Таємне партнерство між США та Україною під час війни з Росією: розсекречені дані

У бойових діях в Україні настав переломний момент, оскільки президент Трамп прагне зближення з російським лідером Володимиром Путіним і наполягає на припиненні боїв.

Однак ще до повернення Трампа до влади США та Україна протягом майже трьох років були об'єднані один з одним, створили унікальне партнерство та взаємодіяли на рівні розвідувальному та стратегічному, на рівні планування та технологічному. При цьому діяльність та внутрішня кухня цього партнерства були відомі лише вузькому колу чиновників із США та країн-союзників.

Цілком цього не приховуючи, Пентагон надав публічний звіт про постачання Україні озброєння на суму 66,5 мільярда доларів. Проте розслідування газети New York Times показало, що США набагато активніше, ніж вважалося раніше, втручалися у цей конфлікт. Таємні партнери одночасно виробляли спільну бойову стратегію та передавали українським військовим точну інформацію про російські цілі на полі бою.

Пропонуємо п'ять висновків із проведеного розслідування.

— Американська база у німецькому Вісбадені надавала українцям координати російських військ на їхній території.

— Сама ідея партнерства полягала в тому, щоб тісна співпраця між Вашингтоном та Києвом мала компенсувати Україні ті величезні переваги у живій силі та озброєннях, які є в Росії. Для того, щоб допомагати українцям з використанням все більш складного арсеналу, американці створили оперативну групу під назвою Task Force Dragon (оперативна група "Дракон").

Секретний американський центр партнерства дислокувався з у німецькому Вісбадені. Щоранку американські та українські військові встановлювали цілі ударів — російські бойові підрозділи, одиниці військової техніки та інфраструктуру. Американці разом із офіцерами розвідки коаліційних сил переглядали супутникові знімки, інформацію про радіовипромінювання та перехоплені повідомлення та визначали райони дислокації російських військ. Потім оперативна група "Дракон" передавала координати цілей українцям, і ті вже завдавали ударів.

Представники військових стурбувалися, що вживання слова "ціль" могло б виглядати надмірно провокаційним; натомість їх почали називати "об'єктами, що викликають увагу".

— Розвідка та артилерія США допомогли Україні швидко переламати ситуацію під час російського наступу.

— Навесні 2022 року адміністрація Байдена погодилася відправити в Україну високомобільні артилерійські системи (HIMARS), які випускають реактивні снаряди із супутниковою системою наведення на відстані до 50 миль.

— У перший рік бойових дій українці дуже сильно залежали від американців у плані розвідувальної інформації, і група "Дракон" перевіряв і контролював практично кожен удар, який завдають снаряди HIMARS.

Контрнаступ України у 2022 році був загалом успішним: до грудня українці несподівано здобули перевагу над російським противником, наче Давид над Голіафом.

Адміністрація Байдена продовжувала зрушувати свої "червоні лінії"

Із самого початку представники адміністрації Байдена прагнули встановити наступну червону лінію: США не воюють із Росією, а допомагають Україні. Проте вони турбувалися, що кроки, що робляться, можуть спровокувати Путіна, він атакує цілі НАТО і навіть, цілком можливо, реалізує свої ядерні загрози. Щоб допомогти Україні впоратися з дедалі більшою небезпекою, рівень терпимості до ризику в адміністрації Байдена збільшувався. Багато з потенційно провокаційних кроків робилися потай, нишком.

• Була ослаблена заборона на присутність американських військовослужбовців на українській території. Оперативній групі з Вісбадену дозволили направити до Києва близько десятка військових радників. Щоб не привертати уваги громадськості до їхньої присутності, Пентагон спочатку називав їх "експертами вузького профілю". Пізніше групу розширили приблизно до трьох десятків людей, і військовим радникам зрештою дозволили вирушити на українські командні пункти ближче до зони бойових дій.

• У 2022 році Військово-морському флоту США було дозволено обмінюватися інформацією під час ударів українськими безпілотниками по військових кораблях прямо в територіальних водах анексованого Росією Криму. ЦРУ було дозволено підтримувати українські операції у кримських водах; тієї осені шпигунське агентство таємно допомагало українським безпілотникам завдавати ударів по російським військовим кораблям у порту Севастополя.

• У січні 2024 року у Вісбадені представники американських та українських військових спільно спланували кампанію для завдання ударів по сотні російських військових об'єктів, розташованих на всій території Криму. При цьому разом із українськими безпілотниками були задіяні надані коаліцією ракети великої дальності. Ця операція, що отримала назву "Operation Lunar Hail" ("Операція Місячний град") значною мірою досягла успіху, оскільки росіянам довелося вивести матеріально-технічне обладнання та бойові підрозділи з Криму на материкову частину Росії.

Зрештою американським військовим та ЦРУ дали дозвіл допомогти у завданні ударів по Росії.

Найжирнішою червоною лінією був кордон Росії. Однак, навесні 2024 року, щоб забезпечити захист північного міста Харкова від російського нападу, адміністрація Байдена санкціонувала створення так званого оперативного поля. У межах цієї частини російської території офіцерам США із Вісбадену дозволялося надавати українцям точні координати. На першій стадії оперативне поле охоплювало широку смугу вздовж північного кордону України. Незабаром після того, як Північна Корея відправила війська для допомоги Росії у боротьбі з вторгненням українців у Курську область, поле розширили. Пізніше американським військовим дозволили завдавати ракетних ударів по району на півдні Росії, де росіяни розмістили бойові підрозділи та військову техніку, готуючись здійснити наступ у східній частині України.

Так історично склалося, що ЦРУ забороняло надавати розвідувальні дані про цілі на російській території. Однак воно цілком мало право, як винятковий захід, просити про збільшення "ступеня свободи дій" для допомоги у завданні ударів по певним цілям. Так, розвідка виявила величезний склад боєприпасів у Торопці, розташованому за 290 миль на північ від кордону з Україною. І вже 18 вересня 2024 року цей склад боєприпасів атакував рій безпілотників. Потужність вибуху була еквівалентна невеликому землетрусу, внаслідок чого утворив кратер завширшки з футбольне поле. Пізніше ЦРУ дозволило українським безпілотникам завдавати ударів по південній частині Росії, щоб спробувати сповільнити рух росіян на сході України.

Політичні розбіжності в Україні сприяли провалу контрнаступу 2023 року

Внаслідок контрнаступу 2023 року передбачалося наростити темп після тріумфальних перемог першого року. Партнери провели військові навчання у Вісбадені та погодили стратегію, але після цього план вщент розбився про політичну ситуацію в Україні.

Головнокомандувач збройних сил України генерал Валерій Залужний виступив на підтримку плану, головним елементом якого був наступ у напрямку південного міста Мелітополя. Цей наступ мав перерізати російські шляхи постачання. Однак його суперник і підлеглий — генерал-полковник Олександр Сирський — мав свій план. Він полягав у тому, щоб розсікти російські війська у підконтрольному Росії місті Бахмуті, розташованому на сході країни. Президент України Володимир Зеленський став на бік останнього та розділив боєприпаси та живу силу між двома головними фронтами замість того, щоб зосередитися на одному. Українці так і не повернули Бахмут, і за кілька місяців контрнаступ закінчився невдачею. Тепер Росія отримала перевагу.

The New York Times , США