7 антинаукових міфів загрожують сучасному суспільству

Ми всі маємо право дотримуватися власних поглядів, навіть якщо вони не завжди базуються на належних фактах чи доказах. Однак реальність залишається незмінною: факти є фактами, і ми не можемо обирати лише ті з них, що нам подобаються більше за інші.

У лютому 2025 року Роберт Ф. Кеннеді-молодший, який здобув широку відомість завдяки активним виступам проти вакцинації, фторування води та ГМО, обійняв посаду директора з питань охорони здоров’я та соціальних служб США. Це сталося, попри те, що численні кваліфіковані фахівці у галузі науки та медицини заперечували проти його призначення.

З досвіду всієї людської цивілізації зрозуміло: подолати труднощі можна лише тоді, коли ми адекватно оцінюємо реальну ситуацію, а відтак безпосередньо працюємо над розв’язанням виниклих проблем. Проте справжній поступ можливий лише за умови, що всі ми починаємо з однієї й тієї ж бази фактичних даних. Якщо реальність залишатиметься для нас спотвореною або недоступною, говорити про масштабні позитивні зрушення марно. На жаль, сьогодні є чимало джерел дезінформації: від неправдивого уявлення про роль експертизи до псевдонаукових «аргументів» проти вакцин чи фторування води. Відповідь — лише достовірна, якісно перевірена інформація.

Кожен із нас має право на власний погляд, та ніхто не має права перекручувати факти чи вигадувати власні. Здавалося б, це очевидна теза, і проте чимало людей наполегливо відкидають давно встановлені наукові висновки. У нашій культурі вистачає впливових голосів, які просувають наративи, що підривають усе, що підтверджено експертизою та емпіричними даними. Інколи це маскується під гаслом «альтернативних фактів». Тож украй важливо, попри будь-які суперечки та непопулярність, відстоювати істину.

Попри те, що деякі химерні припущення — на кшталт «Земля пласка», «люди ніколи не висаджувалися на Місяць» чи «Австралії не існує» — здаються просто кумедними, вони підживлюють дезінформацію та перешкоджають нам гуртом вирішувати нагальні суспільні виклики. Згадаємо, що найбільші досягнення цивілізації часто випливали з об’єктивного аналізу та спільних дій, і все це можливе лише тоді, коли ми спираємося на єдину доказову основу. Нині існує сім антинаукових міфів, з якими нам необхідно боротися.

Зображення: куляста форма Землі

Космічний знімок NASA Messenger, зроблений під час віддалення від Землі, наочно демонструє, що наша планета — сфероїд. Існує чимало способів емпірично підтвердити кривизну Землі, і всі вони приводять до одного висновку. Немає жодного об’єктивного тесту, який би довів, що Земля плоска.
Авторство: NASA/MESSENGER

Складність ситуації полягає в тому, як ми самі себе сприймаємо. Більшість вважає, що здатна помилятися, чогось не знати чи мати хибне уявлення. Проте ми часто не помічаємо впливу власних упереджень щодо того, який висновок нам хотілося б підтвердити. Астроном і популяризатор науки Карл Саган попереджав:

На жаль, у нашому мозку можуть зберігатися уявлення, які колись мали сенс, але давно спростовані наукою. Нижче наведено сім особливо небезпечних міфів, від яких варто відмовитися всім нам.

1) «Немає подвійному сліпому дослідженню — немає доказів»

Часом стверджують, що тільки результати, отримані у великих рецензованих подвійних сліпих дослідженнях, можна вважати «справжньою» наукою. Звичайно, такий підхід важливий, коли ми шукаємо ледь помітний ефект і прагнемо його кількісно визначити. Але бувають випадки, коли подальші експерименти стають неетичними, щойно проявляється значний позитивний чи негативний ефект у певній групі.

Так, коли Джозеф Лістер уперше застосував антисептики під час операцій, він помітив різке зниження смертності порівняно з традиційними методами: смертність у «антисептичній» групі становила 15% проти 50% у контрольній. Далі чекати не було сенсу: зрозуміло, що продовжувати «експеримент» зі 100% хірургією без антисептиків було б неетично. Щось подібне сталося із закликами до великого подвійного сліпого дослідження з «користі від зубної нитки»: очевидно, що штучно забороняти комусь дотримуватися базового гігієнічного догляду за ротовою порожниною — негуманно. Тому багато рекомендацій у сфері здоров’я приймаються без «ідеального» подвійного сліпого тесту, адже його проведення може шкодити людям.

2) «Фторування води небезпечне й не дає переваг»

Якщо активістам потрібен простий спосіб налякати батьків, вони часто апелюють до імовірності зашкодити дітям. Наукові ж дані свідчать зовсім про інше: належно підібрані рівні фтору у водопровідній воді знижують кількість випадків карієсу приблизно на 40%. А чутки про те, що фтор негативно впливає на IQ, стосуються переважно надмірних дозувань (приміром, якщо пити десятки чашок зеленого чаю щодня протягом багатьох років, можна отримати надлишок фтору). Проте в типовій системі міського водопостачання концентрації фтору перебувають у безпечних межах. Містам, які відмовляються від фторування (наприклад, Портленду в Орегоні), доводиться потім стикатися з розповсюдженими проблемами ротового здоров’я, що найбільше зачіпає малозабезпечені верстви населення та расові меншини. Утім, групи на кшталт Fluoride Action Network продовжують поширювати сумнівні твердження про «токсичність» фтору, не спираючись на реальну наукову базу.

3) «Органічні й без-ГМО продукти корисніші, а ГМО — шкідливі»

Сільське господарство має безліч проблем: виснаження ґрунтів, брак поживних речовин у культурах, наслідки монокультури тощо. І все ж наукові дані не підтверджують думку, що органічні культури більш поживні, ніж неорганічні, або що ГМО-продукти менш корисні. Навпаки, розробка специфічних генетично модифікованих культур (наприклад, «золотий рис» з вітаміном A) може допомогти подолати серйозні виклики — як-от масова сліпота дітей у регіонах, де харчуються переважно рисом, позбавленим цього вітаміну. Щороку такі покращені сорти, як «золотий рис», рятують від сліпоти понад пів мільйона дітей і потенційно можуть зберегти більше мільйона життів у глобальних масштабах.

4) «Не люди відповідальні за зміну клімату»

Наукові підвалини твердження, що антропогенний CO2 призводить до глобального потепління, існують ще з позаминулого століття. Кліматологічні моделі понад пів століття тому вже показували зв’язок між подвоєнням концентрації CO2 та підвищенням глобальної температури приблизно на 2°C. Сьогодні рівень CO2 в атмосфері зріс більше ніж на 50% від старту промислової епохи, що узгоджується з поміченим потеплінням. Однак суспільне сприйняття цієї інформації часто залежить від політичних позицій, а не від об’єктивних даних. Але факт лишається фактом: планета нагрівається швидше, ніж будь-коли в історії людства, і це відбувається здебільшого через спалювання викопного палива та іншу діяльність людини, а не через сонячну активність чи вулкани.

5) «Графік вакцинації CDC небезпечний і марний»

За висновками ВООЗ і CDC, вакцинація — це одне з найбільших досягнень у сфері громадського здоров’я ХХ століття. Вона практично викорінила такі хвороби, як кір, паротит, поліомієліт, вітрянку, кашлюк і дифтерію, які колись забирали тисячі життів і спричиняли інвалідизацію ще більшої кількості людей. Велика частка імунізованого населення додатково захищає тих, хто з різних причин не може зробити щеплення (наприклад, маленьких дітей чи людей зі зниженим імунітетом). Однак у регіонах, де зростає кількість противників вакцинації, хвороби знову спалахують. Наука демонструє високу безпеку й ефективність вакцин, при цьому не підтверджено жодного зв’язку з аутизмом. Але страх перед уявними побічними ефектами досі утримує багатьох від щеплення. Це, своєю чергою, відкрило шлях таким масштабним поверненням інфекцій, як кір, що давно можна було б вважати «переможеною» хворобою.

6) «5G-випромінювання небезпечне для здоров’я»

Ще одна конспірологія базується на страху перед «невідомим». Радіочастотне випромінювання (РЧ), до якого належить і сигнал 5G, є неіонізуючим, тобто не здатне завдати шкоди на рівні ДНК. ВООЗ віднесла його до «можливих канцерогенів» у такій самій категорії, що й кава чи рослинний чебрець — це означає, що наразі відсутні переконливі докази реальної небезпеки. Багаторічний моніторинг працівників, які зазнають найбільшої дії радіохвиль, не виявив підвищення захворюваності на рак чи інші розлади. Незважаючи на це, кілька «фахівців» намагаються розпалювати паніку, приплітаючи до 5G найрізноманітніші фейки — від виклику пухлин до зараження COVID-19. Проте ці голослівні заяви не підтверджуються жодними серйозними дослідженнями.

7) «SARS-CoV-2 розробили штучно в лабораторії»

Останні роки людство зіткнулося з безпрецедентною загрозою у вигляді нового небезпечного респіраторного вірусу: мільярди інфікувань, мільйони смертей і колосальна кількість людей із хронічними наслідками. Усі наукові дані свідчать про природне походження SARS-CoV-2: вірус потрапив до людини, ймовірно, через контакт із дикими тваринами на ринку в Ухані. Поширена «версія», що цей патоген створили шляхом дослідження так званої «посиленої функції» (gain-of-function) і потім нібито випустили в світ, залишається без жодних підтверджень. Навпаки, опубліковані генетичні дані переконливо вказують на зоонозне походження й відкидають гіпотезу штучної розробки.

Найбільший біль, пов’язаний із запереченням науки, полягає в тому, що воно цілком могло б не виникати, якби ми запитували: «Що говорить об’єктивна наука?» замість «Що відповідає вподобанням чи політичним засадам?» Ми визнаємо очевидні речі: Земля куляста, люди здійснювали посадку на Місяць, а Австралія дійсно існує. Однак багато хто залишається глухим до таких же чітко встановлених речей, як ефективність фторування води, нешкідливість 5G чи безпечність та необхідність вакцинації.

Зараз у світі й справді вистачає проблем у сфері охорони здоров’я — наприклад, нестача належного лікування чи профілактики для вразливих людей. Проте нам, навпаки, доводиться протистояти навалі шарлатанства та псевдонаук, коли впливові чиновники займають важливі посади, пропагуючи ідеологію замість фактів. Це нагадує «лисенківщину» — епоху, коли політичні ідеї витісняли науку й завдавали величезної шкоди цілому суспільству. Якщо ми дбаємо про здоров’я й добробут інших, то маємо стояти на боці підтверджених наукою даних. Усе інше — це, за висловом Карла Сагана, сумне підпорядкування омані.