Стартувала велика реформа ЗСУ, яка може кардинально змінити хід війни

В українській армії почався процес, про який говорили багато років: Збройні сили запроваджують нові великі формування - армійські корпуси. Вони мають покращити координацію бригад та інших підрозділів під час оборони та наступів.

Останніми місяцями багато оглядачів та командирів скаржились на брак координації суміжних підрозділів, що призводило до невдач на фронті та проривів ліній оборони. І запровадження корпусів може цьому зарадити.

Це стратегічна реформа, яка потенційно може покращити хід війни для України. Про її початок 3 лютого офіційно оголосили президент Володимир Зеленський та головнокомандувач Олександр Сирський.

Але щоб розібратися у тому, що це за зміни та навіщо їх роблять під час активної фази війни, потрібно трохи зануритися у військову науку. А ще пригадати воєнну історію та навіть армію Наполеона, а також поглянути на недавнє минуле ЗСУ, де армійські корпуси вже насправді існували.

Понад те, такі з'єднання вже давно активно використовують росіяни проти України.

Тож що відомо про армійські корпуси та яку роль вони можуть відіграти у російсько-українській війні?

Що таке армійський корпус

У військовій теорії армійський корпус - це постійне з'єднання, що складається з кількох дивізій (дивізій зараз у ЗСУ немає) або бригад. Крім них, до корпусу входять й інші частини: розвідка, артилерія, ППО, інженерні підрозділи, зв'язок, логістика.

В ієрархії військових формувань корпус перебуває між дивізією (чи бригадою) та вищим рівнем - армією й групою армій.

Це так званий "оперативно-тактичний рівень" – вже не безпосереднє управління боєм взводів чи батальйонів ("тактичний рівень"), але і не керування ходом великих кампаній чи всієї війни ("оперативний" та "стратегічний" рівні).

Тож головна функція корпусу – координація дій дивізій і бригад у певній зоні під час наступу чи оборони. А також забезпечення своїх підрозділів ресурсами відповідно до поставлених задач та ситуації на полі бою.

До корпусу може входити від двох до п'яти бригад чи дивізій, а чисельність особового складу варіюється від 10 до 50 тисяч і більше бійців, залежно від країни, типу війська та задач.

У сучасній російській армії, наприклад, корпуси зазвичай нараховують від 15 до 30 тисяч військовослужбовців (хоча в умовах виснажливої Російсько-української війни вони можуть бути і меншими).

Командування корпусу має у своєму розпорядженні досить багато ресурсів, щоб на свій розсуд перекидати їх на ті чи інші ділянки фронту для виконання поставлених задач – наприклад, вести бої на лінії фронту довжиною 30 км.

Окрім об'єднання бригад і дивізій під поняттям "корпус" також можуть матися на увазі роди військ (найвідомішим тут є Корпус морської піхоти США) або ж органи управління (штаби) великих військових формувань.

Від Наполеона до 5-го армійського корпусу США

Історично творцем армійських корпусів вважають Наполеона Бонапарта, який на початку ХІХ ст. розділив свою армію на кілька постійних корпусів з власною кавалерією, піхотою та артилерією. Вони могли автономно маневрувати в рамках загальної стратегії дій всієї армії.

Корпусна структура багато в чому допомогла французам перемагати на ранніх етапах Наполеонівських воєн (наприклад, у Битві під Аустерліцом), адже робила Велику армію Бонапарта більш керованою та маневреною.

Тому поступово корпуси, які складалися з кількох десятків тисяч бійців, запровадили й в інших тогочасних країнах – від Пруссії до Сполучених Штатів.

Бойові корпуси активно використовувалися під час Першої світової війни (в основному на Східному фронті) та особливо у Другій світовій війні – мобільність танкових та моторизованих корпусів німців уможливила їхній бліцкриг проти поляків, французів та радянських сил у 1939-1941 роках.

Залишаються вони у багатьох арміях і зараз, хоча й у видозміненому та компактнішому вигляді.

5-й армійський корпус США, наприклад, був основою американських сил, які воювали в Іраку в 2003 році, а згодом діяв у Афганістані.

У 2013-у його розформували, але у 2020 р. відновили і пізніше розгорнули передову базу корпусу ("Кемп-Костюшко") у Польщі в Познані, що стало реакцією "східного флангу" НАТО на російське вторгнення в Україну.

Загалом же у американців зараз діє чотири "польових" корпуси: 1-й армійський корпус, 3-й бронетанковий корпус, 5-й армійський корпус та 18-й повітряно-десантний корпус.

У всі часи та у всіх арміях на корпуси покладалася головна функція ефективного керівництва бригадами, дивізіями та іншими підрозділами під час великих операцій – тобто перетворення розрізнених формувань на єдиний бойовий "організм".

Корпуси в українській армії: це ж було вже

У Збройних силах України також були армійські корпуси як оперативно-тактичні формування.

Від Радянського Союзу їй дісталася армійська структура, яка включала в себе ієрархію: "батальйон-полк-дивізія-корпус".

Тож протягом усіх 1990-х у ЗСУ існувало чотири армійських корпуси.

Більшість з них були утворені з колишніх радянських "армій" (великих оперативних формувань чисельністю до 100 тис. бійців і більше):

6-й армійський корпус – утворений на базі радянської 6-ї гвардійської танкової армії й об'єднував підрозділи на півдні і сході України;

8-й армійський корпус – утворений на основі 8-ї танкової Червонопрапорної армії СРСР і координував бригади на півночі України;

13-й армійський корпус – утворений на базі радянської 13-ї загальновійськової армії, об'єднував полки і бригади на заході;

32-й армійський корпус – координував підрозділи ЗСУ в Криму.

Але у процесі реформ та скорочення Збройних сил Україна поступово відмовилася і від армійських корпусів, і від дивізій (тактичне формування чисельністю до 15-20 тис. бійців).

До початку війни на Донбасі в 2014 році українська армія підійшла зі структурою підрозділів "батальйон-бригада".

Тобто найбільшим автономним тактичним формуванням в українській армії замість великих дивізій і корпусів залишилися бригади – підрозділи, які зазвичай налічують 3-5 тис. військовослужбовців.

"У 1990-х Україна отримала уламок радянської армії, основою структури якої була зв'язка "полк-дивізія" - структура доволі громіздка, призначена для бойових дій масовою армією на широкому фронті", - розповідає ВВС Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", військовий моряк у відставці.

За його словами, під час реформ ЗСУ спочатку відбувся перехід на структуру "бригада-корпус", що "було на той час виправдано і кореспондувалося с тогочасною організацією більшості європейських держав".

"Але згодом, продовжуючи невиправдане скорочення армії, військово-політичне керівництво пішло на вилучення з системи управління військами корпусної ланки – теоретично таке допустимо у нерозгорнутій армії в мирний час. За умови, що корпусна ланка вводиться у склад сил з переходом на організацію воєнного часу", - додає Павло Лакійчук.

Однак і з початком боїв на Донбасі армійські корпуси у ЗСУ не відновили.

Як припускає експерт, ймовірно на цей крок не пішли через те, що тодішня Антитерористична операція обмежувалася лише сходом України.

"Замість цього почали формувати тимчасові органи оперативного управління військами в зоні бойових дій. Ситуація не змінилася і з переформатуванням АТО в Операцію об'єднаних сил", - відзначає Павло Лакійчук.

Тимчасові органи, про які він згадує, - це так звані "сектори" в зоні АТО, яких було п'ять і які потім замінили на інші тимчасові "оперативно-тактичні угруповання".

Цей підхід залишився й після початку великої війни у 2022 р. Бойовими діями на найвищому рівні продовжили керувати тимчасові органи: оперативно-тактичні і оперативно-стратегічні угруповання військ (ОТУВ і ОСУВ), а також іноді - менші тактичні групи.

Так структура ЗСУ стала і поки що залишається такою: "батальйони-бригади-тактичні групи-ОТУВ-ОСУВ".

Тут постійними формуваннями є тільки батальйони і бригади. А офіцери в тактичних групах, оперативно-тактичних і оперативно-стратегічних угрупованнях діють на тимчасовій основі – для них це фактично відрядження з основного місця роботи (часто - Генштабу).

Це, на думку оглядачів, могло впливати на зменшення ефективності їхньої роботи через плинність кадрів.

"Коли фронт бойових дій сягнув понад тисячу кілометрів, а чисельність діючої армії зросла до сотень тисяч військових, зміна в структурі системи управління військами стала не просто бажаною, а необхідною. І дуже прикро, що військово-політичному керівництву України з якихось незрозумілих причин на те, щоб це зрозуміти, знадобилося три роки", - нарікає Павло Лакійчук.

Багато експертів та навіть військових командирів в останні місяці говорили про те, що серед причин невдач ЗСУ на Донбасі є і брак якісного управління підрозділами на фронті. Часто звертають увагу, що суміжні підрозділи та навіть бригади можуть погано взаємодіяти між собою, цим користуються росіяни, шукають місяці стиків, б'ють по них і проривають оборону.

Тому покращення взаємодії у вигляді запровадження корпусів, про які достатньо давно говорили, - один з можливих варіантів розв'язання проблеми.

Повернення армійських корпусів

За даними ВВС Україна, запровадити постійні корпуси для покращення управління бригадами пропонував ще попередній головком Валерій Залужний у 2022 році.

Але тоді ця пропозиція підтримки у керівництва держави не знайшла.

Про те, що перехід на корпусну структуру таки відбудеться, почали говорити "джерела Укрінформу в ЗСУ" лише у листопаді 2024 року.

А офіційно про це оголосили Зеленський та Сирський 3 лютого 2025 року.

Пізніше Олександр Сирський у дописі до річниці на посаді головнокомандувача уточнив, що практичне формування нових армійських корпусів уже почалося.

"Попри те, що реформу доводиться втілювати просто на марші, ми послідовно та впевнено рухаємось цим шляхом. У перспективі вибудуємо чітку корпусну структуру", - пообіцяв він.

Більше офіційних деталей щодо реформи поки що не розкривали.

Але певну інформацію озвучили одразу кілька медіа і журналістів, зокрема воєнкор та редактор "Цензор.нет" Юрій Бутусов та директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.

За їхніми даними, до майбутніх армійських корпусів увійде по 4-5 бригад, а також інженерні підрозділи, артилерія, ППО та інші допоміжні частини.
З урахуванням того, що нинішня бригада ЗСУ нараховує до 5 тисяч військовослужбовців, чисельність одного армійського корпусу має складати близько 15-20 тис. бійців.

Хоча треба пам'ятати, що багато бригад мають суттєвий некомплект особового складу.

А загалом в українській армії планується створити 20 корпусів.

Це відповідає загальній кількості старих і нових бригад, які існують у ЗСУ, – їх зараз більше сотні.

Зона відповідальності одного армійського корпусу, за інформацією Сергія Згурця, складатиме від 30 до 100 км, залежно від складності ділянки та ресурсів підрозділів.

Це також цілком відповідає реаліям сучасної російсько-української війни, де довжина фронту складає близько 1200 км – суто математично на один з двадцяти корпусів може припадати по 60 км.

Але Юрій Бутусов припускає, що деякі корпуси можуть бути дислоковані там, де немає активних бойових дій (наприклад, на північному кордоні з Білоруссю), або ж перебуватимуть у резерві для ротацій.

Він також припускає, що майбутні армійські корпуси замінять тактичні групи і, ймовірно, відправлять у минуле й ОТУВ.

Тож нова структура української армії після "корпусної" реформи матиме вже такий вигляд: "батальйони-бригади-корпуси-ОСУВ".

Нові корпуси та їхні потенційні командири

Озвучуються дані і про те, якими можуть бути перші армійські корпуси – їх формуватимуть навколо найбільш боєздатних бригад.

Як вказує Сергій Згурець, зміни почнуться з 3-ї окремої штурмової бригади, яка буде першою в Сухопутних військах здійснювати таку трансформацію.

За даними видання "Київпост", яка часто друкує інсайдерську інформацію від військового керівництва, на основі 3-ї штурмової бригади утворять 3-й армійський корпус. Командувати ним буде нинішній командир 3-ї штурмової Андрій Білецький. Офіційно цю інформацію бригада не підтвердила, але і не заперечила.

Юрій Бутусов прогнозує, що окремий корпус створять і навколо 92-ї штурмової бригади як однієї з найкращих у Сухопутних силах. Хоча у самій бригаді поки що не підтверджують ВВС Україна такі перспективи.

Ще два корпуси можуть сформувати у Десантно-штурмових військах, і ще один – у Морській піхоті.

Також, за даними ЗМІ та експертів, два корпуси може бути у структурі Нацгвардії: 12-й – на основі бригади "Азов" з командиром Денисом "Редісом" Прокопенком та 13-й – на базі бригади "Хартія" з командиром Ігорем Оболєнським. Джерела ВВС Україна в останній бригаді такі плани щодо цього підрозділу не виключають.

Як вказують джерела у війську, офіційно про ці зміни можуть оголосити тільки згодом. У Генштабі нагадали, що такі дані мають гриф обмеження і є чутливою інформацією.

За словами Юрія Бутусова, у командирів корпусів буде більше можливостей, щоб посилювати слабкі бригади і батальйони, проводити ротації в межах корпусу, забезпечувати якісне навчання, звужувати чи розширювати смугу якоїсь бригади на фронті. І загалом швидко розпоряджатися своїм комплектом військ без зайвих узгоджень.

Все це має зробити командирів корпусів чітко відповідальними за ввірені їм підрозділи та зони на лінії зіткнення.

Президент Зеленський наголосив, що командирами корпусів мають стати "найбільш перспективні офіцери з бойовим досвідом і сучасним мисленням".

Але військові оглядачі попереджають, що швидке "підвищення" командирів бригад, нехай і найуспішніших, до командувачів великих корпусів несе ризики.

Адже немає гарантій, що ефективний командир бригади збереже свою ефективність у новій ролі, де йому доведеться командувати одразу кількома бригадами, артилерією, протиповітряною обороною та іншими частинами.

"Має бути штаб, який буде забезпечувати діяльність корпусу і командира. Якщо у нього буде штаб навчених офіцерів за своїми напрямками – розвідник, РЕБівець, артилерист, інженер і т.д. – то успішний командир бригади зможе бути успішним командиром корпусу", - вважає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Що ще дадуть армійські корпуси

У ЗСУ зараз насправді вже існує п'ять корпусів: 9-й, 10-й, 11-й (колишній корпус резерву, який створили ще у 2016 р.), а також 7-й десантно-штурмовий корпус і 30-й корпус Морської піхоти.

Але вони виконують скоріше функції штабів, при чому, не завжди для бригад, які входять у цей корпус.

"Жоден з п'яти корпусів не керує своїм набором військ. Тобто командування корпусу керує якимось ОТУВ, але всередині там не бригади цього корпусу, а їхні корпусні бригади розкидані по інших ОТУВ", - розповідав у листопаді минулого року керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.

"Замість того, щоб командувач Морської піхоти застосував тільки її на своїй ділянці, зараз все зводиться до того, що в нього є декілька бригад ТРО, кілька механізованих бригад, якийсь танковий батальйон, якийсь дивізіон Сухопутних військ, десантно-штурмова бригада, ще щось. Але не свій набір військ", - додавав він.

Тому одна з головних ідей нинішньої реформи – створити корпуси, де буде постійний набір бригад, постійне командування та які діятимуть на чітко визначеній ділянці фронту.

А також – відійти від практики масового використання приданих (тимчасово прикріплених) підрозділів, якими "затикають діри" на фронті, але які часто не можуть ефективно взаємодіяти з бригадами, куди їх приписали, та швидко втрачають боєздатність через втрати.

"Це важливий крок до зміни системи управління, підвищення ефективності та позбавлення тих вад, які існували до сьогодні. Зокрема, ОТУВ, які не завжди могли забезпечити ефективну взаємодію між значною кількістю приданих підрозділів на різних зонах відповідальності", - говорить Сергій Згурець.

Оглядачі також звертають увагу, що армійські корпуси використовує російська армія. І це приносить їй результати на фронті.

"Така структура з кінця 2022 р. працює у ворога. Російська армія воює в структурі "полки-бригади-дивізії-корпуси-армії". І, на жаль, через це у ворога є перевага в організації управління військами", - каже Юрій Бутусов.

Нарешті, ще один важливий фактор – зменшення втручання вищого командування у дії підрозділів на тактичному рівні, так званий "мікроменеджмент Генштабу".

"Корпуси створюють у тому числі і для того, щоб керівники вище рівня командира корпусу не мали права втручатися на тактичний рівень", - вважає Юрій Бутусов.

Павло Лакійчук в розмові з ВВС наголошує, що оновлення української армії буде успішним тільки за умови реального забезпечення новостворених корпусів ресурсами та функціями комплектування підлеглих з'єднань і частин, забезпечення їхньої логістики і т.д.

Це має зробити корпуси повноцінними оперативно-тактичними формуваннями.

"Якщо ж реформа зведеться до формальної передачі повноважень від ОТУВ як тимчасових оперативних органів управління військами до штабів корпусів як штатних одиниць із тими самими повноваженнями, то зміни очікуваного ефекту не дадуть", - попереджає він.

Паралельно з дискусіями про відновлення корпусів у навколовійськових колах давно йдуть розмови про відновлення у ЗСУ дивізій. Але в контексті корпусної структури, каже Павло Лакійчук, це не так важливо.

"З чого складатимуться армійські корпуси – дивізій, бригад чи полків – питання другорядне. Головне, щоб штатна структура цих складових була гнучкою, здатною переналаштовуватись залежно від задач, які стоять перед корпусом. А не була заскорублою формалізованою, як це вміють робити наші бюрократи", – пояснює він.

Водночас оглядачі прогнозують, що всі ці зміни можуть зайняти не один місяць й тільки після певного часу можна буде говорити про успішність реформи.

Головним же її ефектом має стати краща організація дій підрозділів та у результаті - всієї армії. Те, за що цінують армійські корпуси ще з ХІХ ст.

bbc.com