Підштовхуючи Україну до територіальних поступок, НАТО прирікає себе на катастрофу

Виступаючи в Норвегії, голова офісу генерального секретаря НАТО Стіан Єнссен заявив, що для досягнення миру Києву, можливо, доведеться поступитися частиною своїх територій Росії в обмін на членство України в альянсі.

Його коментарі викликали вибух обурення в Україні, і це цілком зрозуміло. Хоча пізніше Єнссен вибачився за те, як саме він сформулював свою позицію, він все ж таки від неї не відмовився. І наступні рішучі заяви Столтенберга про те, що мирні переговори відбуватимуться на умовах Києва, так і не допомогли розвіяти підозри, що Єнссен проговорився, озвучивши те, як Захід насправді ставиться до українського конфлікту.

Згідно з нещодавньою оцінкою американської розвідки, контрнаступ українських військ не дозволить Києву досягти поставленої мети, а саме перерізати сухопутний коридор Росії до Криму. І сумний висновок, якого дійшли деякі експерти, зводиться до того, що, незважаючи на наступні наступальні  дії як Росії, так і України, ні та, ні інша сторона не зуміє досягти стратегічно значущих успіхів.

Вихід із цього очевидного глухого кута полягає не в тому, щоб змушувати Україну погоджуватися на передачу частини її територій Росії, а в тому, щоб спробувати змінити ситуацію на місцях. Цього можна було б досягти, лише активізувавши зусилля щодо постачання Києву достатньої кількісті бойових ресурсів, щоб він міг витіснити російські війська — якщо не цього року, то наступного.

Тим не менш, через два роки після ганебного відступу з Афганістану Захід знову опинився на межі поразки. Мирна угода на подібних умовах означала б перемогу Росії та поразку України. А як ще можна сприймати передачу території ворогові?

Насправді, зараз західні союзники мають надати Києву таку підтримку, яку досі не надавали. В останніх повідомленнях із Вашингтона немає нічого нового. Вони лише підтверджують ті оцінки, які звучали ще в лютому, і згідно з якими нестача техніки та сил мала призвести до провалу контрнаступу.

Іншими словами, те, що ми зараз спостерігаємо, — це прояв нездатності Заходу дотримуватись його власних принципів. Замість того, щоб ще на початку року зробити рішучі кроки та забезпечити Київ усією необхідною зброєю, Вашингтон і Берлін невпинно закликали Україну воювати відповідно до тактичної доктрини НАТО, при цьому відмовляючи їй у засобах, необхідних для ведення такої боротьби. Захід продовжував передавати Україні зброю крихітними партіями, невпинно сперечаючись і журячись з приводу необхідності надавати Києву танки, F-16, ATACMS та касетні боєприпаси, необхідні для успіху українського контрнаступу.

Через кілька місяців агонії Сполучені Штати врешті-решт прийняли рішення про постачання касетних боєприпасів на Україну, проте вони скріпивши серце схвалили постачання винищувачів F-16 Данією та Нідерландами лише цього тижня.

Якби Байден пішов на військову мантру Черчілля "діяти сьогодні ж" у той момент, коли Зеленський вперше попросив у нього ці літаки, винищувачі F-16 вже могли б атакувати російські війська в Україні. Але тепер вони піднімуться в небо над цією країною не раніше наступного року, а може бути ще пізніше.

Тим часом канцлер Німеччини Олаф Шольц продовжує закликати до "нових мирних переговорів", зволікаючи з вирішенням питання про те, чи потрібно передавати Україні такі необхідні їй крилаті ракети "Таурус". Сама ідея мирних переговорів у такій ситуації здавалася б фарсом, якби вона була настільки небезпечною.

Досі всі зусилля Заходу зводилися до безглуздих розмов. Якщо Росія не зазнає повної поразки на полі бою, то ніякий тиск, який на Путіна могла б надати будь-яка країна, окрім Китаю, не змусить його вивести російську армію з території України. І, незважаючи на присутність Пекіна на переговорах у Джідді, Сі Цзіньпін не нав'язуватиме Путіну поступки, які, на його думку, можуть виявитися на руку Заходу.

Тим часом альтернативний план, який передбачає вступ України до НАТО в обмін на передачу великих ділянок її територій Росії, просто смішний. Якщо вже на те пішло, Путін ніколи не погодиться на розширення НАТО. І, навіть якщо погодиться, Україні не буде чого вступати у військовий альянс, який відкрито демонструє свою марність, фактично здавшись Росії. Тому що саме таким виявиться справжній результат нездатності НАТО забезпечити перемогу його союзника у найзначнішому воєнному конфлікті в Європі з моменту створення альянсу.

The Telegraph UK , Великобританія