Миколаївської області дало нам очисну машину, вони теж мають свердловину. Ми беремо зі свердловини очищаємо воду і даємо людям очищену воду.

Скільки точок видачі очищеної води у місті?

На вчорашній день їх було близько 15. Плюс бювети. Я думаю, що на сьогодні-завтра ми організуємо понад 20. Ми розставили баки всіма мікрорайонами. Принаймні черг по воду в місті немає.

Коли зникла вода і немає черг — це надзвичайно велика. У Миколаєві, наприклад, минулого року після того, як припинилося централізоване водопостачання, люди годинами в чергах вистоювали, щоб набрати води.

Ми організували навіть пральний центр. У мене був вільний контейнер на підприємстві, я його привіз, встановили у місті. Поставили у ньому 10 пральних машин, підвели електрику. Встановили трикубовий бак із водою, зробили розведення води та каналізації. Будь-який житель може прийти та випрати одяг, білизну. Там працюють наші співробітники, які обслуговують пральні. Працює точка з 8 до 20, щоб люди після роботи мали змогу прийти та випрати. Остання закладка одягу о 19:00. Все це безкоштовно. Цей центр працюватиме, допоки ми не відновимо центральне водопостачання.

Потрібна послуга?

Першого дня з 13.00 до 19.00 послугами безкоштовної пральні скористалися близько 80 осіб - це при тому, що одна людина приходить з однією, двома, а то й трьома закладками. Першого дня дозволяли по три закладки, але потім люди попросили: давайте по дві приноситимемо, щоб велика черга не накопичувалася. За 4-5 днів роботи по 100-118 осіб на день користуються нашим пральнями.

Дуже дякую за інтерв'ю. Бажаємо Вам успіхів у подальшій діяльності.

Дякую.