Історії українців, які опинилися у в'язниці за звинуваченням у колабораціонізмі

У суспільстві до них мало співчуття, але рідкісні тюремні інтерв'ю з засудженими допомогу росіянам розкривають складну картину війни.

Давній прихильник Росії, який передавав секретну інформацію про пересування українських військ. Жінка, яка заявила, що її чоловік таємно надсилав росіянам інформацію та карти за допомогою свого телефону. Ще одна жінка стала об'єктом онлайн-флірту, який виявився хитрощами російської розвідки.

Один за одним ув'язнені заходили до кімнати для побачень, щоб розповісти свої історії. Жінки були одягнені у тюремну форму: товсті сірі зимові пальта з хустками, пов'язаними на голові, а чоловіки – у звичайні коричневі комбінезони. Усі вони відбувають покарання за один із двох злочинів, передбачених українським законодавством: співпрацю з ворожою державою, Росією, або надання ворогові інформації про пересування українських військ.

Служба безпеки України повідомляє, що вона порушила понад 8100 кримінальних проваджень, «пов'язаних із співробітництвом та пособництвом державі-агресору», а українці, засуджені за цими статтями, утримуються лише у певних в'язницях, де їх тримають окремо від інших ув'язнених. The Guardian було надано рідкісний доступ до двох таких в'язниць – однієї для чоловіків та однієї для жінок – за умови, що їхнє місцезнаходження не буде розкрите.

Інтерв'ю проводилися у приміщенні, у присутності тюремного наглядача, але на добровільної основі. Деякі в'язні взагалі не хотіли давати інтерв'ю, інші розповідали свої історії на умовах анонімності, а багато хто був готовий говорити відкрито та фотографуватися.

Більшості високопоставлених перебіжчиків вдалося втекти до Росії, тобто у в'язниці перебувають переважно колаборанти нижчої ланки. Оскільки Росія продовжує завдавати ударів по Україні, викликаючи смерть та страждання, до цих людей майже немає співчуття. Свідченням цього є один ув'язнений-чоловік, засуджений до 12 років позбавлення волі, який погодився сфотографуватись, але відмовився назвати своє ім'я. У слідчому ізоляторі він зазнав нападу з боку своїх співкамерників. На його лобі вони витатуювали слово «Орк» — зневажливе слово для російських солдатів, яке широко використовується в Україні.

Ступінь вини ув'язнених відрізняється. Деякі явно наразили на небезпеку життя українців, передавши інформацію та координати росіянам. В інших випадках факти справи вказують на те, що люди були змушені приймати непрості рішення, зіткнувшись із окупаційними силами, як, наприклад, жінка, засуджена на п'ять років позбавлення волі за надання матеріально-технічної допомоги під час фальшивого російського референдуму в Херсонській області.

Усі історії різні, але разом узяті, вони проливають світло на значною мірою прихований елемент війни Росії в Україні: долю місцевих помічників Москви.

Анюту Голомб (30 років) СБУ заарештувала у грудні 2022 року у банку міста Часів Яр недалеко від лінії фронту. Вдома у неї знайшли скріншоти карток з позначками позицій українських сил, відправлені через месенджер Telegram на російський номер. Її чоловіка також заарештували. Голомб вийшла заміж у 2019 році за колишнього в'язня, який відсидів п'ять років за співпрацю з Донецькою Народною Республікою. Жінка стверджує, що ніколи не обговорювала з чоловіком політику і взагалі називає себе аполітичною людиною, яка зосереджена на вихованні малолітньої дочки. "Звичайно, я хотіла бути частиною України, але головне - там були робочі місця, а наші діти були живі і поряд з нами", - сказала вона.

Її чоловіка також заарештували. Голомб вийшла за нього заміж у 2019 році, невдовзі після того, як його випустили з в'язниці, де він відсидів п'ять років за співпрацю із так званою Донецькою Народною Республікою. Вона стверджувала, що ніколи не обговорювала політику з чоловіком, називаючи себе значною мірою аполітичною та зосередженою на вихованні дочки, яка народилася у 2021 році. «Звичайно, я хотіла бути частиною України, але головне, щоби були робочі місця і щоби була робота. наші діти були живі та близькі нам», - сказала вона.

За її словами, у червні 2022 року батько її чоловіка загинув унаслідок російського авіаудару. Незважаючи на це, її чоловік надсилав фотографії зі свого телефону «дівчині в Донецьку», яка, як припускає українська влада, працювала на російську розвідку. Компромат також було знайдено у її телефоні, повідомив Голомб. Вона стверджувала, що її чоловік користувався телефоном під виглядом гри. «Я нічого про це не знав. Але він вирішив дати свідчення і проти мене, щоб нас обміняли разом як сім'ю», — заявила вона.

Голомб визнала провину через відсутність вибору та отримала 15 років ув'язнення. Наразі дворічна донька живе разом із нею у в'язниці, але у три роки дитину заберуть. “Всі були шоковані вироком. Моя мати найняла адвоката, ми подали апеляцію, але було занадто пізно”, — сказала вона. Зараз Голомб підписала запит на обмін, вважаючи від'їзд до Росії найкращим шансом на визволення. Раніше вона ніколи не була в цій країні.

Багато хто з опитаних Guardian стверджував, що вони невинні,  їхня  діяльність була неправильно витлумачена, а потім на них чинили тиск, змусивши підписати свідчення. Валентин Морой, 52-річний житель Слов'янська, сказав, що він просто сфотографував склад, де працював, щоб довести, що все в безпеці, та відправив їх своєму начальнику, який був у Росії. За його словами, СБУ сприйняла це як доказ того, що він надсилав секретну інформацію російській розвідці.

Костянтина Ваніна, 34-річного вчителя географії та фізики зі Слов'янська, затримали, коли їхав через лінію фронту під Бахмутом, бо хотів зв'язатися з друзями в Криму. Він сказав, що на іншому боці життя «мирніше і стабільніше», але заявив, що не передавав жодної інформації про позиції української армії". З його слів, він визнав провину під тиском.

Деякі, однак, не приховували дружніх почуттів до Росії. "Мої батьки виховували мене у неприйнятті фашизму, а тут фашизм", - сказав 57-річний Юрій Цибульський з Бахмута, якого засудили до 13 років позбавлення волі за держзраду. Він зізнався, що ділився інформацією про пересування українських військ.

Рідні Оксани Кузьмич говорили про неї як про людину зі стокою української позиції. Її чоловік воював під час конфлікту на Донбасі у 2014—2015 роках, але за кілька років помер. А дехто з близьких родичів служить у ЗСУ нині. І ось 47-річна жінка, яка відбуває п'ятирічний термін, залишилася в підконтрольному селищі Новоолександрівка Херсонської області, щоб доглядати паралізовану свекруху.

Наприкінці вересня 2022 року росіяни провели фейковий референдум у Херсонській області з метою проголосити її частиною Росії. За допомогу в організації рефрендуму Кузьмич запропонували скромну платню. «У нас не було грошей, тому я погодилася пронести скриньку для голосування, лише одну скриньку на одну вулицю, от і все», - заявила вона.

За тиждень українська армія звільнила місто. Високопоставлені проросійськи налаштовані місцеві жителі втекли, інші залишилися, включаючи Кузьмич. Вони не думали, що зробили щось погане, і в Росію їхати в жодному разі не збиралися. За декілька тижнів потому Кузьмич заарештували разом із трьома іншими жінками, зокрема директором місцевого цвинтаря, за звинуваченням у пособництві незаконному референдуму. Дочка Кузьмич, Ольга, яка нині проживає в Польщі, сказала: “Вона підтримувала Україну. Якби хтось перевірив її телефон, то знайшов би листування в Telegram, де ми писали один одному гидоти про росіян. Вона розуміла, що росіяни могли будь-якої миті перевірити її телефон, але все одно писала”.

Ольга, якій уперше після арешту вдалося додзвонитися до матері у грудні, сказала, що турбується про її здоров'я та молиться за якнайшвидше звільнення.

Більшість із тих, з ким зустрічався The Guardian, були родом із Донбасу та інших прифронтових районів, і лише одна жінка — із Києва. На умовах анонімності вона погодилася розповісти частину своєї історії та пояснила, що у перші дні конфлікту почала спілкуватися з чоловіком, який представився співробітником ФСБ. На той час, за її словами, вона боролася зі стресом і відчайдушно хотіла виїхати з України, але її чоловік був категорично проти. Тоді російський чоловік і вийшов на зв'язок із нею  через Telegram.

"Ми говорили про всяку всячину, про книги, фліртували", - тихо згадувала вона, відчуваючи явний дискомфорт. Чоловік запропонував допомогти їй виїхати в Росію та зробити паспорт, натякнувши на можливість роману. Однак спочатку їй довелося сфотографувати певні місця на околицях Києва, які становлять інтерес для росіян. “Я сказала, що не поїду, і він почав шантажувати та загрожувати. Дивно, як за секунду може змінитись тон”. У результаті її заарештували та засудили до восьми років позбавлення волі за незаконну передачу інформації під час воєнного стану. “Сім'я від мене зреклася, друзі відвернулися. Тільки чоловік, від якого я хотіла втекти, простягнув мені руку підтримки та пробачив”, - сказала вона.

Багато ув'язнених підписали документи з проханням про обмін з Росією. Дехто завжди мріяв опинитися там; інші розуміють, що кращого шансу звільнитися до закінчення терміну покарання не буде. "Кожен випадок має обговорюватися окремо", - відповів секретар РНБО України Олексій Данилов на питання щодо процесу потенційного обміну. Однак якщо Росія зробить пропозицію і люди захочуть опинитися у списку, то Україна, в принципі, готова обміняти їх на полонених українських цивільних. Щоправда, поки що немає жодних ознак того, що Росії справді цікаве визволення своїх “помічників”.

Однак на обмін погодились не всі. Жінка з Києва сказала, що планує відсидіти термін і кається у скоєному. “Я ненавиджу себе через те, що скоїла. По дурниці я припустилася величезної помилки, повірила їм, а вони виставили мене дурною”, — поскаржилася вона.

The Guardian , Великобританія