Чотири винищувачі, які зроблять революцію у ВПС України

США та їхні західні союзники продовжують надавати українським збройним силам масштабну матеріальну підтримку: з початку російсько-української війни у ​​лютому було поставлено обладнання на десятки мільярдів доларів, і питання оснащення України сучасними бойовими літаками порушується дедалі частіше. У липні було підтверджено програму навчання українських льотчиків, яка в майбутньому прискорить перехід країни на американські винищувачі F-16, а в серпні було розкрито подробиці про секретне навчання пілотів роботі з американськими штурмовиками А-10. На початку листопада британський Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень назвав шведський легкий винищувач Gripen найбільш вдалим кандидатом для оснащення ВПС України. Розглядалися й інші варіанти, наприклад, важкі винищувачі F-15 і навіть радянські МіГ-29.

МіГ-29/МіГ-29М

З початку бойових дій у лютому основу української винищувальної авіації склав винищувач четвертого покоління МіГ-29. Ці літаки радянської споруди високо цінуються за низькі потреби в технічному обслуговуванні та здатність працювати з коротких імпровізованих злітно-посадкових смуг, а також за виняткову маневреність, завдяки чому вважаються ідеальними для протиповітряної оборони на коротких дистанціях. Це підвищило цінність МіГів порівняно з важчими Су-27 та Су-24, які значно дорожчі в експлуатації і не перебувають на озброєнні союзних держав — а це передбачає складнощі з запчастинами.

Проблема МіГ-29, як і решти винищувачів українських ВПС, полягає в їх застарілому озброєнні та авіоніці, через що вони не можуть серйозно загрожувати сучаснішим російським силам. Ще одна перешкода - використання радарів з механічним скануванням та напівактивних, а не активних ракет класу "повітря - повітря" з радіолокаційним наведенням. Причому проблема збережеться навіть у тому випадку, якщо нові МІГ-29 будуть доставлені з країн НАТО, наприклад, з Польщі та Словаччини, які отримали їх у 1980-х, коли входили до Варшавського договору під керівництвом Радянського Союзу.

Винищувач МіГ-29 ВПС України

Мабуть, найкращий варіант для України, який аналітики обговорювали ще у квітні, полягає в тому, щоб Захід чинив тиск на Єгипет та переконав його продати Києву свій флот із 46 винищувачів МІГ-29М. МіГ-29М - найбільш боєздатна модифікація у світі, а єгипетський флот оснащений до того ж сучасними ракетами класу "повітря - повітря" Р-77-1 та крилатими ракетами Х-35, а також іншим сучасним озброєнням та РЛС з електронним скануванням. Єгипетські МіГи оснащені краще за більшість винищувачів самих ВПС Росії, успадкувавши при цьому низьку потребу в технічному обслуговуванні та придатність до експлуатації в суворих умовах вихідного МіГ-29. Крім того, українським підрозділам не важко буде їх переобладнати.

Зрештою, це дозволить уникнути ризиків, що Росія зможе вивчити можливості техніки НАТО. При цьому МіГі набагато дешевші за західні літаки з такими ж передовими радарами та озброєнням. При тому, що МіГ-29М — мабуть ідеальний варіант для ВПС України, малоймовірно, що Єгипет погодиться їх поставити, незважаючи на тиск Заходу. Хоча єгипетський уряд Анвара Садата в 1970-х роках незаконно постачав до США сучасні радянські винищувачі, нинішня адміністрація зайняла в конфлікті Росії та Заходу набагато нейтральнішу позицію і навряд чи зважиться зруйнувати партнерство з Москвою.

F-16

F-16 - найпоширеніший винищувач четвертого покоління у світі. Парк із понад 550 штук становить основу ВПС США та низки підрозділів морської авіації. Літак розроблявся в роки холодної війни як недорогий, простий в обслуговуванні та легший аналог висококласного F-15. Завдяки значному надлишку кількох сотень F-16 на балансі ВПС США цей клас називається провідним кандидатом для оснащення ВПС України, хоча залишаються питання щодо життєздатності такої передачі озброєнь.

F-16, які знаходяться на зберіганні та в діючих частинах НАТО, використовують застарілі РЛС з механічним скануванням, які набагато вразливіші до перешкод і від яких радянська тактична авіація почала відмовлятися ще 1981 року. Немодернізованим F-16 також не вистачає можливостей наведення зі зміщенням від лінії прицілювання, що забезпечується новою ракетою AIM-9X класу "повітря – повітря" та нашлемними прицілами. Через це вони виявляться у вкрай невигідному становищі не лише порівняно із сучасними російськими винищувачами, а й навіть у порівнянні з нинішніми українськими МіГ-29 та Су-27, які свого часу здобули такі можливості першими у світі.

В результаті, щоб F-16 став придатним для бойових дій в Україні, будуть потрібні значні інвестиції або в будівництво нових одиниць, які коштуватимуть набагато дорожче, або в модернізацію старих планерів до стандарту F-16V із сучасною авіонікою та озброєнням. При цьому постачання модернізованих F-16 пов'язане з певними ризиками, включаючи дискредитацію класу в очах експортних клієнтів, якщо вони зазнають великих втрат, та компрометацію секретних технологій. Нарешті, F-16 набагато менш пристосований для експлуатації в суворих умовах ніж МіГ-29.

F-18/F-18E

Середньоважкі F-18 Hornet і F-18E/F Super Hornet неодноразово називалися кандидатами на формування нового українського винищувального флоту. Літак складніший і дорожчий в обслуговуванні, ніж F-16, хоч і вважається економічним щодо своїх розмірів. Хоча F-18 та F-18E мають низку переваг порівняно з F-16, у тому числі значно більшу дальність польоту та резервний двигун, вони не вважаються економічно ефективними та, ймовірно, гірше відповідатимуть вимогам українського театру воєнних дій. Ці літаки значно дорожчі, у них менше доступних запчастин, вони набагато повільніші і менш маневрені, ніж F-16, не кажучи вже про МіГ-29, що ставить під сумнів їхню придатність для протидії ВПС Росії.

Винищувач F-18E/F Super Hornet ВПС США

Gripen

Шведський винищувач Gripen відноситься до категорії дуже легких літаків. Він навіть менший за F-16 і порівняний швидше з китайсько-пакистанським JF-17 або індійським Tejas. Літак цінується за вкрай низькі експлуатаційні витрати та потреби у технічному обслуговуванні, невибагливий до наземного допоміжного обладнання, а його конструкція оптимізована для операцій із розосередженими базами. Gripen розроблявся для режиму роботи, аналогічного МіГ-29, одному з найбільш маневрених реактивних літаків у світі. Серед західних класів винищувачів Gripen найкраще підходить для експлуатації в суворих аеродромних умовах, за винятком нового F-35B, розробленого для Корпусу морської піхоти США – на сьогоднішній момент він вважається найдорожчим серійним винищувачем у світі.

Шведський винищувач Saab JAS-39 Gripen

Gripen набагато краще за інших західних винищувачів підходить для нинішнього режиму операцій в Україні, і в поєднанні з низькою вартістю є потенційно ідеальним. Однак серйозною проблемою залишається доступність винищувача: за більш ніж 30 років з моменту першого польоту було збудовано менше 300 літаків, і жодна країна не має резервів, які можна порівняти з F-16 і F-18 США.

Більшість операторів Gripen зайняли нейтральну позицію щодо війни, що продовжується, і лише сама Швеція і Чехія рішуче встали на бік Києва, так само як і Великобританія, яка експлуатує невелику кількість навчальних варіантів. Як і F-16, переважна більшість Gripen використовують застарілу авіоніку та радари з механічним скануванням, у той час як сучасний варіант Gripen E/F вироблений у вкрай обмеженій кількості. Оскільки в останні роки Gripen вкрай погано виглядав на експортних ринках, а нових продажів не спостерігалося з 2014 року, перспектива, що Gripen і особливо модифікація E/F зазнають великих втрат у бою з ВПС Росії, ще більше знизить привабливість літака. Цим частково пояснюється нерішучість Швеції у підтримці Києва.

Military Watch Magazine , США