Українські війська наступають: повідомляють про атаку Леопардів

Сьогодні головна новина - активні атакуючі дії ЗСУ одразу за декількома напрямками, перші повідомлення про які надійшли 4 червня. Контрнаступ ЗСУ розпочався?

Вчора, як ми вже розповідали, йшлося про бої на захід від Великої Новосілки, біля кордону Донецької та Запорізької областей. Це зона так званого Врем'євського виступу. Також повідомлялося про бої в районі Вугледару.

Бої, судячи з офіційних даних РФ, йшли в районі Ненудного (Донецька) та Новодарівки (Запорізька область).

Вранці понеділка росіяни заявили про нові атаки ЗСУ - вже на схід від Великої Новосілки, з іншого боку Врем'євського виступу. А саме – у районі Новодонецького.

За одними даними, українські сили змогли закріпитися на околицях села, за іншими - контролюють до половини населеного пункту, за третіми - зайняли його весь. У російських пабликах пишуть, що в атаці взяли участь танки "Леопард" у кількості до 30 штук.

Командири ДНР на місцях зізнаються, що ситуація важка. "Противник, намацавши наші слабкі місця, нарощує зусилля", - повідомив Ходаковський.

Українські коментарі на тему спершу були скупими або були відсутні. З ранку управління стратегічних комунікацій ЗСУ заявило, що Росія запустила кампанію з фейками про початок українського контрнаступу. Повідомлялося, що готуються до публікації кадри з українською технікою та полоненими, що горить.

Але незабаром заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що Україна на деяких напрямках переходить до наступальних дій. При цьому події на півдні вона прокоментувала без особливих подробиць, але думала, що там нічого особливого не відбувається: "На півдні – ворог в обороні. Тривають бої місцевого значення".

Набагато більше уваги Маляр приділила Бахмутському напрямку. "Там ми рухаємось досить широким фронтом. Є успіх. Займаємо панівні висоти. Ворог в обороні хоче утримати позиції", - заявила вона. Також чиновниця опублікувала карту з Бахмутом, які обведено червоним гуртком – мабуть, натяк на плани оточити місто.

За її словами, ЗСУ просунулися в районі сіл:

- Горіхово-Васильівка, Парасковіївка - на 200-1600 м (це на північ від Бахмута),

– Іванівське, Кліщеївка – на 100-700 м (це на південний захід від Бахмута).

Підтвердили поновлення настань під Бахмутом та в "Азові". "Сьогодні наша 3 ОШБр відновила рух уперед під Бахмутом. Потроху просуваємось, займаємо нові позиції", - написав "азовець" Максим Жорін.

Зазначимо, що напередодні сьогодні куратор "Вагнера" ​​Пригожин заявив, що ЗСУ увійшли до Берхівки на північний захід від Бахмута. За його словами, частину території цього населеного пункту контролює українська армія.

Село було захоплене "вагнерівцями" у лютому. Таким чином вони перерізали пряму дорогу з Бахмуту до Слов'янська. А у травні, після контрудара української армії на флангах, росіяни відійшли до Берхівського водосховища. Але, зазначимо, Україна про Берхівку нічого поки що не заявляла.

Але загалом Україна великого наступу, про який заявляють росіяни, не підтверджує, а деякі представники української влади прямо заперечують.

Так, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що росіяни "відбивають" наступ, якого немає.

"Москва вже бере активну участь у відображенні глобального наступу, якого ще немає". Мільйонна армія росіян активно відбиває атаки, знищуючи тисячі танків, сотні HIMARS та ескадрильї F-16. Битва продовжується, одним словом", - сказав Подоляк.

Про те ж пишуть і низка українських військових телеграм-каналів, заявляючи, що "росіяни самі вигадують наступ, щоб потім його героїчно відобразити".

Втім, враховуючи хаос та анархію, які останнім часом запанували в російських військових телеграм-каналах, вкрай малоймовірно, що командування армії РФ може там здійснювати таку масштабну кампанію з дезінформації.

Зважаючи на все, наступальні дії на південному напрямку справді мають місце. Причому досить масштабні, але Україна поки що не хоче говорити, що розпочався контрнаступ - мабуть, бажаючи спершу подивитися на результат своїх дій. Але, ймовірно, заявить про це, якщо буде звільнено значні території або великі населені пункти.

Що означає атаки України?

На Заході вважають, що Україна поки що не настає всерйоз, а проводить розвідку боєм - нехай і більшу, ніж зазвичай. Про це сьогодні із посиланням на думку американських військових написала New York Times.

Але очевидна активізація лінії фронту. Перші числа червня пов'язані з планами "Вагнера" ​​піти з Бахмута в цей часовий проміжок, що створювало б відразу кілька проблем для російського командування, пов'язаних із необхідністю перекидання туди резервів для затикання дірки на фронті.

Нині фронт почав рухатися одразу на двох ділянках – під Бахмутом та Великою Новосілкою. Останній напрямок має до того ж стратегічний характер, оскільки знаходиться у відносній близькості від сухопутного коридору до Криму, який утримується Росією (близько 90 кілометрів).

Втім, знову ж таки, звучать різні думки щодо того, чи тут буде спрямування головного удару ЗСУ. І чи не є нинішні бої біля Бахмута маневром, що відволікає.

Тут цікавим є факт, що українське командування більше медійної уваги приділяє Бахмуту, показуючи наміри його оточити. А південний напрямок "оточуючи" мовчанням. При цьому, судячи з риторики росіян, найбільш чутливі удари вони отримують на півдні. Можливо, це є інформаційна стратегія українського командування.

Не можна також не звернути увагу, що одночасно різко активізувалася білгородська ділянка, яка має, судячи з усього, не так військове, як психологічне значення (підірвати довіру суспільства до російської влади і змусити її перекидати туди великі резерви). Що наштовхує на думку про деякі синхронізовані події одночасно по ряду напрямків, покликаних дезорієнтувати супротивника і деморалізувати його.

Сьогодні щодо цього надійшли чергові коментарі від українських спікерів.

"Головна мудрість – це переконати ворога в тому, що він уже програв. Тому що перемога чи поразка спочатку народжуються у голові", - написав зранку в телеграмі голова Офісу президента Андрій Єрмак. Ця заява, судячи з часу публікації, явно лягала у контекст активізації фронту.

Детальніше цю думку розвинув сьогодні колишній радник Єрмака Арестович.

За його словами, "від безпілотників на більшій території європейської частини РФ, прильотів ракет дальньої дії в тил, постачання української армії союзниками і ось-ось контрнаступу, що починається - у російських громадян, що цікавляться, військових і військового керівництва РФ починається інформаційне і емоційне перевантаження".

"Коли психологічний розігрів досягне певного результату, а на землі буде закінчено все приготування, тоді все і почнеться", - додав він.

"Вагнерівці" полонив російського підполковника

Питання про деморалізацію російської армії та суспільства безпосередньо пов'язане і зі зростаючою та дедалі більш радикальною активністю Євгена Пригожина.

Вчора пізно ввечері вона перейшла на новий рівень.

Пригожин повідомив про зіткнення ЧВК з підрозділами російської регулярної армії, які, за твердженням Пригожина та "вагнерівців", мінували шляхи їхнього відходу з міста, а коли вони почали їх розмінувати, то відкрили по них вогонь.

А незабаром Пригожин показав відео із "взятым у полон" вагнерівцями командиром 72-ї бригади армії РФ Романом Вінівітіним (так чоловік видається на відео).

Він заявляє, що вів обстріл вагнерівців, а також роззброїв один із підрозділів ПВК «з почуття особистої неприязні» та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.

І відео, і сама ситуація дуже дивна. "Вагнерівці" затримали високопоставленого офіцера російської армії. При цьому, якщо вірити його словам, він не лише обстріляв підрозділ ПВК, а й, за день до того, роззброїв «вагнерівців», раніше ще й мінував шляхи їхнього відходу. Тобто протягом кількох днів вдався до цілого комплексу дій проти ПВК, що навряд чи можна пояснити випадковістю або ж «особистою неприязнью у стані алкогольного сп'яніння».

Пояснень цьому може бути два.

Перше - історія з обстрілом та мінуванням вигадана Пригожиним. Комбрига схопили «вагнерівці» та змусили «дати свідчення» на відео в рамках боротьби ПВК з міноборони РФ (на особі Вінівітіна видно сліди побоїв).

Друге – підрозділам російської армії дано наказ перешкоджати виходу «вагнерівців» з Бахмута. Нагадаємо, що про «ротацію» (заміна підрозділів ПВК на регулярну російську армію) у цьому місті говорить лише Пригожин, а також представники України та Заходу.

Міноборони РФ ротації офіційно не підтверджувало. А раніше (на початку травня) Пригожин заявляв, що йому пригрозили звинуваченням у «зраді Батьківщині», якщо він залишить позиції в Бахмуті без наказу.

Не виключено, що зараз міноборони РФ намагається ці погрози реалізувати.

Втім, це поки що лише припущення. Але звертає на себе увагу, що ні міноборони РФ, ні російська влада загалом не коментують ситуацію з постійними «наїздами» Пригожина на командування армії Росії, а також на захоплення офіцера російської армії. Ніхто не намагається залучити за це Пригожина та "вагнерівців" до відповіді, порушити кримінальну справу. Влада вдає, що взагалі нічого не відбувається.

Тож ситуація у Бахмуті зараз гранично незрозуміла - чи виведений звідти "Вагнер"? Чи зайшли туди російські регулярні війська? На тлі цієї невизначеності, можливо, українські війська й досягають успіху, що вже використовує Пригожина для нової порції критики міноборони РФ. При тому, що самого Пригожина за те, що він із ПВК фактично кинув фронт (або, як мінімум, оголосив про такий намір), створивши великі проблеми для всієї російської системи оборони, ніхто не критикує і ні в чому не звинувачує.

Окремо продовжує розвиватися сюжет із контактами між Пригожиним та воюючими на боці України підрозділами росіян – "Російський добровольчий корпус" та Легіон «Свобода Росії».

Вчора Пригожин раптово погодився зустрітися з ними, щоб забрати російських полонених. А сьогодні легіон "Свобода Росії" звернеться до Пригожина з пропозицією обміняти захопленого "вагнерівцями" російського підполковника на російських військових, взятих у полон під час рейдів у Білгородську область.

Представник ЛСР із позивним "Цезаром" підкреслено шанобливо звертається до «Євгена Вікторовича Пригожина», заявляючи, що з ним «можна говорити і домовлятися».

Пригожин відповів відмовою, сказавши, що нікого з росіян за російських віддавати не готовий.

Але при цьому дав зрозуміти, що намагатиметься забрати полонених без обміну.

"Хочу звернути увагу, що за українською стороною є невелика боржка за кількістю обмінних полонених, тому спробуємо нагадати про неї", - заявив Пригожин.

У Росії вже виникла версія, що Пригожин з одного боку, і РДК і Легіон з іншого грають в якусь узгоджену один з одним гру, фактично даючи паси один одному.

"Схоже, у нас на очах сформувався інтернаціонал найманців. Або профспілка найманців. Або піар-агентство "Ти мені, я тобі". Розібратися в цьому розумі незбагненному явищі - ось актуальний виклик для справжніх політологів", - написав російський політолог Сергій Старовойтов.

Варто також зазначити, що кураторами РДК та Легіону вважається українське Головне управління розвідки, з яким, за даними західних ЗМІ, підтримує контакт і Пригожин.

У цілому нині, ситуація з Пригожиним та її дедалі масштабнішою інформаційно-політичної активністю залишається однією з головних чинників загрози внутрішньої дестабілізації до і підриву бойового духу і дисципліни у російській армії.

І саме так це сприймають в Україні, покладаючи великі процеси на ці процеси. Історію із затриманим російським підполковником, українські ЗМІ та телеграм-канали подавали як "початок громадянської війни в РФ".

Втім, наскільки насправді очікування деморалізації російської армії та суспільства виправдаються - питання відкрите. Наскільки це все вплине на здатність РФ продовжувати війну - покажуть лише реальні бойові дії.

У США знову говорять про "корейський сценарій"

У США знову заговорили про необхідність виробляти параметри припинення війни в Україні.

Вашингтону час визначити своє бачення того, як має закінчитися війна в Україні, пише старший науковий співробітник відомого американського аналітичного центру RAND Самуель Чарап у своїй статті для Foreign Affairs.

Він вважає, що жодна із сторін не зможе здобути повної перемоги та контролю над бажаними територіями в найближчі роки, але при цьому обидві армії зможуть продовжувати завдавати ударів по непідконтрольній їм території. Таким чином, війна може стати "спустошливим багаторічним конфліктом, який не призведе до остаточного результату".

Тому Чарап закликає США та Захід зробити вибір довгострокової стратегії: розпочати переговори про завершення війни зараз чи через роки. Через роки, на його думку, основи конфлікту залишаться тими самими, але буде втрачено багато ресурсів та людей.

Чарап припускає, що контрнаступ ЗСУ "принесе значні результати". Але навіть тоді не призведе до "вирішального у військовому відношенні результату" і навіть "велике переміщення лінії фронту не обов'язково покладе край конфлікту". Він вважає, що навіть повне вигнання російських військ за межі України не обов'язково призведе до закінчення війни. Навпаки, Путін може оголосити черговий раунд мобілізації, посилити бомбардування українських міст або просто утримати оборону, переконаний, що час працює на нього проти України.

Але й Росії навіть застосування ядерної зброї не обіцяє перемоги. Як і можливість захопити бажану територію військовим шляхом, на яку Чарап не вірить.

Таким чином він припускає, що конфлікт ризикує затягтися на багато років, що призведе до бюджетних проблем західних країн та глобальних економічних наслідків. Росія також буде ослаблена, але "ця користь не переважає витрати".

Україні буде важко відновити економіку - в умовах заблокованих портів, закритого повітряного простору, обстрілів міст, мобілізації та біженців.

"Оскільки переговори будуть потрібні, а про повне врегулювання не може бути й мови, найбільш ймовірним результатом є угода про перемир'я. Перемир'я — по суті, довгострокова угода про припинення вогню, яка не усуває політичні розбіжності, — покладе край гарячій війні між Росією та Україною, але не їхньому ширшому конфлікту", - прогнозує аналітик.

І наводить як приклад відому аналогію - корейську угоду 1953 року.

При цьому він вважає, що можна розпочинати підготовку до переговорів, не чекаючи на завершення бойових дій і не припиняючи військову допомогу Києву. Тобто чинити дипломатичний тиск паралельно із завданням військових ударів.

Він вважає, що на вироблення дипломатичної стратегії Україні та Заходу можуть знадобитися місяці, але налагоджувати дипломатичний канал закликає вже зараз.

Чарап констатує, що Україна має отримати від Заходу якісь гарантії безпеки, щоб РФ знову не вторглася. Але вступ до НАТО, на його думку, зробить непривабливим укладання миру для Росії, і вона вирішить продовжувати війну.

Як можлива модель він називає вже згадану в ЗМІ "ізраїльську модель", коли США надають максимальну співпрацю в галузі безпеки та постачання зброї без формальних зобов'язань участі у війні.

На його думку, такий договір дав би Україні не лише "підвищене почуття безпеки", а й стимулювало б приватні інвестиції. А Кремль змусило б серйозно замислитись, перш ніж нападати знову.

Після цього Україна потребуватиме постійної допомоги та відновлення, а Росії пропонується дати можливість отримати більш привабливий варіант світу через послаблення санкцій при виконанні певних умов. Також пропонується запустити обговорення більш широкої моделі європейської безпеки.

strana.news