У найближчі десятиліття люди зможуть жити на Місяці

Чи зможуть люди у найближчі десятиліття освоїти Місяць та організувати там постійні поселення?

На запитання відповідає астрофізик з Університету Джона Хопкінса Джозеф Сілк

Чому б і ні? Якщо одного разу ми вирішимо покинути Землю, з чогось треба буде почати. І єдиний реальний варіант — це Місяць, куди насамперед вирушать дослідники, бізнесмени та вчені. Це стане відправною точкою перед освоєнням інших планет, адже завдяки низькій гравітації місячне середовище зручніше за земне з точки зору відправлення космічних кораблів.

Якщо ваш комерційний інтерес, то ви, ймовірно, зосередитеся на видобутку корисних копалин, адже на Землі закінчуються деякі рідкісноземельні елементи, критично важливі для виробництва комп'ютерної техніки. На Місяці їх дуже багато завдяки мільярдам років метеоритних бомбардувань. Не варто забувати і про космічний туризм. У продажу вже є квитки — зрозуміло, недешеві, — у подорож навколо Місяця, і люди на зразок Ілона Маска зроблять його можливим у найближчі п'ять років. Також усім відомо, що на дні глибоких і темних місячних кратерів є величезна кількість водяного льоду, який дасть нам не тільки основний для життя ресурс, а й окремо кисень і водень. Їхнє зрідження за допомогою енергії сонця дасть нам ракетне паливо для подорожей по всій Сонячній системі та за її межі.

Мене особисто Місяць приваблює як місце для будівництва телескопів, щоб побачити зірки справді чітко, без затемнень. Водяна пара в атмосфері Землі маскує більшу частину інфрачервоного випромінювання зірок, що містить величезну кількість інформації про те, з чого вони складаються. Крім того, іоносфера Землі заважає прийому низькочастотних радіохвиль у космосі, а на Місяці ми зможемо побачити Всесвіт у зовсім іншому світлі.

Єдиний спосіб сфотографувати ці об'єкти — за допомогою величезного телескопа, значно більшого, ніж шестиметровий Джеймс Вебб. Найбільш підходяще для цих цілей місце - кратери на звороті Місяця, де можна встановити один мегателескоп або безліч невеликих когерентно, що працюють. Розмір телескопа визначає ступінь концентрації світлових променів, і на Місяці ця можливість у сотні разів вища.

Що дасть нам телескоп діаметром кілька кілометрів? Це найдивовижніша річ, яку я тільки здатний уявити завдяки як концентрації світлових променів, так і роздільної здатності. Можна буде максимально точно уявити найближчі до нас екзопланети та дізнатися, чи є на них океани чи, скажімо, ліси – головні фактори для дослідження далекого, інопланетного життя. Я дуже сумніваюся, що життя знайдеться десь у нашій Сонячній системі. Потрібно заглянути набагато далі, за багато світлових років. І гігантські місячні телескопи нам у цьому допоможуть.

Людям, які працюватимуть на Місяці, доведеться передусім зрозуміти, як створити біосферу. Як варіант, її можна помістити всередину якоїсь штучної споруди на поверхні супутника, але розміри будуть обмежені. Набагато перспективнішим є варіант використання якоїсь гігантської лавової труби, який, знову ж таки, реально здійснити вже в найближчі десятиліття. Ці печери, залишки стародавньої вулканічної активності, досить великі, щоб умістити ціле місто. Уявіть, що їх загерметизують та створять усередині атмосферу для життя, роботи та досліджень, які ніяк не провести на Землі.

Цей оптимістичний сценарій має на увазі участь великої кількості людей, що живуть і працюють на Місяці, — не мільйонів, звичайно, але хоча б тисяч. Насамперед міжнародній спільноті необхідно буде визнати, що єдиний шлях у майбутнє — це співпраця, і вже потім встановлювати місячні закони для контролю нерухомості та припинення злочинної діяльності на випадок, якщо люди оспорюватимуть території. Дуже сподіваюся, що відповідна правова база у нас є. В даний момент видається, що ми ще далекі від усього перерахованого вище, але рано чи пізно це відбудеться. Років через 10-20 Місяць перетворитися на перспективне місце, а дослідження наберуть обертів.

Nautilus , США