До чого призведе оголошена у Росії мобілізація? Підсумки 210-го дня війни

До чого призведе оголошена у Росії мобілізація? Підсумки 210-го дня війни

До чого призведе оголошена у Росії мобілізація? Підсумки 210-го дня війни


Підбиваємо підсумки 210-го дня війни.

Мобілізація

Отже, сьогодні в Росії Путін не лише підтримав "референдуми" на захоплених територіях України (давши зрозуміти, що має намір приєднати ці регіони до РФ), а й оголосив часткову мобілізацію.

Вона проводитиметься, як заявляється, насамперед серед резервістів - тобто тих, хто вже має досвід служби та військову спеціальність. Їх планується призвати 300 тисяч - принаймні така цифра заявлена ​​офіційно, хоча не виключено, що насправді набір буде більшим (цифра в указі президента про план мобілізації засекречена).

При цьому ті, що вже уклали контракт, не зможуть його розірвати до закінчення мобілізації. За ухилення від служби та відмову їхати на війну – кримінальна відповідальність (відповідні поправки прийняті Держдумою, а сьогодні їх затвердила Рада федерації).

Студентів та строковиків обіцяють в Україну не відправляти. Мобілізованим обіцяють платити, як контрактникам (тобто до 300 тисяч на місяць за перебування у зоні "спецоперації"). Також Путін розпорядився довести постачання формувань "ДНР" та "ЛНР" до рівня російської армії.

Офіційно озвучена Путіним причина оголошення часткової мобілізації (після 7 місяців війни, при тому, що раніше наміри оголошувати мобілізації заперечувалися на всіх рівнях) – "Росія тепер воює не лише з Україною, а й з усіма силами НАТО та об'єднаного Заходу".

Водночас, очевидно, що рішення про мобілізацію (так само як і за "референдумами") - це реакція на невдачі в Харківській області, які показали, що нинішніми обмеженими силами (близько 200 тисяч солдатів - контрактників і добровольців) Росія більше не може не тільки наступати, а й утримувати вже зайняті території. З урахуванням того, що Україна проводить мобілізацію вже понад півроку та отримує велику кількість західного озброєння (включаючи високоточне).

Тож РФ і пішла на мобілізацію.

Як головний ризик мобілізації для російської влади називають різке зростання невдоволення населення та посилення соціальної праведності у суспільстві.

Однак поки що головний спосіб "протесту" росіян - прагнення виїхати з країни, що фіксують сайти з купівлі авіаквитків (тим більше, що, на відміну від України, військовозобов'язаним країну покидати не забороняють).

На оголошені опозицією сьогодні ввечері акції протесту прийшло приблизно стільки людей, скільки приходило і на акції протесту проти війни 24 лютого. Тобто дуже мало. Та й тих здебільшого затримали.

Наголос, який зробила влада на "частинності" мобілізації, а також на тому, що під неї потрапить обмежена кількість людей, які мають бойовий досвід або службу в армію, а також обіцянку платити високі зарплати, схоже, заспокоїли значну кількість росіян.

А ті з них, хто активно підтримує війну, навіть надихнулися - бо побачили, що Путін налаштований воювати і далі і на компроміси йти не має наміру. І на невдачі на фронті відреагував конкретними заходами як мобілізації.

Зазначимо, що ситуація може змінитися, якщо мобілізація торкнеться широких верств населення, будуть великі втрати на фронті, а сама війна затягнеться на довгий час. Але це буде згодом.

А зараз головна проблема для російської влади, пов'язана з мобілізацією – це необхідність у короткий термін навчити та озброїти сотні тисяч людей. І це велике завдання і поки що незрозуміло наскільки з нею впорається російська військова машина та держапарат.

Як показує досвід мобілізації в "ЛДНР", погано навчені та озброєні "мобики" можуть бути більшою мірою проблемою для армії, а не її вирішенням.

А головне – у які терміни?

Військові експерти кажуть, що для підготовки до реальної війни мобілізованому резервісту (тобто служив в армії) потрібно близько двох місяців. І за цей час треба утримувати фронт тими силами, що є зараз. І це буде непросто. Тим більше, що саме в цей час ЗСУ, мабуть, і спробують завдавати ударів, щоб встигнути прорвати фронт до того моменту, коли починають надходити поповнення з мобілізованих.

Щодо України та Заходу, то їхня реакція на оголошення мобілізації була практично однаковою – її оцінили як визнання Путіним провалу своїх планів щодо України та поразок на фронті, після чого він хоче врятувати ситуацію за рахунок відправлення на фронт сотень тисяч мобілізованих.

Українська влада каже, що для ходу ведення війни нічого мобілізація не змінить.

Хоча очевидно, що збільшення російської армії на кілька сотень тисяч людей - це серйозна зміна ситуації на фронті, яку українське командування та Захід, напевно, враховуватимуть у своєму подальшому плануванні. Як щодо темпів мобілізації в Україні, так і щодо постачання зброї.

Щодо збільшення мобілізаційних планів в Україні, то поки що офіційно про них не оголошено. На питання щодо можливості коригування планів щодо мобілізації в Україні у зв'язку з оголошенням мобілізації в РФ, прес-секретар президента Зеленського Никифоров сказав, що це компетенція Генштабу ЗСУ.

Але загалом уже зрозуміло, що війна найближчими тижнями не закінчиться (як багатьом стало здаватися після успіхів ЗСУ у Харківській області).

І задіяні для війни ресурси Україні та її західним союзникам треба буде нарощувати у будь-якому разі.

"Референдум". У чому задум?

Крім мобілізації, як писалося вище, друге важливе посилання у зверненні Путіна - підтвердження того, що РФ має намір прийняти до свого складу українські території після проведення там "референдумів". Вони відбудуться 23-27 лютого. Тобто Росії може оголосити "своїми" ці регіони вже наприкінці вересня-початку жовтня.

Питання - що це змінить для перебігу війни?

Російська влада вже заявила, що ці території включать до складу РФ, то й реакція на атаки українських військ на них буде набагато жорсткішою. Натякалося навіть на можливість використання ядерної зброї.

Про ядерну зброю говорив у своєму зверненні і Путін.

"За загрози територіальної цілісності Росії ми використовуємо всі методи. Це не блеф", - заявив президент Росії.

Втім, з його звернення явно не випливало, що він має намір застосувати ядерне на цій стадії війни в Україні.

Тобто прямо "ядерний ультиматум" поки що не висунутий.

І не до кінця зрозуміло, чи Росія готова загрожувати застосуванням в Україні ядерної зброї, щоб зафіксувати лінію фронту і припинити бойові дії. Навпаки, Путін дав зрозуміти, що він має намір і далі наступати на Донбасі до кордонів Донецької області. Тобто війну він закінчувати одразу після "референдумів", судячи з усього, не має наміру. І значить, і в ультиматумі немає сенсу.

Не вірить у ядерний удар і Зеленський, хоч і не на 100%.

"Я не вірю, що він застосує цю зброю. Я не думаю, що світ дозволить йому використовувати цю зброю", - сказав Зеленський, додавши, що він не відкидає ризику повністю: "ми не можемо зазирнути в голову цій людині, є ризики" , – вважає Зеленський.

Але в цілому, головне в політичному сенсі значення і "референдумів", і оголошеної мобілізації - показати, що Росія відступати не має наміру навіть після невдач на фронті не збирається йти, а військові проблеми вирішуватиме за рахунок мобілізації та збільшення задіяного в боях ресурсу.

Не виключено, що одним із важливих мотивів таких рішень було показати населенню захоплених територій, що Росія йти не збирається, а труднощі на фронті будуть вирішені і "підмога вже близько". Це має, за ідеєю, підняти бойовий дух у тому числі й сил "ЛДНР", а також підрозділів російської армії, що вже воюють на фронті.

І це, звичайно, сигнал Україні та Заходу, що жодних компромісів, про які йшлося ще у березні на переговорах у Стамбулі (зокрема – про повернення всіх захоплених після 24 лютого територій), вже більше не буде. РФ показує, що має намір воювати довго і готова мобілізувати цього наявні ресурси.

Сьогодні учасник переговорної групи з Україною Леонід Слуцький заявив, що відтепер "ні про які переговори з Україною не може бути й мови".

І про те, до речі, неодноразово раніше говорили і представники української влади. Насправді, це майже так і є.

Майже - тому що єдиним предметом переговорів між Україною та Росією в такому разі (крім гіпотетичного варіанта капітуляції або розвалу однієї із воюючих сторін) після "референдумів" може бути лише угода про припинення вогню на лінії фронту.

Тобто цей "корейський варіант" - перемир'я без укладання мирної угоди та будь-яких інших домовленостей крім припинення вогню.

Втім, і такий варіант зараз чисто теоретичний - обидві сторони, судячи з їхніх заяв та дій, мають намір продовжувати воювати до досягнення своїх цілей. Принаймні поки що.

До речі, важливе питання пов'язане з тим - чи буде оголошено мобілізацію до російської армії мешканців територій, захоплених починаючи з 24 лютого, після їхнього приєднання до РФ.

Мер Мелітополя Іван Федоров закликав усіх чоловіків із цих територій негайно їхати звідти, бо інакше, за його словами, їх мобілізують до російської армії.

Зазначимо, що щодо того чи поширюватиметься мобілізація на захоплені території після 24 лютого, Росія офіційно нічого не говорила.

Призначений росіянами «голова» Херсонської області Сальдо заявив, що в регіоні буде сформовано «підрозділи» з місцевих жителів на підтримку російської армії. Але сказав, що вони формуватимуться на добровільній основі.

Детальніше у темі "референдумів" та мобілізації в Росії (а також чи викличе вона протести) ми розбиралися тут.

Військова ситуація

Сьогодні, за даними Генштабу, противник наступав під Бахмутом (Веселе, Курдюмівка, Зайцеве), під Горлівкою (Майорськ), Авдіївкою (Первомайське), Мар'їнкою та Вугледаром (Новомихайлівка).

Також росіяни атакували у Куп'янську. Усі атаки, як заявляється, відкинуто ЗСУ.

Про настання українських військ у зведенні не йшлося. При цьому влада дає зрозуміти, що одна з цілей ЗСУ - вихід на Луганську область.

Голова Луганської ОДА Сергій Гайдай заявив, що "доля контрнаступу на Луганськ продовжує залежати від звільнення Лимана". Раніше про те саме говорив Арестович: за його словами, після взяття Лимана українська армія виходить на оперативний простір і може наступати на Луганську область.

За Лиман уже більше тижня йдуть запеклі бої. І українські, і російські ресурси повідомляють, що ЗСУ вдалося зайти в навколишні села, що створює Лиману загрозу оточення. Але саме місто поки що перебуває під контролем "ДНР", сили якої разом із російськими військами тримають там оборону.

Але тиск з боку українських військ триває і поки що незрозуміло, чи російські війська зможуть утримати Лиман.

Також як і незрозуміла до кінця ситуація на північ - на лівому березі Оскола в Харківській області. Там росіяни мали намір створити нову лінію оборони. Але надходять суперечливі відомості - чи вдалося її утримати, чи ЗСУ продовжують настання вже і на лівому березі.

Зазначимо, що для української армії це вкрай важливе завдання не дати тут закріпитися росіянам (а також взяти Лиман), що дозволить ЗСУ розгорнути наступ на Луганську область широким фронтом і завдати серйозної поразки росіянам ще до того, як на фронт прибуде поповнення з мобілізованих.

Тому, напевно, тиск тут буде серйозний.

До речі, Росія вже другий день веде обстріл греблі Печенізького водосховища поблизу Харкова, де вже пошкоджено верхній шлюз.

Печенізька дамба стоїть на Сіверському Дінці. Її руйнація може підняти рівень води вниз за течією річки. У тому числі й на Донеччині, де зараз із правого берега на лівий через переправи наступають українські війська.

Тому не виключено, що мета ударів - утруднити ЗСУ форсування річки. Аналогічна історія була з ударом по греблі Карачунівського водосховища в Кривому Розі, після чого піднялася вода в річці Інгулець, що форсується ЗСУ.

Також під ударом після тривалої перерви опинилася Запорізька АЕС. Ушкоджено обладнання зв'язку одного з енергоблоків, повідомляє прес-служба Енергоатому. Обидві сторони традиційно звинуватили в обстрілі один одного.

У Херсонській області, на відміну від Харківської, темпи настання ЗСУ, як і раніше, повільні. Опір росіян тут серйозний. Українські війська продовжують завдавати ударів по переправам через Дніпро.

Російські ЗМІ повідомили, що сьогодні до Херсону приїжджав перший заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко. У тому числі і для контролю за підготовкою "референдуму".

Заклики реформувати Радбез ООН

Сьогодні на Заході пролунали заклики змінити склад Ради безпеки ООН. Туди входять п'ять постійних членів, які можуть використати право вето: Франція, США, Росія, Китай та Великобританія. А також десять тимчасових, які обираються Генасамблеєю.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц, виступаючи на Генасамблеї ООН, закликав надати ФРН місце постійного члена Радбезу та в цілому реформувати цей орган, розширивши вплив країн Азії, Африки та Південної Америки, щоб "адаптувати правила та інститути до реалій цього століття".

Шольц пропонує спочатку надати Німеччині місце одного з мінливих членів у 2027 та 2028 роках, а потім уже й крісло постійного члена.

Слідом за ним про те саме заговорив Байден. Виступаючи на Генасамблеї, він запропонував розширити кількість постійних та непостійних членів Ради безпеки.

За його словами, постійні місця потрібно виділити для африканських держав та Латинської Америки, а також для "країн, які ми давно підтримуємо".

Ідеї ​​США та Німеччини щодо Ради безпеки можна розцінювати як спроби знизити вагу Росії в Раді та позбавити її права вето. Але конкретних пропозицій із цього приводу не звучало.

До того ж незрозумілий сам механізм такої зміни. Тому Росія (і, швидше за все, Китай) застосує своє право вето, щоб заблокувати подібні ініціативи.

strana.today

Додати коментар
Коментарі доступні в наших Telegram и instagram.
Новини
Архів
Новини Звідусіль
Архів