Чому Німеччина багата, а німці бідні та сердиті

Майже всю свою післявоєнну історію Німеччина вважалася маяком процвітання та політичної стабільності. Але зараз її економіка у застої, а суспільна згода змінилася ворожнечею та розладом.

Одна з недооцінених причин цієї недуги — вкрай нерівномірний розподіл матеріальних благ: згідно з опитуванням Бундесбанку 2021 року, верхні 10% домогосподарств володіють чистими активами на суму мінімум у 725 000 євро (793 000 доларів) і контролюють більше половини національного багатства, тоді як нижні 40% мають активів лише на 44 000 євро.

Німецька нерівність

Середнє німецьке домогосподарство має чистих активів всього на 107 000 євро.

На тлі поширеного відчуття національного краху (згадайте хоча б стару інфраструктуру, інфляцію та втрату дешевого російського газу) економічна нестабільність надає німцям сприйнятливості до аргументів маргіналів, ніби їхній рівень життя під загрозою, а уряд відірваний від реальності. У довгостроковій перспективі найбільша економіка Європи має реформувати свою податкову систему з невиправданим навантаженням на трудящих і сприяти більш гнучкому розподілу капіталу.

Останніми днями невдоволені фермери по всій країні перекрили дороги на знак протесту проти скорочення сільськогосподарських субсидій. До них приєдналися прихильники вкрай правої "Альтернативи для Німеччини", які звинувачують у фінансових та економічних труднощах масову міграцію. Майже чверть населення готова проголосувати за “Альтернативу”, якби вибори відбулися сьогодні, і, на жаль, я не виключаю, що перед загальнонаціональними виборами наступного року їхня підтримка лише збільшиться.

Федеральний уряд при цьому збентежений: минулого місяця йому довелося судомно шукати, де заощадити бюджету 17 мільярдів євро після того, як Конституційний суд визнав незаконною спробу перенаправити невикористані кошти, виділені на боротьбу з пандемією, на кліматичні інвестиції.

Спроби примирити Вільних демократів з їхньою ринковою філософією проти державних позик, соціал-демократів з їхнім наголосом на соціальне забезпечення та “Зелених” з їхнім прагненням до декарбонізації призвели до суперечок та компромісів, які мало кого задовольняють.

На узбіччях доріг з'явилися шибениці із символами трипартійної “світлофорної” коаліції, а розгніваний натовп навіть не дав міністрові економіки Роберту Хабеку спуститися з порому.

Цей розкол багато в чому вторить жовчним нападкам трампістів та французьких "жовтих жилетів" і також посилюється "інформаційними бульбашками" у соціальних мережах та загальною підозрілістю до провідних ЗМІ. Однак для країни, яка звикла пишатися своєю згуртованістю та загальним процвітанням, це справжній шок.

Але треба сказати, що ідея загального процвітання — сама частково міф: за європейськими стандартами в Німеччині висока нерівність, а середній розмір чистого багатства становить близько 106 000 євро і значно нижчий від медіанного показника єврозони на рівні 150 000 євро.

Європейський рейтинг добробуту

Люксембург
Мальта
Ірландія
Кіпр
Бельгія
Нідерланди
Іспанія
Франція
Італія
Словенія
Австрія
(європейська медіана)
Фінляндія
Португалія
Словаччина Німеччина
Греція
Естонія Угорщина Литва Латвія

Іншими словами, середня німецька родина лише трохи багатша за середню грецьку.

Зрозуміло, можна завжди навести контраргумент, що німцям не потрібно багато грошей для безбідного життя завдяки якісним державним послугам: у багатьох федеральних землях дитячий садок безкоштовний, як і вища освіта. Останнім часом профспілки досягли підвищення заробітної плати, а вкладники — вищих відсотків за банківськими вкладами. Зрештою, фермери також отримали підвищений прибуток.

Однак нерухомим майном володіють лише менше половини домогосподарств — отже, зиск від зростання цін на нерухомість оминув їх стороною. За даними Бундесбанку, середній рівень накопичень сімей, які проживають у орендованих квартирах, становить лише 16 000 євро.

Крім того, лише шоста частина німців інвестує у фондовий ринок. 2019 року тодішній міністр фінансів, а нині канцлер Олаф Шольц зізнався, що зберігає всі свої заощадження на низькодохідному банківському рахунку. Хоча своїм визнанням він, напевно, здобув симпатії обачних німецьких вкладників, це стало промовистим свідченням поразницького ставлення країни до інвестування.

Основна частина багатства Німеччини належить приватним сімейним компаніям середньої та малої руки (традиційно їх відносять до так званого "міттельштанду" - середнього стану або середнього класу). За даними Міжнародного валютного фонду, саме вони є двигуном для створення робочих місць, і саме їх ощадливістю зумовлений профіцит поточного рахунку, за який Німеччину нерідко критикують. Це, своєю чергою, посилює нерівність і гнітить внутрішнє споживання.

Протягом тривалого часу експорт Німеччини, що стрімко розвивається, і профіцит бюджету не піддавалися цим факторам, але тепер недоліки її економічної моделі проявилися з усією очевидністю. Згідно з опублікованою в понеділок офіційною оцінкою, обсяг виробництва у 2023 році скоротився на 0,3%, а цього року, як передбачають опитані Bloomberg економісти, економіка може зрости лише на 0,3%.

Застійна економіка

Старе населення також лягає тяжким тягарем на щедру систему соціального страхування Німеччини. Якщо не провести назрілу реформу, частка державного бюджету, яка йде на пенсії, може перевищити половину до 2050 року (для порівняння: сьогодні вона становить приблизно чверть).

Міністр фінансів Крістіан Лінднер пропонує доповнити розподільчу (або солідарну) пенсійну систему суверенним фондом добробуту, який фінансується за рахунок боргу та інвестицій у глобальні акції, але цього не вистачить, щоб покрити бюджетний дефіцит.

Розлад у німецькій політиці, що посилюється, не вселяє мені оптимізму щодо перспектив подальших реформ, покликаних скоротити нерівність і розширити володіння активами, але в ідеях, як це зробити, немає відбою.

Деякі німці більш ніж багаті

Понад 9 000 німців мають власний капітал не менше 50 мільйонів доларів, завдяки чому Німеччина посідає третє місце у світі за кількістю надбагатих.

США 123 870
Китай (без Тайваню) 32 910
Німеччина 9 100
Індія 5 480
Канада 4 560
Росія 4 490
Великобританія 3980

Японія 3 930
Франція 3 890
Австралія 3 790

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та провідні німецькі економісти вже давно критикують систему оподаткування, оскільки податкове навантаження надто зміщене у бік ринку праці, а податки на майно та спадщину, навпаки, невиправдано низькі.

Наприклад, для підприємців передбачені широкі пільги з податку на спадщину на тій підставі, що інакше робочі місця та інвестиції можуть опинитися під загрозою. Але ці правила надто м'які, і в результаті податки на велику спадщину найчастіше виявляються навіть нижчими, ніж на скромну.

Щоб розширити багатство, зовсім не обов'язково забирати багатих. Німці не мають ефективних з погляду оподаткування способів інвестувати у фондовий ринок — наприклад, немає аналогів британським індивідуальним ощадним рахункам ISA або американським накопичувальним пенсійним рахункам 401k та IRA Roth.

Крім того, я прихильник так званої “цивільної спадщини” — щоб молоді люди отримували, скажімо, по 20 000 євро, зарезервовані для конкретних витрат, чи то набуття власності чи оплата освіти. Не дивно, що "Альтернатива для Німеччини" люто проти: адже частина цих коштів неминуче дістанеться і дітям мігрантів.

Підтримка "Альтернативи" шириться, але іронія полягає в тому, що багато її прихильників з низькими доходами від її програми майже нічого не виграють. Зокрема, партія опирається податкам на майно, багатство та спадщину. Таким чином, щоб знизити підтримку радикальних партій і остудити народний гнів, що закипіл по всій Німеччині, треба поширити економічне процвітання на якомога ширші верстви населення.

Кріс Брайант - оглядач Bloomberg, спеціаліст з європейської промисловості. Колишній репортер Financial Times

Bloomberg , США